11 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/13157/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУНП у Волинській області) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказу ГУНП у Волинській області від 07.11.2015 № 1о/с було прийнято на службу в поліцію, а відповідно до наказу ГУНП у Волинській області від 12.04.2019 № 99о/с капітана поліції ОСОБА_1 з 23.04.2019 призначено старшим інспектором роти патрульної служби поліції особливого призначення «Світязь» ГУНП у Волинській області.
В період з 01.08.2022 по 12.08.2022 позивача відповідно до доручення Національної поліції України від 19.07.2022 № 4950/01/2022 «Про організацію та проведення навчальних зборів для поліцейських підрозділів патрульної служби поліції особливого призначення головних управлінь національної поліції в областях та м. Києві», на підставі наказів ГУНП у Волинській області від 22.07.2022 № 916/в «Про проведення навчальних зборів для поліцейських роти патрульної поліції особливого призначення «Світязь» ГУНП у Волинській області», від 01.08.2022 № 963/в та наказу Тренінгового центру (далі - ТЦ) ГУНП у Волинській області від 01.08.2022 № 82о/с «Про зарахування слухачів» відряджено для участі у навчально-тренувальних зборах, які проводились в с. Сокиричі Луцького району та м. Володимир Волинської області.
12.08.2022 близько 12:15 ОСОБА_1 під час відпрацювання одного з практичних завдань, а саме висадки з бойової машини, здійснивши стрибок на тверду, нерівну, з вибоїнами поверхню, відчув сильний біль в лівій нозі і не зміг піднятись, після чого йому було надано першу медичну допомогу та доставлено до приймального відділення КП «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади». В лікувальному закладі встановлено діагноз: закритий перелом проксимального відділу великогомілкової кістки, а також за результатами токсилогічного дослідження № 1395 не виявлено етанолу.
12.08.2022 начальником ТЦ ГУНП у Волинській області складено повідомлення за вих. № 189/34/01-2022 про нещасний випадок.
Відповідно до наказу начальника ГУНП у Волинській області від 16.08.2022 № 522 створено комісію для проведення розслідування нещасного випадку.
За результатами розслідування, 22.08.2022 комісією складено Акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку № 39, у висновку якого зазначено, що нещасний випадок з капітаном поліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, оскільки подія сталася на території ТЦ ГУНП у Волинській області, під час навчальних зборів для поліцейських, які відряджаються для забезпечення безпеки і порядку та виконання бойових (спеціальних) завдань під час військового стану для роти патрульної служби поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ГУНП у Волинській області, потерпілий капітан поліції ОСОБА_1 виконував завдання і повноваження поліції, передбачені підпунктами 1, 2, 3 пункту 1 статті 2 розділу І, підпунктом 2 пункту 1 статті 18 розділу ІІІ, підпунктом 24 пункту 1 статті 23 розділу IV та підпунктом 4 пункту 1 статті 72 розділу VІІ Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VІІІ).
На підставі наказу ГУНП у Волинській області від 30.09.2022 № 682 «Про призначення та проведення службового розслідування», 12.10.2022 дисциплінарною комісією складено висновок службового розслідування, в пункті 3 резолютивної частини якого зазначено, що дії старшого інспектора роти патрульної служби поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1 під час відрядження для участі у навчально-тренувальних зборах у ТЦ ГУНП у Волинській області, що знаходиться за адресою: Луцький р-н, с. Сокиричі, вул. Солдатська, 1, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, вважати такими, що не містять складу дисциплінарного проступку.
03.01.2023 військово-лікарська комісія Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Волинській області» (далі - ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Волинській області») здійснила медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого складено Свідоцтво про хворобу № 1/с, в пункті 11 якого зазначено - травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Відповідно до наказу ГУНП у Волинській області від 13.01.2023 № 19о/с капітана поліції ОСОБА_1 (0067603) звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 «за станом здоров'я (через хворобу)» частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) від 22.02.2023 серії 12ААГ № 198489 позивачу визначено третю групу інвалідності, причина інвалідності - травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків. Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 23.02.2023 серії 12ААА № 025891 ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 40% одноразово з 03.02.2023.
В подальшому, після проходження огляду МСЕК, позивач звернувся до ГУНП у Волинській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.
Листом від 30.03.2023 № 435/05/29-2023, у відповідь на вказану заяву, ГУНП у Волинській області повідомило позивача, що встановлена причина інвалідності (травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків) не відповідає пунктам 3, 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VІІІ, де зазначено підстави призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності поліцейському.
Листом від 28.04.2023 № 528/05/29-2023 позивача повідомлено, що ГУНП у Волинській області прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із установленою групою інвалідності.
Позивач вважає протиправною та необґрунтованою відмову ГУНП у Волинській області у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленою групою інвалідності, оскільки позивач надав належні докази на підтвердження нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, у зв'язку з яким встановлено ІІІ групу інвалідності та останній частково втрати працездатність, та позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VІІІ.
Крім того, позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає в переживаннях та душевних стражданнях з приводу відмови відповідача у виплаті гарантованої Законом № 580-VІІІ одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що створило для нього та членів його сім'ї дискомфорт та нервове напруження, оскільки позивач після звільнення зі служби в поліції змушений шукати додаткові джерела для утримання сім'ї, через невиплату спірної допомоги була відсутня можливість пройти курси реабілітації, інші медичні та оздоровчі процедури для відновлення здоров'я та загального самопочуття. Позивач вказує, що відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
Позивач просить визнати протиправною відмову ГУНП у Волинській області у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з визначенням ІІІ групи інвалідності, зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з визначенням ІІІ групи інвалідності відповідно до вимог статей 97-99 Закону № 580-VІІІ та стягнути моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 77).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 79-83) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з огляду на те, що причина установлення інвалідності не відповідає пунктам 3, 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VІІІ, де зазначено підстави призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності поліцейському, а позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не доведені.
Крім того, 16.06.2023 начальник ГУНП у Волинській області видав наказ № 670 «Про скасування акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, форми Н-1 (ПВ) та проведення повторного розслідування нещасного випадку», відповідно до якого скасовано акт № 39 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, форми Н-1 (ПВ) від 22.08.2022 та призначено комісію з проведення повторного розслідування нещасного випадку.
В поданій до суду відповіді на відзив (а. с. 91-96) представник позивача позовні вимоги підтримала.
31.08.2023 суд постановив ухвалу про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/20052/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень (а. с. 123).
Ухвалою суду від 10.04.2024 провадження у цій справі поновлено (а. с. 132).
В поданих до суду додаткових поясненнях (а. с. 135-138) представник позивача просить врахувати висновки, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 140/20052/23.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 15.08.2009 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 по 13.01.2023 - в поліції, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 (а. с. 18-19).
Відповідно до доручення Національної поліції України від 19.07.2022 № 4950/01/2022 «Про організацію та проведення навчальних зборів для поліцейських підрозділів патрульної служби поліції особливого призначення головних управлінь національної поліції в областях та м. Києві» (а. с. 21-22), на підставі наказів ГУНП у Волинській області від 22.07.2022 № 916/в «Про проведення навчальних зборів для поліцейських роти патрульної поліції особливого призначення «Світязь» ГУНП у Волинській області» (а. с. 23-24), наказу ТЦ ГУНП у Волинській області від 01.08.2022 № 82о/с «Про зарахування слухачів» (а. с. 25) з додатком 2 - списком поліцейських, які викликаються для участі в навчально-тренувальних зборах з 01.08.2022 по 12.08.2022 (а. с. 26), програми навчальних зборів (а. с. 27-40), старшого інспектора РПСПОП «Світязь» ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1 в період з 01.08.2022 по 12.08.2022 відряджено для участі у навчально-тренувальних заходах на базі ТЦ ГУНП у Волинській області (с. Сокиричі Луцького району) та на території ВЧ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).
З повідомлення від 12.08.2022 № 189/34/01-2022 про нещасний випадок, підписаного начальником ТЦ ГУНП у Волинській області, вбачається, що 12.08.2022 о 12:15 на території ТЦ старший інспектор РПСПОП «Світязь» капітан поліції ОСОБА_1 під час складання комплексного заліку за підсумками навчальних зборів для поліцейських роти патрульної поліції особливого призначення «Світязь», при проходженні комплексного заліку, а саме посадка та висадка з бойової машини БТР-60, під час висадки з бойової машини отримав травму, що призвело до перелому лівого колінного суглоба у вигляді закритого перелому великої гомілкової кістки (а. с. 43).
Відповідно до наказу начальника ГУНП у Волинській області № 522 від 16.08.2022 «Про створення комісії для проведення розслідування нещасного випадку» призначено комісію із проведення розслідування нещасного випадку (а. с. 44).
За результатами розслідування комісією, утвореною наказом ГУНП у Волинській області № 522 від 16.08.2022, складено Акт № 39 від 22.08.2022 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, форми Н-1 (ПВ), який стався 12.08.2022 о 12:15 із старшим інспектором роти патрульної служби поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_1 , в якому комісія прийшла до висновку, що нещасний випадок з капітаном поліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, оскільки подія сталася на території ТЦ ГУНП у Волинській області, під час навчальних зборів для поліцейських, які відряджаються для забезпечення публічної безпеки і порядку та виконання бойових (спеціальних) завдань під час військового стану для роти патрульної служби поліції особливого призначення «Світязь» ГУНП у Волинській області, потерпілий капітан поліції ОСОБА_1 виконував завдання і повноваження поліції, передбачені підпунктами 1, 2, 3 пункту 1 статті 2 розділу І, підпункту 2 пункту 1 статті 18 розділу ІІІ, підпункту 24 пункту 1 статті 23 розділу IV та підпункту 4 пункту 1 статті 72 розділу VII Закону № 580-VІІІ. Окрім того, ОСОБА_1 перебував в однострої, з табельною та автоматичної зброєю та в бронежилеті (а. с. 45-48).
Згідно з висновком службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень старшим інспектором роти патрульної служби поліції особливого призначення «Світязь» ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 , що мало місце 12.08.2022 у с. Сокиричі Луцького району Волинської (а. с. 52-55) дії старшого інспектора роти патрульної служби поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1 під час відрядження для участі у навчально-тренувальних зборах у ТЦ ГУНП у Волинській області, що знаходиться за адресою: Луцький р-н, с. Сокиричі, вул. Солдатська, 1, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, вважати такими, що не містять складу дисциплінарного проступку.
03.01.2023 ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Волинській області» за розпорядженням заступника командира роти з КЗ РПСПОП «Світязь» ГУНП у Волинській області здійснила медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого було складено Свідоцтво про хворобу № 1/с (а. с. 56-58), в пункті 11 якого зазначено діагноз та причинний зв'язок захворювання: травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
13.01.2023 начальник ГУНП у Волинській області видав наказ № 19о/с «По особовому складу», яким на підставі пункту 2 «за станом здоров'я (через хворобу)» частини першої статті 77 Закону № 580-VIII звільнено капітана поліції ОСОБА_1 (0067603), старшого інспектора роти патрульної служби поліції особливого призначення «Світязь» ГУНП у Волинській області з 13.01.2023 (а. с. 59).
У відповідності до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 198489 від 22.02.2023 ОСОБА_1 визначено третю групу інвалідності з 03.02.2023, причина інвалідності - травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків, висновок про умови та характер праці - протипоказана робота з фізперевантаженням (а. с. 61).
Згідно з довідкою МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 025891 від 23.02.2023 ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 40 % одноразово з 03.02.2023 (а. с. 62).
Листом від 30.03.2023 № 435/05/29-2023 (а. с. 64), у відповідь на заяву позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, ГУНП у Волинській області повідомило, що в довідці до акта огляду МСЕК від 23.02.2023 та свідоцтві про хворобу № 1/с ТМО МВС України у Волинській області вказано, що ІІІ група інвалідності установлена у зв'язку з «травма, так пов'язана з виконанням службових обов'язків». Вказана причина установлення інвалідності не відповідає пунктам 3, 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, де зазначено підстави призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності поліцейському. Враховуючи викладене, прийнято рішення про повернення документів у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності на доопрацювання.
25.04.2023 за вх. № 680 позивач звернувся із заявою (рапортом) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, додавши копії відповідних документів (а. с. 84).
26.04.2023 ГУНП у Волинській області склало висновок про відмову призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , капітану поліції, старшому інспектору роти патрульної служби поліції особливого призначення «Світязь» ГУНП у Волинській області, оскільки за причиною втрати професійної працездатності виплата одноразової грошової допомоги статтею 97 Закону № 580-VIII не передбачена (а. с. 86).
Листом від 28.04.2023 № 582/05/29-2023 (а. с. 65) ГУНП у Волинській області повідомило позивача про прийняте рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленою групою інвалідності. При цьому, повідомлено, що з приводу причини установлення інвалідності у листі ДУ «ТМО МВС України по Волинській області» від 13.04.2023 № 33/23-684 зазначено, що відповідно до свідоцтва про хворобу № 1/с від 03.01.2023 причиною втрати працездатності є «травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків». Відповідно до наказу МВС України від 03.04.2017 № 285, постанова в даному формулюванні приймається у разі, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержані під час виконання службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції. З Акту № 39 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, форми Н-1 (ПВ) вищезгадану травму, яка призвела до установлення інвалідності, отримано під час проведення навчально-тренувальних зборів, організованих відповідно до доручення НПУ від 19.07.2022 № 4950/01/2022 та наказу ГУНП у Волинській області від 22.07.2022 № 916/в. Основні завдання визначені статтями 2 та 23 Закону № 580-VIII, серед яких участь у навчально-тренувальних зборах не зазначена.
Судом також встановлено, що 16.06.2023 начальник ГУНП у Волинській області видав наказ № 670 «Про скасування акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, форми Н-1 (ПВ) та проведення повторного розслідування нещасного випадку», яким скасовано акт № 39 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, форми Н-1 (ПВ) від 22.08.2022 та призначено комісію з проведення повторного розслідування нещасного випадку (а. с. 88).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 140/20052/23 (а. с. 128-131) встановлено, що 22.06.2023 комісією, утвореною наказом ГУНП № 670 від 16.06.2023, було складено Акт № 4 розслідування нещасного випадку форми Н-1 (НПВ), в якому комісія дійшла висновку, що нещасний випадок із ОСОБА_1 стався в період проходження служби та не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, оскільки діяння потерпілого поліцейського не пов'язане з виконанням завдань та повноважень поліції, визначених статтями 2 «Завдання поліції», 23 «Основні повноваження поліції», 24 «Додаткові повноваження поліції» та 25 «Повноваження поліції у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення» Закону № 580, серед яких, участь у навчально-тренувальних зборах не зазначена.
Позивач ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку наказ ГУНП у Волинській області від 16.06.2023 № 670 та акт № 4 розслідування нещасного випадку від 22.06.2023.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 у справі № 140/20052/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень в задоволенні позову відмовлено повністю.
Проте, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 у справі № 140/20052/23 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано наказ ГУНП у Волинській області № 670 від 16.06.2023 «Про скасування акту розслідування нещасного випадку за формою П-1 (ПВ) та проведення повторного розслідування нещасного випадку» та Акт № 4 розслідування нещасного випадку від 22.06.2023 (а. с. 128-131).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Пунктом 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, чи в період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, протягом шести місяців після його звільнення з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.04.2020 № 3-р(І)/2020 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII зі змінами.
У цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, передбачене оспорюваними положеннями Закону, не є правом поліцейського, встановленим Конституцією України. Тому Верховна Рада України повноважна визначати на власний розсуд конкретні підстави та особливі умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги поліцейським, у тому числі й у разі звільнення з поліції внаслідок втрати працездатності з визначенням інвалідності, що передбачено положеннями пункту 3 частини першої статті 97 Закону.
Право на отримання одноразової грошової допомоги виникає виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузія, травма або каліцтво), пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19.09.2018 у справі № 373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі № 296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі № 822/3788/17, від 22.01.2019 у справі № 2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі № 823/1798/18, від 10.10.2019 у справі № 822/1083/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18, від 23.04.2020 у справі № 822/999/18, від 03.04.2024 у справі № 580/1291/23.
У випадках, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають відповідні поліцейські (частина п'ята статті 98 Закону № 580-VIII).
Підпунктом «в» пункту 3 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII визначено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності: II групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
За приписами частини восьмої статті 100 Закону № 580-VIII особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Відповідно до частини першої статті 101 Закону № 580-VIII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:
а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;
б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Згідно із пунктом 1 розділу І Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2026 за № 163/28293 (зі змінами, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 4), ці Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських у тому числі курсантів, слухачів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - заклади освіти), поліцейських, які були відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але зі звільненням із займаної посади (далі - органи державної влади).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 4 визначено, що поліцейський вважається таким, що виконує службові обов'язки, якщо він забезпечує виконання основних завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), у тому числі під час участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або виконував основні завдання та повноваження міліції, що були визначені Законом України «Про міліцію».
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу I Порядку № 4 випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Згідно із підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
За приписами пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до органів державної влади (далі - останнім місцем проходження служби).
Пунктом 1 розділу ІV Порядку № 4 передбачено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, бухгалтерські служби готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). Висновок про призначення ОГД складається працівником бухгалтерської служби і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, закладу освіти, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу ІV Порядку № 4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Згідно із пунктом 3 розділу ІV Порядку № 4 у разі затвердження висновку про призначення ОГД керівником органу поліції або закладу освіти, в якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату ОГД. У разі відмови у призначенні ОГД чи повернення документів на доопрацювання (документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) заявника письмово інформують про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Підпунктом 3 пункту 4 розділу III Порядку № 4 визначено, що для виплати ОГД у випадку загибелі (смерті) поліцейського за останнім місцем проходження служби подаються такі документи: копії акта (актів) розслідування нещасного випадку, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) поліцейського, за формами, визначеними МВС, зокрема про те, що цей випадок не пов'язаний з учиненням поліцейським кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2020 за № 1139/35422 (далі - Порядок № 705; тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими центрального органу управління поліції, територіальних (міжрегіональних) органів (підрозділів) поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - орган (підрозділ) поліції).
За приписами пункту 3 розділу ІІ Порядку № 705 керівник органу (підрозділу) поліції, де стався нещасний випадок, наказом не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок утворює комісію (спеціальну комісію) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку.
Згідно із пунктами 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 705 розслідування нещасного випадку проводиться протягом п'яти робочих днів з дня утворення комісії з розслідування нещасного випадку. Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом одного місяця з дня утворення спеціальної комісії з розслідування нещасного випадку.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 705 за результатами розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку складається акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1 (далі - акт за формою Н-1) (додаток 2).
Як передбачено підпунктами 1, 8, 10, 12-14 пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 705, комісія (спеціальна комісія) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку зобов'язана: провести засідання, на якому розглянути інформацію про нещасний випадок, розподілити функції між членами комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та скласти протокол засідання (додаток 3); з'ясувати обставини перебування потерпілого поліцейського у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; учинення ним кримінального, адміністративного правопорушення, дисциплінарного проступку, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю або самогубства; кваліфікувати нещасний випадок відповідно до обставин: у період проходження служби під час виконання службових обов'язків або не пов'язаний з виконанням службових обов'язків; скласти акти за формою Н-1 у кількості примірників, визначених рішенням комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку. У разі групового нещасного випадку скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого поліцейського. Акти за формою Н-1 прошиваються та скріплюються печаткою органу (підрозділу) поліції; розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1). У разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку із змістом акта за формою Н-1 підписати акти з відміткою про наявність окремої думки. Окрема думка викладається письмово. В окремій думці член комісії (спеціальної комісії) обґрунтовано викладає пропозиції до змісту акта за формою Н-1 (окрема думка додається до акта за формою Н-1 та є його невід'ємною частиною); передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та примірники актів за формою Н-1 керівникові органу (підрозділу) поліції, що утворив комісію (спеціальну комісію) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, для їх розгляду та затвердження.
Згідно із пунктом 7 розділу ІІІ Порядку № 705 обставинами настання нещасного випадку в період проходження служби під час виконання службових обов'язків є:
1) виконання потерпілим поліцейським завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», здійснення діяння з припинення правопорушення у вільний від служби час;
2) вплив на потерпілого поліцейського шкідливих чи небезпечних факторів під час виконання завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», унаслідок яких виникло гостре професійне захворювання (отруєння), що підтверджено медичним висновком.
Обставинами настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов'язаного з виконанням службових обов'язків є:
1) діяння потерпілого поліцейського, не пов'язане з виконанням завдань і повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію»;
2) навмисне спричинення потерпілим поліцейським тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, що доведений судом);
3) учинення потерпілим поліцейським діяння, яке є кримінальним, адміністративним правопорушенням або дисциплінарним проступком;
4) учинення дій під час несення служби потерпілим поліцейським у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (за наявності медичного висновку) (пункт 8 розділу ІІІ Порядку № 705).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 705 керівник органу (підрозділу) поліції, який призначив комісію (спеціальну комісію) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, зобов'язаний:
1) розглянути та затвердити акти за формою Н-1 не пізніше наступного робочого дня після їх підписання комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку;
2) ужити заходів щодо притягнення до відповідальності поліцейських (працівників), дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку (за їх наявності);
3) надіслати матеріали спеціального розслідування нещасного випадку не пізніше трьох робочих днів з дня їх затвердження до сектору державного нагляду за охороною праці Департаменту управління майном Національної поліції України;
4) видати акт за формою Н-1 потерпілому поліцейському (членам його сім'ї чи уповноваженій ним особі) не пізніше трьох робочих днів з дати затвердження;
5) видати протягом двох робочих днів після закінчення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку наказ про виконання запропонованих комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку заходів із запобігання подібним нещасним випадкам;
6) видати наказ про скасування актів розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1 та призначити повторне розслідування (у разі встановлення порушень вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів, за наявності вимоги посадової особи з державного нагляду за охороною праці відповідно до компетенції).
При вирішенні спору суд враховує, що на підтвердження права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, позивач, з дотриманням пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 4, звернувся до відповідача із заявою (рапортом) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського за формою додатку 1 (а. с. 84), до якої долучив документи, зокрема:
- акт № 39 від 22.08.2022 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, форми Н-1 (ПВ), який стався 12.08.2022 о 12:15 із старшим інспектором роти патрульної служби поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_1 , із висновком, що нещасний випадок з капітаном поліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків (а. с. 45-48);
- Свідоцтво про хворобу № 1/с від 03.01.2023 ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Волинській області», в пункті 11 якого зазначено діагноз та причинний зв'язок захворювання: травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків (а. с. 56-58);
- наказ ГУНП у Волинській області від 13.01.2023 № 19о/с «По особовому складу», яким на підставі пункту 2 «за станом здоров'я (через хворобу)» частини першої статті 77 Закону № 580-VIII звільнено капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора роти патрульної служби поліції особливого призначення «Світязь» ГУНП у Волинській області з 13.01.2023 (а. с. 59);
- довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 198489 від 22.02.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 визначено третю групу інвалідності з 03.02.2023, причина інвалідності - травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків (а. с. 61).
З висновку ГУНП у Волинській області від 26.04.2023 про відмову призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , капітану поліції, старшому інспектору роти патрульної служби поліції особливого призначення «Світязь» ГУНП у Волинській області, складеному за формою додатку 2 до Порядку № 4 (а. с. 86) та листа від 28.04.2023 № 582/05/29-2023 (а. с. 65) вбачається, що травму, яка призвела до установлення інвалідності, отримано під час проведення навчально-тренувальних зборів, участь у яких не є завданням та повноваженнями поліції, а тому з цих підстав прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.
Суд не погоджується із такими підставами відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та зазначає, що за змістом пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 705 комісія (спеціальна комісія) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку зобов'язана: кваліфікувати нещасний випадок відповідно до обставин: у період проходження служби під час виконання службових обов'язків або не пов'язаний з виконанням службових обов'язків; скласти акти за формою Н-1 у кількості примірників, визначених рішенням комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку; передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та примірники актів за формою Н-1 керівникові органу (підрозділу) поліції, що утворив комісію (спеціальну комісію) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, для їх розгляду та затвердження. При цьому, відповідно до підпункту 1 пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 705 керівник органу (підрозділу) поліції, який призначив комісію (спеціальну комісію) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, зобов'язаний: розглянути та затвердити акти за формою Н-1 не пізніше наступного робочого дня після їх підписання комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку.
Суд звертає увагу, що є чинним акт № 39 від 22.08.2022 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, форми Н-1 (ПВ), який стався 12.08.2022 о 12:15 із старшим інспектором роти патрульної служби поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_1 , де чітко вказано, що нещасний випадок з капітаном поліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків (а. с. 45-48).
Зазначений акт № 39 від 22.08.2022 форми Н-1 (ПВ) складений з дотриманням Порядку № 705 та у суду відсутні підстави не брати його до уваги.
При цьому, суд враховує, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 140/20052/23 визнано протиправними та скасовано наказ ГУНП у Волинській області № 670 від 16.06.2023 «Про скасування акту розслідування нещасного випадку за формою П-1 (ПВ) та проведення повторного розслідування нещасного випадку» та Акт № 4 розслідування нещасного випадку від 22.06.2023 (а. с. 128-131).
За змістом пункту 4 частини першої статті 72 Закону № 580-VIII професійне навчання поліцейських складається з: службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
На думку суду, оскільки позивач отримав травму під час навчальних зборів для поліцейських, які відряджаються для забезпечення публічної безпеки і порядку та виконання бойових (спеціальних) завдань під час військового стану для РПСПОП «Світязь» ГУНП у Волинській області, що прямо пов'язано з виконанням його службових обов'язків і безпосередньо випливає із завдань та функцій поліції, та комісією з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку кваліфіковано нещасний випадок відповідно до обставин саме у період проходження служби під час виконання службових обов'язків, та обставин настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов'язаного з виконанням службових обов'язків не встановлено, то необхідно вважати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виконанням службових обов'язків (вказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 620/17431/21).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивачу протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII з мотивів того, що травму отримано ним під час виконання службових обов'язків, не пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції.
При вирішенні спору суд враховує, що згідно з пунктом 1 розділу ІV Порядку № 4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, бухгалтерські служби готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). Висновок про призначення ОГД складається працівником бухгалтерської служби і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, закладу освіти, в якому поліцейський проходить (проходив) службу. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу ІV Порядку № 4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Ураховуючи, що про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги складено висновок ГУНП у Волинській області від 26.04.2023 (а. с. 86), тому позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача у призначенні та виплаті зазначеної одноразової грошової допомоги належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування зазначеного висновку.
При вирішенні позовних вимог зобов'язального характеру суд враховує, що Порядок № 4 втратив чинність згідно із наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.05.2024 № 351, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.2024 за № 868/42213. Чинним на цей час є Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2024 № 646.
Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Верховний Суд у постанові від 20.06.2024 у справі № 340/2259/23 зазначив, що зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
У цій постанові Верховний Суд також вказав, що суд, за загальним правилом, не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх передбачених підстав для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої положеннями Закону № 580-VIII та Порядку № 4, у випадку, якщо відповідачем цього не здійснено, оскільки вказане не входить до предмету судової перевірки, виходить за межі заявлених позовних вимог та є дискреційним повноваженням відповідача. Таким чином, вказане дозволяє дійти обґрунтованого висновку, що прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції, відповідно до вимог Порядку № 4 без перевірки наявності чи відсутності усіх передбаченим підстав для призначення такої виплати, може бути необґрунтованим та призвести до виплати особі, яка не має на це законного права.
З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.06.2024 у справі № 340/2259/23 стосовно належного способу захисту порушених прав у цій категорії справ, позовні вимоги зобов'язального характеру належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.04.2023 про виплату одноразової грошової допомоги і додані до неї документи та прийняти вмотивоване рішення (висновок про призначення одноразової грошової допомоги або рішення про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
На думку суду, не підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн з таких підстав.
Відповідно до частин першої - третьої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За приписами частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною першою статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При цьому, необхідно виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 825/438/18).
Судом у цій справі не встановлено, що оскаржувані дії відповідача спричинили негативний вплив та негативні емоції позивача досягли рівня страждання або приниження. Твердження позивача про створення для нього та членів його сім'ї дискомфорту та нервового напруження, про відсутність можливості пройти курси реабілітації, інші медичні та оздоровчі процедури для відновлення здоров'я та загального самопочуття є загальними та будь-якими доказами (зокрема, медичною документацією про необхідність проходження реабілітації у зв'язку із травмою) не підтверджені.
При цьому, сам факт оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень не може бути єдиним доказом наявності моральної шкоди.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн суд враховує таке.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).
Позивач, на підтвердження витрат на правничу допомогу, подав копію договору про надання правової допомоги від 09.05.2023 № 09-05/01 (а. с. 72), копію додаткової угоди від 09.05.2023 (а. с. 73), копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 06.06.2023 № 01/23 (а. с. 74), квитанцію до прибуткового касового ордера від 06.06.2023 № 06-06/01 (а. с. 75). З вказаних документів вбачається надання позивачу адвокатом Адвокатського об'єднання «Дженерал Лігал Груп» Кінах Я.В. правової допомоги в сумі 15000,00 грн.
Пунктом 3.1 додаткової угоди від 09.05.2023 (а. с. 73 зворот) визначено фіксовану суму гонорару на рівні 15000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що фактична сплата коштів на правову допомогу, їх належний облік адвокатом як доходу не підтверджується (а. с. 83 зворот).
Суд вважає, що вказані вище документи відповідають встановленим вимогам та є підставою для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу.
Водночас, суд звертає увагу, що зазначена в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 01/23 від 06.06.2023 послуга на суму 5000,00 грн у вигляді представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції (а. с. 74 зворот) фактично не надана та не підлягає відшкодуванню з огляду на те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, при її вирішенні враховані висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених вище постановах Верховного Суду), значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУНП у Волинській області необхідно стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції у Волинській області про відмову призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , капітану поліції, старшому інспектору роти патрульної служби поліції особливого призначення «Світязь» ГУНП у Волинській області від 26 квітня 2023 року (затверджений 27 квітня 2023 року).
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, код ЄДРПОУ 40108604) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 25 квітня 2023 року про виплату одноразової грошової допомоги і додані до неї документи та прийняти вмотивоване рішення (висновок про призначення одноразової грошової допомоги або рішення про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, код ЄДРПОУ 40108604) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень 00 копійок (п'ять тисяч гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Валюх