12 лютого 2025 рокуСправа № 160/4136/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіна Л.Є., перевіривши у місті Дніпрі матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:
скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №12034500000001 від 14.01.2025 року про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну;
скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №1201130100017484 від 14.01.2025 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджан ОСОБА_1 ;
скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №12032500105519 від 14.01.2025 року про визнання недійсною посвідки на постійне проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи: має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 3 частини першої статті 4 цього Кодексу міститься визначення поняття "адміністративний суд", згідно з яким - це суд, до компетенції якого зазначеним Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. За пунктом 5 цієї частини статті під адміністративним судочинством розуміється діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому ст.20 КАС України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
Зокрема відповідно до п.п.1 ч.1, 2 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Стаття 288 КАС України визначені особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов'язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх справ, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Згідно із частинами першою, третьою, шостою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Положенням цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Водночас у цій статті в частинах четвертій, п'ятій та шостій встановлено заборони об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких закон встановлює особливості порядку їх розгляду. Зокрема, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина четверта цієї статті), а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п'ята цієї статті).
Поряд з тим закон встановлює умову, за якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може (вправі) до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства і тоді, коли розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Натомість можливість роз'єднання позовних вимог застосовується у тому випадку, коли після такого роз'єднання усі роз'єднані справи підлягають розгляду у тому самому суді.
Так, у позовній заяві позивач, просить суд:
скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №12034500000001 від 14.01.2025 року про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну;
скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №1201130100017484 від 14.01.2025 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджан ОСОБА_1 ;
скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №12032500105519 від 14.01.2025 року про визнання недійсною посвідки на постійне проживання.
Суд зазначає, що вимоги позивача про визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №1201130100017484 від 14.01.2025 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджан ОСОБА_1 підсудна місцевому загального суду як адміністративному суду та розглядається протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі з особливостями провадження у справах з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України згідно із ст.288 КАС України.
Разом з тим, інші позовні вимоги підсудні окружному адміністративному суду та розглядається в порядку та строки, передбачені в т.ч. ст.12, 173-183, 192-228, 257-262 КАС України.
Отже, заявлені позивачем у цьому позові позовні вимоги підлягають розгляду у різні строки та за різними порядком та формою такого розгляду.
Таким чином, позивачем у позовній заяві заявлено позовні вимоги, які підсудні різним судам, що суперечить вимогам КАС України та є порушенням правила об'єднання позовних вимог.
Об'єднання таких справ в одне провадження неможливо з огляду на особливості розгляду відповідних вимог, зокрема, обмеження статтями 286, 288 КАС України строку розгляду адміністративних справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності та розгляду позовної заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України терміном у десять днів.
Крім того, неможливість об'єднання позовних вимог вбачається також у тому, що після роз'єднання таких вимог роз'єднані справи підлягають розгляду різними судами (окружним адміністративним судом та місцевим загальним судом як адміністративним).
Згідно із пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
У даному випадку відсутні підстави для застосування положень статті 172 КАС України, оскільки частиною четвертою цієї статті закріплено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Отже, позивачем заявлені позовні вимоги, щодо яких процесуальним законом визначена виключна підсудність різним судам, що становить порушення правил об'єднання позовних вимог.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для застосування правил об'єднання і роз'єднання позовів, визначених у статті 172 КАС України, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 09.10.2023 року у справі №990/105/23, від 10.10.2023 року у справі №990/250/23, від 31.10.2023 року у справі №990/277/23.
На підставі викладеного, керуючись ст.169, ст.ст.243, 248 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування рішень - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовну з додатками направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя Л.Є. Букіна