Справа № 459/509/25
Провадження № 1-кс/459/170/2025
11 лютого 2025 року слідчий суддя Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_5., за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6, заявника (скаржника) ОСОБА_1 , представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому заяву (скаргу) ОСОБА_1 про визнання незаконним затримання особи та невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
11.02.2025 до слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області надійшла заява (скарга) ОСОБА_1 , у якій остання просила визнати незаконним затримання та утримання ОСОБА_3 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просила зобов'язати ТЦК та СП негайно звільнити ОСОБА_3 та утриматися від подальшого незаконного затримання громадян без відповідних правових підстав та зобов'язати правоохоронні органи внести до ЄРДР відомості про незаконне позбавлення волі ОСОБА_3 та розпочати розслідування.
В обґрунтування скарги вказала, що являється матір'ю ОСОБА_3 . Повідомила, що 09 лютого 2025 року приблизно о 11:00 працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконно затримали її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, як їй відомо, він був примусово доставлений до ТЦК та СП, де його утримують понад 48 годин. Заявниця звернула увагу, що затримання здійснене без складання процесуальних документів та у відсутності представників поліції. Вона вважає такі дії працівників ТЦК незаконними, оскільки право проводити примусову доставку осіб без рішення суду або без залучення поліції є порушенням норм Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відтак, просила заяву (скаргу) задовольнити.
В судовому засіданні заявниця заяву підтримала у повному обсязі та просила задовольнити. Пояснила, що 09.02.2025 пролунав телефонний дзвінок від сина, який повідомив, що перебуває у ІНФОРМАЦІЯ_7 та просив принести йому речі. Наступного дня 10.02.2025, прибувши до територіального центру, вона передала речі для сина, проте побачитись із сином їй заборонили. Відтоді зв'язку із сином вона не має. Пояснила, що відстрочки у ОСОБА_3 немає, дані у територіальному центрі син не оновлював, оскільки не встиг. Проте, повісток на адресу проживання ОСОБА_3 не надходило. Наголосила, що будь - яких законних підстав затримувати сина у працівників ТЦК не було, а відтак звернулась із заявою про вчинення злочину до Шептицького РВП ГУНП. Таку заяву нею було подано 11.02.2025.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 слідчому судді повідомив, що згідно Закону України про загальну мобілізацію підлягають під мобілізацію особи віком від 18 до 60 років. Зазначив, що ОСОБА_3 не затримували під примусом, а зупинили для перевірки даних особи та діяли у межах повноважень, передбачених постановою КМ України № 560. Зазначив, що згідно ВЛК ОСОБА_3 визнаний придатний до військової служби та на даний час перебуває у військовій частині НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 . Будь-яких фізичних або насильницьких дій відносно ОСОБА_3 не вчинялося. Відтак, будь-яких порушень з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 не було. Враховуючи вищенаведене, просив відмовити у задоволенні скарги.
Заслухавши пояснення присутніх учасників, дослідивши матеріали заяви (скарги), слідчий суддя приходить до наступних висновків.
В силу ч. 2 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, котре складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
В силу положень пункту 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до приписів частини 1, 2 статті 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Разом з тим, всі зазначені положення стосуються випадків затримання особи і її тримання у відповідних державних установах, які спеціально створені для утримання слідчо-заарештованих осіб, тобто осіб, які є учасниками кримінального провадження. Таке положення є необхідною умовою застосування норми ст. 206 КПК України, оскільки у іншому випадку будь-яке затримання або позбавлення особи свободи є кримінальним правопорушенням, що встановлено, наприклад, статтею 146 КК України, яка встановлює відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини. Окрім того, існує спеціальна норма ст. 146-1 КК України, яка регулює насильницьке зникнення людини, відповідно до диспозиції якої арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини, вчинене представником держави має окрему кримінально правову форму відповідальності.
Таким чином, слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, котре здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», тощо).
Так, у поданій заяві (скарзі) заявниця просить зобов'язати ТЦК та СП негайно звільнити ОСОБА_3 .
Як встановлено слідчим суддею, ОСОБА_3 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 для призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до копії поіменного списку військовозобов'язаних, які були призвані ІНФОРМАЦІЯ_5 і відправлені у складі команди НОМЕР_1 від 11.02.2025 ОСОБА_3 придатний до військової служби та 11.02.2025 скерований у військову частину НОМЕР_1 , яка знаходиться у АДРЕСА_2 .
Отже, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах порушеного кримінального провадження.
Крім цього, слідчий суддя наголошує, що Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 рокуу зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст.102, пунктів 1,17,20ч. 1 ст.106 Конституції України, оголошено про проведення загальної мобілізації, в тому числі на території Львівської області. При цьому, зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти відповідного територіального центру комплектування та соціальної у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Виходячи з обставин заяви та вказаних правових норм, судом встановлено, що твердження заявниці про незаконне позбавлення ОСОБА_3 не відповідає дійсності, є явно надуманим та таким, що перешкоджає здійсненню призову громадян на військову службу під час мобілізації, оскільки призов громадян на військову службу під час мобілізації не є позбавленням особи права на свободу та особисту недоторканість, гарантоване Конституцією України, а є обов'язком громадянина України на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Надані слідчому судді дані свідчать про те, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку призваний на військову службу під час мобілізації, його направлено у військову частину НОМЕР_1 , що підтверджується згадуваним вище Поіменним списком від 11.02.2025.
Отже, законодавець чітко визначив, що постановлення слідчим суддею ухвали щодо негайного звільнення з-під варти особи, яка позбавлена свободи, здійснюється лише в тому разі, якщо отримані слідчим суддею відомості створять у нього обґрунтовану підозру про те, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
За наслідками розгляду заяви (скарги) факт незаконного позбавлення свободи ОСОБА_3 за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, не знайшов свого підтвердження.
Згідно норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Враховуючи наведені обставини, слідчий суддя вважає, що підстави для задоволення заяви (скарги) в цій частині відсутні.
Щодо вимоги про зобов'язання внести до ЄРДР відомості по заяві про вчинення злочину від 10.02.2025, слідчий суддя встановив наступне.
Із матеріалів ІП «ЄО'ІКС ІПНП №1355 від 10.02.2025 за зверненням гр. ОСОБА_1 , вбачається, що 10.02.2025 на лінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_1 щодо незаконного затримання та утримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 її сина ОСОБА_3 .
Із письмових пояснень працівника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , встановлено, що 09.02.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , був запрошений у ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення військовооблікових даних. Під час уточнення виявилося, що останній права на відстрочку не має, відповідно був скерований на проходження ВЛК для визначення ступеня придатності для подальшого проходження військової служби по мобілізації. Під час перебування ОСОБА_3 у ІНФОРМАЦІЯ_4 будь-якого фізичного чи психологічного тиску відносно останнього не застосовувалося.
Заявниця у своїй заяві (скарзі) просила зобов'язати правоохоронні органи внести до ЄРДР відомості про незаконне позбавлення волі ОСОБА_3 та розпочати досудове розслідування, долучивши заяву про вчинення кримінального правопорушення від 10.02.2025, яка адресована Шептицькому РВП ГУНП у Львівській області.
Разом із тим, в судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 повідомила, що така заява про вчинення злочину була подана до Шептицького РВП лише 11.02.2025 та зареєстрована за № К-2655, на підтвердження чого надала слідчому судді копію такої заяви із відміткою Шептицького РВП.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, в силу ст. 214 КПК України строк на внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по заяві про вчинення злочину від 10.02.2025, яка надійшла до Шептицького РВП ще не сплив, а тому звернення із даною заявою (скаргою) до слідчого судді є передчасним.
За таких обставин, у задоволенні заяви (скарги) ОСОБА_1 про визнання незаконним затримання особи та невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 206, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні заяви (скарги) ОСОБА_1 про визнання незаконним затримання особи та невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_5