Справа № 453/194/25
№ провадження 1-кс/453/45/25
Іменем України
05 лютого 2025 року слідчий суддя Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про арешт майна в кримінальному провадженні № 12025141300000035 від 01 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
Старший слідчий слідчого відділення відділення поліції № 3 Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області в якому просить накласти арешт на автомобіль марки «Chevrolet», р/н НОМЕР_1 , який відповідно до витягу з бази «АРМОР» належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , із забороною вчинення будь-яких дій пов'язаних з їх відчуженням, розпорядженням та/або користуваннямз метою збереження як речового доказу в кримінальному провадженні № 12025141300000035 від 01 лютого 2025 року.
Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 01 лютого 2025 року в нічний період часу водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Chevrolet», р/н НОМЕР_1 та рухаючись в с. Климець Стрийського району Львівської області по сільській дорозі у напрямку с. Жупани, не впорався із керуванням та виїхав за межі дороги праворуч по напрямку свого руху, де автомобіль перекинувся на дах. Внаслідок ДТП ОСОБА_4 від отриманих травм помер на місці події.
Вищевикладені відомості 01 лютого 2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025141300000035 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 01 лютого 2025 року вилучено автомобіль марки «Chevrolet», р/н НОМЕР_1 , який відповідно до витягу з бази «АРМОР» належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
Автомобіль марки ««Chevrolet», р/н НОМЕР_1 , який відповідно до витягу з бази «АРМОР» належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 визнано речовим доказом, оскільки на ньому є наявні сліди злочину та сам по собі транспортний засіб є речовим доказом і в подальшому буде залучений для проведення слідчих дій та судових експертиз, а тому необхідно забезпечити зберігання речового доказу, шляхом накладання на нього арешту.
Вказує, що без надання експертам автомобіля марки «Chevrolet», р/н НОМЕР_1 , який відповідно до витягу з бази «АРМОР» належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 останні будуть позбавлені можливості встановити їх технічний стан, а також механізм виникнення пригоди, що в свою чергу не дасть можливості встановити причину ДТП.
Враховуючи вищевикладене, з метою недопущення відчуження власниками чи іншими уповноваженими ними особами автомобіля марки «Chevrolet», р/н НОМЕР_1 , який відповідно до витягу з бази «АРМОР» належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , який визнано речовим доказом, оскільки він був знаряддям вчинення злочину і на ньому збереглись сліди злочину; знищення слідів злочину (в т.ч. шляхом проведення ремонтно-відновлюваних робіт), які залишилися на вищевказаному транспортному засобі, що в подальшому не дасть можливість провести ряд експертиз з метою встановлення всіх обставин події.
У судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися, просили розгляд внесеного клопотання проводити без їх участі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження за клопотанням слідчого, дійшов наступного висновку.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом поряду.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Накладаючи арешт на майно з підстав, передбачених п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя не тільки має переконатися у тому, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а й врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, адже винесення постанови про визначення майна речовим доказом не може бути єдиною підставою для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Окрім цього, згідно з вимогами ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Так, у п.п. 53, 55 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман та банк «Словянський» проти України» від 21.12.2017 року, Європейський суд нагадує, що перша та найголовніша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» заява №31107/96, пункт 58,ЄСПЛ 1999-II). Вимога законності у розумінні Конвенції передбачає, серед іншого, що національне законодавство має забезпечувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією… вона передбачає, що будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній або юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів влади з метою ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням.
З огляду на те, що власник вказаного майна помер, а слідчим не доведено наявність обставин, які підтверджують, що незастосування арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі вказаного майна, слідчий суддя вважає, що таке клопотання про арешт майна задоволенню не підлягає.
Керуючись, ст.ст.131-132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про арешт майна в кримінальному провадженні № 12025141300000035 від 01 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1