Справа № 761/31314/20
Провадження № 2-др/761/45/25
30 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Бордусенка Б. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сівовни Ю.В. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання особистою власністю майна, придбаного за час шлюбу та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна, що є спільною сумісною власністю,
У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання особистою власністю майна, придбаного за час шлюбу та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна, що є спільною сумісною власністю.
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Сівовни Ю.В.. про відшкодування судових витрат, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 322 793,61 грн. за надання професійної правничої допомоги.
Представником ОСОБА_2 - адвокаткою Марченко О.Г. було подано через підсистему «Електронний суд» заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, відповідно до змісту якого просила суд відмовити.
Зваживши доводи заяви, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.
За приписами ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Представник відповідача, як доказ понесених адвокатських витрат, посилається на Договір про надання правової допомоги № 444-АО-1/2020 від 12.10.2020 року, додаток №1 до договору про надання правової допомоги №444-АО-1/2020 від 12.10.2020 року, акт наданих послуг від 09.07.2021 року на суму 84 873 грн. 90 коп. (з ПДВ), платіжну інструкцію №53137402 від 09.12.2020 року на саму 84 873 грн. 90 коп., звіт про надані послуги від 17.12.2024 року.
Разом з тим, суд також враховує наступні обставини.
Згідно положень ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
За правилами ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до норм ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Ознайомившись з Договором про надання правової допомоги № 444-АО-1/2020 від 12.10.2020 року, судом встановлено, що цей договір визначає лише загальні положення надання адвокатських послуг, в якому не зазначено вартості гонорару, умови оплати такого гонорару та умови приймання-передачі наданих послуг.
Проте в п. 2.1 вищезазначеного договору вказано, що гонорар фірми за надані послуги та порядок їх оплати встановлюються окремими додатковими додатками до даного договору.
Представник відповідача, як доказ понесених адвокатських витрат, також посилається і на Додаток №1 до цього договору від 12.10.2020 року.
Проте, даний додаток містить виключний перелік правової допомоги із шести пунктів, згідно якого Адвокатське об'єднання «ІНТЕГРІТЕС» має надати юридичні послуги.
Один із таких пунктів визначає представництво клієнта в Києво-Святошинському районному суді Київської області в 3-х судових засіданнях у справі щодо встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на майно та поділу спільно нажитого майна подружжя.
При цьому, пунктом 2.2. даного додатку визначена вартість кожного судового засідання у розмірі 200 доларів США, за представлення інтересів відповідача в Києво-Святошинському районному суді Київської області із посиланням на пункт 1.1.6 цього ж додатку.
Враховуючи вищезазначений аналіз Додатку №1 від 12.10.2020 року, необхідно зауважити, щодо надання правової допомоги в Шевченківському районному суді м. Києва нічого ані в договорі ані в Додатку до договору не зазначено.
Відповідно, такий додаток №1 від 12.10.2020 року не може бути прийнятий судом до уваги , як належним та допустимим доказом в даній справі.
Позаяк цього заслуговує на увагу те, що до матеріалів справи долучено єдиний акт наданих послуг від 09.07.2021 року на суму 84 873 грн. 90 коп. (з ПДВ), який наданий до клопотання підписаний сторонами ще 09 липня 2021 року, в якому немає посилання на перелік послуг, які підтвердили б факт їх надання, як і в самому договорі посилання на такий перелік , який мав би бути наданий, відсутній.
Тому, які саме послуги були надані Адвокатським об'єднанням «ІНТЕГРІТЕС» відповідачу вартістю 84 873 грн. 90 коп. в жодному із документів не зазначено.
З урахуванням викладеного суд вважає, що акт наданих послуг від 09.07.2021 року є неналежно оформлений та таким, який не може бути взятий до уваги судом, як належний доказ.
Досліджуючи додаток до договору, судом вбачається, що послуги сплачуються на підставі рахунку-фактури, в якому має бути зазначено еквівалент суми долара до гривні за курсом НБУ на дату виставлення рахунку.
Так, як, стороною відповідача до клопотання не додано жодного рахунку-фактури та доказу його надсилання відповідачу, вартість виставлених послуг у розмірі 322 793 грн. 61 коп. ( триста двадцять дві тисячі сімсот дев'яносто три гривні шістдесят одну копійку) вважається такою, яка є недопустимою та неналежним чином нарахованою, а тому така вартість є необґрунтованою, та як, не зрозуміло з якої дати та за яким курсом представник відповідача розрахував вартість послуг у розмірі 237 919, 71 грн.
В постанові ВС від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 зазначено, що оскільки стороною поданою заяву про стягнення судових витрат не надано прайс-лист вартості послуг правової допомоги, акт здачі-прийняття наданих послуг, розрахунок погодинної вартості адвокатських послуг, відсутні підстави для стягнення цих витрат.
Також, до свого клопотання, як доказ наданих послуг представник відповідача додає звіт про надані послуги від 17.12.2024 року.
Досліджуючи зміст такого звіту, суд зауважує наступне.
В даному звіті про надані послуги не зазначено кількість витраченого адвокатом часу та окремої вартості кожної з наданих послуг, попри те, що у зустрічному позові відповідач зазначає вартість однієї години у розмірі 200 доларів США, а більшість послуг або не могла бути надана, або не є взагалі послугою адвоката.
Наприклад, надані адвокатом послуги у виді:
02.12.2020 р. Робота з позовною заявою у КС Київської області;
24.12.2020 р. Розрахунок судового збору та оформлення квитанції;
13.01.2021 візит до шевченківського райсуду м. Києва. Отримання матеріалів за позовом Сербіної;
18.01.2021 р. робота із зустрічною позовною заявою та переліком доказів;
19.01.2021 р. внесення коректив у зустрічний позов. Робота з доказовою базою;
21.01.2021 р. робота над зустрічним позовом та доказовою базою за проектом;
25.01.2021 р. внесення змін до позовної заяви;
25.01.2021 р. підготовка пакету документів для подання до суду;
26.01.2021 р. підготовка документів для відправлення та відправлення адвокатського запиту,
охоплюється однією послугою з підготовки позовної заяви та не може бути оцінено окремо.
Також не є правовою допомогою, а лише носять технічний характер такі послуги як:
18.03.2021 р. спілкування із нотаріусами для витребування копій рішень;
11.02.2022 р., 14.02.2022 р. та 21.03.2024 р. комунікація з помічником судді/судом щодо наступного судового засідання.
Дані дії не можуть бути віднесені до категорії правової допомоги, оскільки визначення дати судового засідання не входить до обов'язків помічника судді, а також відсутні підтвердження їх вчинення;
04.12.2023 р. направлення клопотання про відкладення с/з;
26.01.2024 року відправка з Укрпошти копії клопотання сторонам по справі;
31.01.2024 р. формування відправки суду на пошту;
21.03.2024 р. комунікація з судом для узгодження проведення засідання;
08.02.2022 - підготовка конвертів для відправки позовної заяви;
08.02.2022 - підготовка описів для відправки позовної заяви;
08.02.2022- Підготовка ордера для відправки позовної заяви.
Таким чином перелік наданих послуг штучно завищено та дублюються в звіті, що призводить до безпідставного збільшення часу наданих послуг, та необґрунтованого завищення вартості послуг.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху».
ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, розмір судових витрат які вказує представник Відповідача не є фактичними, дійсно понесеними та є необґрунтованими та значно завищеними.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 137, 141, 246, 258, 259, 263-266, 268, 270, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сівовни Ю.В. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання особистою власністю майна, придбаного за час шлюбу та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна, що є спільною сумісною власністю - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя