Справа № 577/595/25
Провадження № 2-а/577/20/25
12 лютого 2025 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Буток Т.А.
при секретарі Кузнецовій О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Конотоп справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Конотопського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області Ляховченка Сергія Петровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3914987 від 22.01.2025 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену відносно неї поліцейським РВП ГУ НП України в Сумській області старшим лейтенантом поліції Ляховченком С.П. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 22.01.2025 року о 17 год. 17 хв., рухаючись автомобілем «Opel Corsa», д/н НОМЕР_1 в м. Конотоп по вул. Г.Тхора, була зупинена поліцейським РВП ГУ НП України в Сумській області Ляховченком С.П., який їй повідомив, що оскільки в її автомобілі в темну пору доби не був освітлений державний номерний знак, вона порушила п. 2.9.в ПДР. На момент коли її було зупинено, вона підійшла до транспортного засобу, дійсно не працювало освітлення номерного знаку, але в цьому її провини не було, оскільки перед виїздом оглядала автомобіль на предмет несправності, в автомобілі все працювало. Крім того, вона відразу зателефонувала чоловіку та попрохала його приїхати на місце зупинки та усунути несправність освітлення номерного знаку. На її пропозицію спробувати усунути дану несправність на місці, поліцейським було відмовлено. Після чого поліцейським РВП ГУ НП України в Сумській області Ляховченком С.П. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3914987, якою її притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190 грн. Вважає, що дії поліцейського щодо винесення постанови є протиправними, тому постанова серія № 3914987 від 22.01.2025 року винесена відносно неї підлягає скасуванню. Крім того, неодноразово зазначала поліцейському про те, що вона має намір скористатися своїм правом та отримати юридичну допомогу адвоката під час розгляду даної адміністративної справи, на що отримала відмову. Варто також звернути увагу на той факт, що відсутність будь-яких доказів долучених до оскаржуваного рішення свідчить про безпідставність прийнятого рішення, та в подальшому підлягає скасуванню. Щодо порушення процедури розгляду справи, то КУпАП визначено чіткий порядок розгляду справи, якого повинен дотримуватись поліцейський під час проведення такого, так в порушення вимог ст. 279 КУпАП відповідач не проводив взагалі будь-якого розгляду справи, що потягло за собою порушення її прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, оскільки такі не були роз'ясненні, та вона не мала можливості скористатись такими, що в подальшому потягло за собою порушення вимог ст. 245 КУпАП, оскільки відповідач не отримав від неї пояснення та докази вчинення інкримінованого їй порушення. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, є недоведеним, а прийняте рішення у вигляді постанови безпідставним та таким, що за своєю формою та змістом суперечить вимогам чинного законодавства.
В судове засідання предстаник позивача Юсан І.О. не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с. 16).
Поліцейський Конотопського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області Ляховченко С.П. в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що 22.01.2025 року відносно позивача поліцейським РВП ГУ НП України в Сумській області старшим лейтенантом поліції Ляховченком С.П. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Згідно вищевказаної постанови ОСОБА_1 22.01.2025 року о 17 год. 17 хв. в м. Конотоп по вул. Г.Тхора, керувала автомобілем «Opel Corsa», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не був освітлений державний номерний знак, чим порушила п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. На позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. (а.с. 6).
Не погоджуючись з постановою, позивач 03.02.2025 року звернулася з адміністративним позовом до суду, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.
Ст. 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Згідно ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
П. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України, відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух», регулюються Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001року № 1306.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про дорожній рух» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності ззаконом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеномузаконом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачено відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Відповідно до п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА № 3914987 від 22.01.2025 року вбачається, що позивач 22.01.2025 року о 17 год. 17 хв. в м. Конотоп по вул. Г.Тхора, керувала автомобілем «Opel Corsa», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не був освітлений державний номерний знак, чим порушила п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121-3 КУпАП. На позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190 грн.
Дослідженими судом під час розгляду справи доказами не спростовано твердження позивача про те, що вона перед виїздом оглянула транспортний засіб на предмет не справності, і в автомобілі все працювало. На пропозицію спробувати усунути дану несправність на місці, поліцейським було відмовлено.
У справі «Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain» (скарга №10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа «Daktaras v. Lithuania», скарга №42095/98).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22.12.2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на адміністративний позов не надав, не навів переконливих доказів про відповідність постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача обставинам справи.
Таким чином, будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачем суду не надано. Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові. Зазначені правові позиції викладені у постановах № 524/5536/17 від 15.11.2018 року, №338/855/17 від 26.04.2018 року, № 338/1/17 від 26.04.2018 року Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Згідно ст. 159 ч. 4 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (ст. 3, 8 Конституції України, ст. 8 КАС України).
Зі змісту ч. 3 ст. 62 Конституції України вбачається, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Із змісту оскаржуваної постанови стає зрозуміло, що вимоги норм закону щодо дослідження обставин справи поліцейським не були дотримані, так як у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення позивачем правопорушення, за таких умов, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП залишається недоведеним.
Сама ж по собі наявність такої постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити, постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі скасувати, а провадження закрити.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне із таких рішень: залишає постанову без зміни; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу.
Зважаючи на те, що у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 5, 8, 14, 22, 72-79, 136, 139, 211, 220, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3914987 від 22 січня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену відносно ОСОБА_1 поліцейським Конотопського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області Ляховченко Сергієм Петровичем, скасувати.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП провадженням закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Конотопського РВП ГУ НП України в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду, відповідно до ст. 286 КАС України, може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи в порядку письмового провадження - в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: інспектор Конотопського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області Ляховченко Сергій Петрович, м. Конотоп Сумської області, пр. Миру, 14.
Суддя Буток Т. А.