Справа № 161/16296/23 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/153/25 Доповідач: Данилюк В. А.
04 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
секретаря Черняк О. В.,
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Самолюка В. В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Ульчака Б. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Самолюка Василя Васильовича, який діє в інтересах громадянина Туреччини ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні, за апеляційною скаргою представника позивача адвоката Самолюка Василя Васильовича, який діє в інтересах громадянина Туреччини ОСОБА_1 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2024 року,
Адвокат Самолюк Василь Васильович звернувся до суду в інтересах громадянина Туреччини ОСОБА_1 з вказаним позовом. Просить суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні з дочкою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Просить визначити позивачу наступний спосіб його участі у вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : безперервне побачення з 19.00 години п'ятниці до 19.00 години неділі кожного другого та останнього тижня місяця без присутності матері; побачення у дні народження дитини з 10.00 годин до 15.00 годин без присутності матері, безперервне побачення у період шкільних канікул з 01 липня по 31 липня без присутності матері з підстав, викладених в позовній заяві.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2024 року позовну заяву адвоката Самолюка Василя Васильовича, який діє в інтересах громадянина Туреччини ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Луцької міської ради, виконавчий комітет Луцької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні задоволено частково.
Визначено громадянину Туреччини ОСОБА_3 наступний спосіб його участі у вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
-щоденно, з понеділка по п'ятницю, після закінчення шкільних уроків о 12.40 годин, та до 19.00 годин (включно із правом забирати дитину зі школи, супроводжувати на гуртки тощо та забезпечення прибуття дитини до місця проживання не пізніше визначеної судом години) без присутності матері дитини та за умови дотримання вимог навчального процесу, в тому числі в частині виконання домашнього завдання тощо;
-щосуботи з 12.00 годин до 18.00 годин - вільний час батька з дитиною без присутності матері дитини (за умови відсутності поважних причин, що перешкоджають такому побаченню);
-в дні народження ОСОБА_4 - з 10.00 годин по 15.00 годин, без присутності матері.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, адвокат Самолюк В. В., який діє в інтересах громадянина ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що висновок суду про те, що в ході розгляду справи судом по суті сторони погодили такий спосіб участі позивача у вихованні малолітньої ОСОБА_4 , який і затверджений судом, ні на чому не ґрунтується. Сторони не досягли згоди щодо укладення мирової угоди, а визначений судом порядок не лише не відповідає інтересам дитини, але є неможливим для виконання з огляду на режим роботи позивача, який працює у ТОВ «Акарлар» з 9.00 до 18.00 з понеділка по п'ятницю. Окрім того, судом не враховано, що дитина у визначений судом час у подальшому перебуватиме у школі. Фактично суд призначив порядок побачення під час уроків та позашкільних занять, що неприпустимо та не відповідає інтересам дитини. Фактично зі встановленого судом графіка побачень позивач має змогу проводити з дитиною лише час кожної суботи з 12.00 годин до 18.00 годин. При цьому позивач є громадянином Туреччини, йому важливо долучити дочку до
власної культури та мови, забезпечивши їй гармонійний розвиток з урахуванням її національного походження. Саме з цих причин він просив забезпечити йому право на безперервне побачення з дитиною двічі на місяць, а також можливість проведення з нею часу під час літніх канікул. Просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 та представника позивача ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали, відповідачка ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_8 заперечили проти апеляційної скарги.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та пояснень сторін, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки, зростаючи, дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.
В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20 «Терещенко проти України»), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Матеріали не містили відомостей про те, що особиста зустріч батька з дитиною становила ризик для добробуту чи безпеки дитини. Крім того, судом констатовано неврахування національними судами положень статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.
Повноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір'ю, відповідає її якнайкращим інтересам.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , які є сторонами по справі, являються батьком та матір'ю відповідно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, рішенням суду від 28 березня 2022 року встановлено, що ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бурса Турецької Республіки, громадянин Турецької Республіки, РНОКПП: НОМЕР_1 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6-10).
Станом на день звернення до суду, малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір'ю - ОСОБА_2 .
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що безпосередньо відповідачем ОСОБА_2 не чиняться перешкоди позивачу у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такі перешкоди, згідно пояснень самого позивача, чиняться чоловіком відповідача ОСОБА_2 . На підставі цього суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог щодо зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що докази наявності таких перешкод або факти перешкоджання відповідачкою у спілкуванні з дитиною її батьку відсутні, а тому доводи апеляційної скарги щодо відмови у позові в цій частині є безпідставними.
Суд констатує, що ОСОБА_6 , як батько, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а ОСОБА_2 або інші особи не мають права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Відсутність доведеного факту перешкоджання відповідачем у спілкуванні позивача з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернення останнього до суду свідчить про необхідність визначення способу його участі у вихованні доньки, зацікавленість в реалізації батьківських прав та обов'язків.
Суд дійшов вірного висновку, що зважаючи на тривале проживання дитини саме із матір'ю, є висока ймовірність, що між малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 відсутній належного рівня психологічний зв'язок, що унеможливлює на даному етапі участь ОСОБА_1 у вихованні дитини в тому обсязі та способах, про які просить позивач саме в прохальній частині позовної заяви.
Встановлюючи порядок побачень батька з малолітньою ОСОБА_4 , врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та нормах чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні із дочкою, суд дійшов висновку про можливість визначення порядку періодичних, однак систематичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його беззаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам, при цьому звертає увагу, що на даному етапі, зважаючи на наявний рівень розвитку малолітньої дитини, ОСОБА_4 , та можливість сприйняття нею життєвих обставин, недоцільною є її згода на побачення з батьком.
Крім цього, суд звертає увагу, що визначення судом порядку та тривалості періодичних тимчасових побачень ОСОБА_1 з дитиною не є остаточним та, насамперед, сприяє налагодженню спілкування позивача з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , встановленню психологічного зв'язку між дитиною та батьком, для подальшого розвитку їх відносин. Час таких побачень має бути достатнім для задоволення потреб спілкування дитини та батька, а також сприяти перспективі подальшого розвитку їх відносин.
Колегія суддів, частково погоджуючись з таким висновком суду, вважає, що встановлений судом спосіб участі позивача у вихованні дитини не в повній мірі відповідає праву батька на спілкування з дитиною та сприяння її розвитку, а також інтересам самої малолітньої ОСОБА_4 .. Так, встановивши порядок участі у вихованні дитини шляхом щоденних побачень позивача з дитиною та відхиливши вимоги щодо безперервних побачень двічі на місяць у вихідні дні, суд першої інстанції не врахував, що позивач не заявляв вимог про щоденні побачення з дитиною протягом робочих днів, оскільки працює з 9.00 до 18.00 і не має можливості реалізувати такий спосіб участі у вихованні дитини, при цьому його вимога про безперервні побачення з дочкою у вихідні дні є цілком обґрунтованою, такою, яка би давала можливість позивачу долучити дитину до власної культури та мови, забезпечивши їй гармонійний розвиток з урахуванням її національного походження. Відхиливши доводи позивача з цього приводу, суд першої інстанції не навів належного обґрунтування відмови позивачу у безперервному спілкуванні з дитиною у вихідні дні двічі на місяць. При цьому будь - яких обставин, які б свідчили про негативні фактори у такому способі спілкування батька з дитиною, не встановлено під час розгляду справи.
Таким чином, врахувавши обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, зокрема, малолітній вік, графік дитини, який може змінюватись з огляду на шкільне навчання, поведінку кожного з батьків тощо, апеляційний суд приходить до висновку про зміну встановлення графіку спілкування батька з дитиною, а саме вважає за доцільне визначити громадянину Туреччини ОСОБА_3 наступний спосіб його участі у вихованні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
-побачення з дитиною з 15 год 00 хв суботи до 19 год 00 хв неділі кожного другого та останнього тижня місяця без присутності матері;
-побачення в дні народження дитини з 10 год 00 хв до 15 год 00 хв без присутності матері;
-безперервне побачення з дитиною у період шкільних канікул з 1 по 31 липня без присутності матері.
На думку колегії суддів, такий порядок і спосіб участі позивача у спілкуванні та вихованні дочки є такими, що не суперечать віковим потребам дитини та за сумлінного ставлення батька і матері до виконання своїх батьківських обов'язків, мають бути на цьому етапі достатніми для забезпечення належної участі батька у процесі виховання дитини та його гармонійного розвитку.
При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що для встановлення психологічного контакту між батьком та дочкою необхідне також вчинення відповідних дій з боку матері, які сприятимуть такому позитивному розвитку відносин між батьком та малолітньою дитиною.
Вказаний графік, на думку суду, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, забезпечить справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини, не має нав'язливого та обтяжливого характеру для дитини та сприятиме налагодженню довірливих відносин батька із донькою.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині визначення способу участі у вихованні дитини підлягає зміні, оскільки висновки суду щодо способу участі у вихованні дитини не відповідають обставинам справи.
Керуючись ст.ст.367,374,376,382-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача адвоката Самолюка Василя Васильовича, який діє в інтересах громадянина Туреччини ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2024 року в частині визначення способу участі у вихованні дитини змінити.
Визначити громадянину Туреччини ОСОБА_3 наступний спосіб його участі у вихованні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
-побачення з дитиною з 15 год 00 хв суботи до 19 год 00 хв неділі кожного другого та останнього тижня місяця без присутності матері;
-побачення в дні народження дитини з 10 год 00 хв до 15 год 00 хв без присутності матері;
-безперервне побачення з дитиною у період шкільних канікул з 1 по 31 липня без присутності матері.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 лютого 2025 року.
Головуючий
Судді :