Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/182/25
провадження № 2/650/839/25
10 лютого 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого Сікора О.О.,
за участю секретаря Завістовської Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у майні, що є у спільній частковій власності та визначення частки кожного зі співвласників у спільній сумісній власності,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить припинити за ОСОБА_2 право приватної спільної часткової власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) право приватної спільної часткової власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 56,8 кв.м., житловою площею в цілому 32,0 кв.м., що належала ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності на підставі рішення Суворовського районного суду від 16.04.1998 року.
Позовна заява мотивована тим, що мати позивача ОСОБА_3 отримала на сім'ю, яка складалася з 4-х осіб, а саме вітчим - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ізольовану квартиру загальною площею 57,8 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_2 .
У 1995 році вказана квартира була приватизована і всі перелічені члени сім ' ї стали її співвласниками.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим ОСОБА_4 , після його смерті 1/4 частини квартири успадкували між собою ОСОБА_7 - 1/8 частину та син померлого ОСОБА_2 - 1/8 частину.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 , після її смерті позивач успадкував 1/4 частини квартири, що належали померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло та 1/8 частину квартири, що належала померлій на підставі рішення суду від 16.04.1998 року.
ОСОБА_2 жодного разу у квартирі не з'являвся та не проживав у ній, разом з тим йому було виділено 1/8 частину квартири на підставі рішення суду від 16.04.1998 року по справі № 2-93. Право власності після винесення судового рішення він не зареєстрував.
Позивач разом з сином та своєю сім'єю мешкають у вказаній квартирі, утримують її, сплачують кошти за наданні комунальні послуги, відповідач ніякого інтересу до квартири не виявляє, на утримання своєї частки в квартирі кошти не надає, позивач намагалася знайти контакти відповідача щоб запропонувати йому разом утримувати квартиру або купити у нього його частку але безуспішно. На теперішній час невідомо, де він проживає, відомо лише, що він знаходиться десь за кордоном, де проживав ще з 1998 року.
На теперішній час квартира є пошкодженою внаслідок збройної агресії російської федерації. Постало питання з оформлення компенсації за пошкоджене майно.
При отриманні компенсації позивач зможе вкласти ці кошти у відновлення квартири. Однак не може зробити цього, тому, що право власності на неї не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У реєстрі значиться тільки частка позивача, яка була успадкована після смерті матері, відповідач свою частку не реєстрував на зв'язок не виходить, що слугує перепоною з оформлення компенсації за пошкоджене майно.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про неможливість визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, окрім як за зверненням до суду.
Відповідач, будучи належним чином сповіщеним про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав, зустрічний позов до суду не пред'явив. Враховуючи думку позивача, який не заперечив, щодо заочного розгляду справи, суд вважає за доцільне провести заочний розгляд справи.
За таких обставин, суд вважає можливим постановити рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
У 1995 році квартира АДРЕСА_1 була приватизована і всі члени сім'ї стали її співвласниками, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2 виданим 14.11.1995 року.
Мати позивача ОСОБА_3 отримала на сім'ю, яка складалася з 4-х осіб, а саме вітчим - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ізольовану квартиру загальною площею 57,8 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим ОСОБА_4 , після його смерті 1/4 частини квартири успадкували між собою ОСОБА_3 - 1/8 частину та син померлого ОСОБА_2 - 1/8 частину.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 , після її смерті позивач успадкував 1/4 частини квартири, що належали померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло та 1/8 частину квартири, що належала померлій на підставі рішення суду від 16.04.1998 року.
ОСОБА_2 жодного разу у квартирі не з'являвся та не проживав у ній, разом з тим йому було виділено 1/8 частину квартири на підставі рішення суду від 16.04.1998 року по справі № 2-93. Право власності після винесення судового рішення він не зареєстрував.
Відповідач не проживає у вказаній спірній квартирі, не бере участі в її утриманні, не сплачує комунальних платежів та не виявляє інтересу до нерухомості. При цьому позивач самостійно утримує квартиру, здійснює ремонт, сплачує комунальні послуги та проживає у ній разом зі своїм сином. Позивач також зазначає, що намагається скористатися програмою для отримання компенсацій за пошкоджене майно, проте не може цього зробити через необхідність отримання згоди відповідача, який тривалий час знаходиться за кордоном. Про відсутність у відповідача інтересу до його частки в квартирі вказує той факт , що з його боку не здійснено жодних дій щодо володіння майном (поточного ремонту, внесення комунальних платежів тощо), при тому, що власність обтяжує та зобов'язує позивача, до конкретних дій щодо збереження та обслуговування нерухомого майна в цілому в тому числі і збереження останнього після артилерійських обстрілів від яких будинок в цілому і конкретно квартира зазнали значних пошкоджень.
Слід зазначити, що дії позивача за повної бездіяльності відповідача, абсолютно кореспондуються з правами та обов'язками, які належать власнику майна, з наявним бажанням і в подальшому покращувати умови проживання.
Зазначені обставини, як кожна окремо, так і в сукупності, свідчать про бажання позивача на законодавчому рівні встановити право власності на квартиру як і неможливість визнання за ним такого права, окрім як за зверненням до суду.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивачем заявлені позовні вимоги щодо припинення права на частку у майні, що є у спільній частковій власності та визначення частки кожного зі співвласників у спільній сумісній власності.
У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що наявність частки відповідача у квартирі завдає позивачу істотної шкоди, пов'язаної з тягарем її утримання в цілому, укладенням угод, зокрема на надання комунальних послуг, подання заяви про отримання компенсації за пошкоджене майно, тому враховуючі, що тягар утримання спірної квартири в тому числі і частки відповідача несе лише позивач за повної бездіяльності відповідача, і позивач разом з цим обмежений в отриманні відшкодування за пошкоджене майно свідчіть про обгрунтованість позовних вимог задоволення яких сприятиме балансу захисту прав позивача і не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника який не має інтересу до спірного майна на протязі тривалого часу.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Керуючись статтями 12, 13, 141, 200, 209, 259, 263 - 265, 279 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у майні, що є у спільній частковій власності та визначення частки кожного зі співвласників у спільній сумісній власності - задовольнити.
Припинити за ОСОБА_2 право приватної спільної часткової власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) право приватної спільної часткової власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 56,8 кв.м., житловою площею в цілому 32,0 кв.м., що належала ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності на підставі рішення Суворовського районного суду від 16.04.1998 року.
Судові витрати покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.О. Сікора