Номер провадження 22-ц/821/334/25 Справа № 711/8031/24
про закриття апеляційного провадження
12 лютого 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіКарпенко О.В., Сіренко Ю.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Кушнір Анни Семенівни - представника ОСОБА_1 , як особи, яка не брала участі у розгляді справи, однак питання про права та обов'язки якої вирішено судом, на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.11.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини,
рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.11.2024 у даній справі позовні вимоги задоволено та ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання, як непрацездатної дружини, в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з 14.10.2024 і продовжувати стягнення протягом усього строку інвалідності.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, адвокат Кушнір А.С., як представник ОСОБА_1 , особи, яка не брала участі у розгляді справи, однак про права та обов'язки якої судом вирішено питання, подав 03.01.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, що викладені в оскаржуваному рішенні дійсним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про її права, інтереси, свободи та обов'язки. Так, відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 11.06.2020 у справі № 368/1416/19 на користь ОСОБА_1 з відповідача стягуються аліменти на утримання спільної дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. щомісячно. В зв'язку зі зміною обставин ОСОБА_1 звернулась до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом про зміну способу стягнення аліментів, яким просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений постановою Київського апеляційного суду від 11.06. 2020 та стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розгляд справи наразі триває.
Скаржник вважає, що оскаржуване рішення вплине на її права та права їх з відповідачем спільної дочки, і призведе до зменшення розміру аліментів, які мають стягуватися на її користь на утримання дитини.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Вирішуючи питання про можливість розгляду по суті зазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в цій справі, апеляційний суд враховує таке.
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
У постановах ВС від 01.08.2019 в справі №412/1277/2012 та від 26.02.2020 у справі №619/134/17 зроблено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки саме цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №911/2635/17).
За обставин цієї справи скаржник вважає, що рішенням суду вирішено питання про її право на отримання від ОСОБА_3 аліментів у визначений нею спосіб, оскільки відрахування аліментів на непрацездатну дружину, згідно оскаржуваного рішення, призведе до зменшення розміру аліментів на утримання дочки.
За міркуваннями скаржника, вказана обставина свідчить про вирішення судом у цій справі питання про її права та обов'язки.
Проте, судом у рішенні від 05.11.2024 у цій справі ні в мотивувальній частині, ні в резолютивній не зазначено про надання оцінки праву дочки скаржника на матеріальне утримання у будь-який спосіб та питань про такі права судом не вирішено.
Більше того, відповідач ОСОБА_3 при розгляді даної справи про стягнення з нього аліментів на утримання позивача, визнаючи позовні вимоги повністю, не вказував суду про наявність у нього на утриманні дочки ОСОБА_5 , відтак, сплата аліментів на користь скаржника при розгляді цієї справи оцінки не зазнала.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням вищевикладеного правового регулювання та встановлених фактичних обставин справи, апеляційний суд констатує, що скаржник не довела вирішення оскаржуваним рішенням питань про її права та обов'язки.
Згідно п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що питання про права, свободи, інтереси та обов'язки скаржника судом першої інстанції у цій справі не розглядалося та не вирішувалось, що є підставою для закриття апеляційного провадження. Таким чином право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі у ОСОБА_1 відсутнє.
Інші апеляційні доводи скаржника правильності таких висновків апеляційного суду не спростовують, адже не підтверджують вирішення судом в оскаржуваному рішенні питання про свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 .
Апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ виходить із поваги до правила res judicata як принципу остаточності судових рішень, відповідно до якого повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають використовуватися для виправлення фундаментальних судових помилок під час здійснення правосуддя, а не для нового розгляду справи. Перегляд справи не може розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох поглядів на предмет не є підставою для повторного розгляду справи (п.52 рішення від 24.07.2003 у справі «Ryabykh v. Russia»).
Керуючись п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України, апеляційний суд,
закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Кушнір Анни Семенівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.11.2024 у даній цивільній справі.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з дня постановлення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повний текст ухвали складено 12.02.2025
Суддя-доповідач
Судді