Справа № 577/197/25
Провадження № 2-а/577/16/25
11 лютого 2025 року
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Логіна Є.В.,
при секретарі Скляр О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду міста Конотопа, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у якому просить скасувати постанову АП № 3652 від 29.12.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25500,00 грн., а провадження у справі закрити.
Вважає, що під час її винесення не дотримано вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Свої вимоги мотивує тим, що 29.12.2024 р. повертаючись з роботи до м. Конотоп, на блокпосту був зупинений працівниками поліції, які попросили пред'явити документи для перевірки. Після перевірки працівник поліції зателефонував невідомій особі, і пізніше повідомив, що він перебуває в розшуку та повинен примусово проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Прибувши на місце працівники поліції повідомили, що вони проводять щодо нього затримання, у зв'язку з перебуванням в розшуку і його примусово на службовому транспорті поліції буде доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 повідомив вказаним особам, що хоче ознайомитися з протоколом затримання із зазначенням обґрунтованої підстави затримання, який згідно закону повинен складатися на місці затримання, а також зазначив, що йому необхідно забезпечити надання правової допомоги адвоката.
Після його даствки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач дізнався, що дані про нього нібито внесені в базу розшуку з тих підстав, що він 22.11.2024 року не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи оповіщеним в усній формі 21.11.2024 року та відмовився ставити підпис в корінці повістки про необхідність прибуття. Між тим, позивач стверджує, що в листопаді 2024 він взагалі не перебував в м. Конотопі, оскільки працював в іншій місцевості, поблизу кордону, відтак фізично не міг перебувати в ІНФОРМАЦІЯ_3 , та більш того відмовлятися від отримання повістки.
Після того, як ОСОБА_2 почав заперечувати факт повідомлення в усній формі про необхідність з'явитися до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 22.11.2024 року, йому показали копію акту відмови від отримання повістки, і що акт відмови від отримання повістки - це документ, який був складений без його участі. В подальшому, представники ІНФОРМАЦІЯ_2 29.11.2024 року, нічого не пояснюючи, вручили оскаржувану постанову.
Позивач зазначає, що 21.11.2024 року не отримував від працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 жодного оповіщення в усній формі про необхідність прибути за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 та не відмовлявся ставити підпис в корінці повістки про необхідність прибуття.
Крім того, згідно з п.п 1 п. 40 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Відеозапису про вручення йому 21.11.2024 р. повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапису доведення акта відмови від отримання повістки від 21.11.2024 року, а також відеозапису відмови у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки, не може бути, адже 21.11.2024 року не був у місті та не спілкувався з представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протокол № 3652 від 29.12.2024 року не містить жодної інформації про наявність будь-якого відеозапису, як доказу підтвердження його вини.
Отже, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 не доведено, що його було оповіщено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 22.11.2024 року о 09 год. 00 хв., з чого слідує, що не з'явившись до ІНФОРМАЦІЯ_2 22.11.2024 року о 09 год. 00 хв., порушень наведених вище норм Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та Порядку не вчиняв, оскільки відсутнє належне підтвердження оповіщення про цей виклик. Тому, в його діях відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст 210-1 КУпАП.
Крім того, він не був належним чином оповіщеним про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, також будучи 29.11.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , не був присутнім під час розгляд справи. Йому не було вручено протокол № 3652 від 29.12.2024 року, не повідомлено про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, чим фактично порушено всі права передбачені ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа.
Зважаючи на викладене вище просить скасувати вказану постанову, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.01.2025 року на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Юсан І.О. в судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи без участі позивача і представника. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без їх участі. Зазначають, що проти позову заперечують. Правом на подання відзиву не скористалися.
Відповідно до ч. ч. 5,6 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 серії АП № 3652 від 29 грудня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді виді штрафу в розмірі 25 500 грн.
В постанові зазначено, що 29.12.2024 року було встановлено факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП громадянином ОСОБА_1 , який 22.11.2024 р. о 09.00 год. під час особливого періоду під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), будучи оповіщеним в усній формі 21.11.2024 року та відмовився ставити підпис в корінці повістки про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження медичного огляду та визначення призначення на особливий період, відповідно чого був складений Акт про відмову від отримання повістки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 1 ч. 1 та абз. 2 ч. 3 ст 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.( а.с.7)
Положеннями ч.3 ст.210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п .6 Розділу II Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, що затверджена Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3 - до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Посилання відповідача на той факт, що ОСОБА_1 без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зазначений у повістці час для уточнення персональних даних та звірки облікових даних, звірки даних військового облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проходження військово-лікарської комісії не можуть прийняті до уваги, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також вручення вказаної повістки особі або доказів відмови від отримання ОСОБА_1 повістки.
Предметом спору по даній справі є питання здійснення належного виклику за повісткою позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, зокрема, зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центрукомплектування тасоціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіального центру комплектування тасоціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок).
Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання)повістки.
Пунктом 40 Порядку передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Пунктом 41 Порядку встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
З копії протоколу про адміністративне правопорушення за № 3652 від 29.12.2024 р. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вбачається, що не зазначено жодних доказів (копії повістки з підписом, світлин, відеозапису або посилання на здійснення відеозапису або відомості поштового відправлення про отримання чи відмову від отримання поштового відправлення або відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, в разі надсилання повістки поштою) на підтвердження виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, уповноваженою особою оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_3 при складанні адміністративного протоколу № 3652 від 29.12.2024 р. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 не дотримані вимоги зазначеного п.6 Розділу ІІ Інструкції від 01 січня 2024 року № 3, в частині виконання обов'язку щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, а саме до нього не долучені докази, що могли б підтвердити факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
На підставі викладеного, враховуючи вимоги п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, суд вважає недоведеним факт належного оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на визначену дату, а саме 22.11.2024 р.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За наведених вище підстав постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ст. ст. 7, 9, 10, 210, 245, 247, 251, 280 КУпАП, ст. ст.2,5-11,72-77,78,159-162,241-246,250,286,292,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову АП № 3652 від 29 грудня 2024 року, винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного штрафу в розмірі 25500 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( місцезнаходження : АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Логін Є. В.