Житомирський апеляційний суд
Справа №286/4159/24 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я.В.
Категорія 85 Доповідач Коломієць О. С.
03 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №286/4159/24 за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Міністерство оборони України
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Ярошенко Сергій Миколайович
на ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 13 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Кулініч Я.В.
У листопаді 2024 року заявники - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаною заявою, в якій просили встановити факт постійного проживання однією сім'єю та перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на утриманні військовослужбовця ОСОБА_3 , по дату загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування заяви зазначали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами однієї сім'ї та перебували на утриманні військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні службових обов'язків пов'язаних із захистом Батьківщини.
Заявник ОСОБА_1 є бабусею та в минулому опікуном ОСОБА_3 . Вона непрацездатна особа похилого віку, а також особа, яка потерпіла внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Заявник ОСОБА_2 є сестрою ОСОБА_3 , дитиною позбавленою батьківського піклування за рішенням суду та потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 31.03.2016 року у справі №286/4083/15-ц батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та батько - ОСОБА_5 , 1964 р.н., були позбавлені батьківських прав. Розпорядженням голови Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області від 01.06.2016 року № 127 ОСОБА_2 та її брату ОСОБА_3 надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування. ОСОБА_2 , як малолітню, було влаштовано під опіку, а неповнолітнього брата ОСОБА_3 під піклування бабусі - ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_2 разом з братом ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_1 проживали постійно разом однією сім'єю багато років за адресою: АДРЕСА_1 , та перебували на утриманні останньої.
ОСОБА_1 є пенсіонером та самостійно утримувала онуків (малолітню сестру з неповнолітнім братом) за рахунок отриманої пенсії. Згодом, коли ОСОБА_3 досяг повноліття та став працювати, заробляти кошти, тим самим допомагав бабусі утримувати сім'ю.
21 липня 2020 року ОСОБА_3 уклав контракт на проходження військової служби, яку проходив на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ). З цього часу онук і брат заявників ОСОБА_3 фактично утримував сестру та бабусю, надавав кошти на проживання, купував речі, продукти харчування тощо. Оскільки неповнолітня сестра ОСОБА_2 не працювала на той час, а була школяркою та згодом студенткою, допомога онука та брата була єдиним джерелом існування. Таким чином, ОСОБА_3 був єдиним годувальником, постійним і основним джерелом засобів до існування заявників.
ОСОБА_3 був діючим військовослужбовцем та приймав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер в реанімаційному відділенні № 2 Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І.І. Мечникова, від поранень, отриманих 20.04.2022 року, під час виконання бойового завдання в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі н.п. Попасна Луганської області.
ОСОБА_1 (як бабуся та непрацездатна особа), та ОСОБА_2 (як рідна сестра, дитина сирота, курсант денної форми навчання Національної академії внутрішніх справ) - сім'я загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 та перебуваючи на утриманні останнього, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» мають право на отримання пенсії у разі втрати годувальника, тому просять встановити факт постійного проживання однією сім'єю та перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на утриманні військовослужбовця ОСОБА_3 , по дату загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 13 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення; заінтересована особа: ОСОБА_2 ; третя особа: Міністерство оборони України.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали відмовив у відкритті провадження лише за заявою ОСОБА_1 , але жодного слова або обґрунтування, мотивування стосовно другої заявниці ОСОБА_2 не навів.
Додає, що суддя незаконно відмовив у відкритті провадження, адже чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Встановлення факту заявницями не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Заявниці не мають іншої можливості одержати відповідний доказ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. В заяві було зазначено, що заявниці вже зверталися до Міністерство оборони України, але їм було відмовлено та роз'яснено в необхідності отримати рішення суду про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення - постійного проживання однією сім'єю та їх перебування на утриманні загиблого військовослужбовця. А тому, після отримання такого рішення суду про встановлення юридичного факту, заявниці будуть реалізовувати це рішення в належному та відповідному органі - Міністерстві оборони України. Окрім того, заявниці вказували у заяві, що у відкритті провадження їм також відмовив адміністративний суд (КАСУ не передбачає встановлення факту, що має юридичне значення).
Заявник - ОСОБА_1 та заінтересована особа - Міністерство оборони України правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.
У судовому засіданні представник заявника - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її вимоги, скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За приписами статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала не відповідає.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що із заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні у даній справі вбачається спір про право.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Згідно частини третьої статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Із матеріалів справи вбачається, що із заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю та перебування на утриманні звернулися двоє заявників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції не вирішив питання про прийняття до розгляду заяви, яка подана ОСОБА_2 .
Окрім того, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним.
Суд не врахував, що необхідність встановлення факту перебування на утриманні внука та брата до смерті останнього необхідно заявникам для призначення пенсії в разі втрати годувальника, і саме у зв'язку з тим, що заявники не мають іншої можливості одержати документ, який посвідчує такий факт, вони звернулися до суду в порядку окремого провадження разом із заявою про встановлення факту і подали докази на підтвердження того, що не зверталися до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт та відмову не отримували.
Згідно частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Ярошенко Сергій Миколайович, задовольнити.
Ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 13 листопада 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2025 року.
Головуючий Судді