Справа №760/17818/22 2-а/760/217/25
11 лютого 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив: скасувати постанову серії БАБ №012856 від 23 січня 2021 року, винесену капралом поліції 7 роти 3 батальйону 1 полку 1 взводу у м. Києві ДПП Павловою А. О. про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 23 січня 2021 року відносно нього винесено вказану постанову, за змістом якої він 23 січня 2021 року о 05 год. 05 хв. у м. Києві по вул. Стеценка, 1, керував транспортним засобом Lexus GS 300, номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування Оболонським районним судом міста Києва, чим порушив ПДР.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам закону та є необґрунтованою. Зазначає, що позивач водієм не був і транспортним засобом не керував. Так, 23 січня 2022 року ОСОБА_1 перебував на території АЗС «ANP», що знаходиться в місті Києві за адресою Стеценка, 1. Керування транспортним засобом не здійснював. Вказана АЗС знаходиться в безпосередній близькості до житлового сектору, в пішій доступності від місця його проживання. До нього звернувся співробітник патрульної поліції з вимогою надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що він повідомив, що не є водієм і транспортним засобом не керував. Співробітник патрульної поліції наполягала, що бачила його за кермом автомобіля, який нібито нещодавно припаркувався біля АЗС, та повторно пред'явила вимогу надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Однак, відповідачем так і не було надано під час розгляду справи та складання постанови жодних належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. Фактично інспектор не здійснив розгляд справи, в порядку визначеному статтями 268, 276, 278 КупАП. Також, одночасно з оскаржуваною постановою інспектор склав протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача за частиною другою статті 130 КУпАП. Недоведеність факту керування транспортним засобом підтвердив Київський апеляційний суд, розглядаючи вказаний протокол.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 листопада 2022 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року вищевказану позовну заву було залишено без руху.
На виконання зазначеної ухвали 15 лютого 2023 року позивачем надано до суду уточнену позовну заяву та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.
03 листопада 2023 року до суду надійшов відзив відповідача -Департаменту патрульної поліції, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Вказала, що під час патрулювання Шевченківського району м. Києва 23 січня 2022 року екіпажем патрульної поліції «Рубін» за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 1, було виявлено водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Lexus GS 300, номерний знак НОМЕР_1 . Відтак, Інспектор, підійшовши до водія, представився, пояснив причину зупинку, та на підставі п.2.4 (а) висунув законну вимогу водію пред'явити документи передбачені у п.2.1 ПДР. Однак, при перевірці документів, будо встановлено, що водій (позивач) позбавлений права керування транспортним засобом терміном на 1 рік на підставі постанови Оболонського районного суду міста Києва справа №756/5428/21 від 14 травня 2021 року на 1 рік, а отже постанова про притягнення його до відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП є правомірною. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, за результатом якого винесена оскаржувана постанова.
Після виявлення вчиненого позивачем порушення ПДР, оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, Інспектор, керуючись законом та правосвідомістю, виніс оскаржувану постанову. Враховуючи викладене, інспектор діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог, встановлених КУпАП та Інструкцією, тому представник просила відмовити в задоволенні позову.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
На виконання ухвали суду про залишення позову без руху 15 лютого 2023 року позивачем надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування клопотання зазначив, що копія оскаржуваної постанови позивачу не вручалася. Про неї позивач дізнався під час розгляду в суді справи про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 130 КУпАП, в складі матеріалів судової справи сама постанова була відсутня, однак про неї була згадка в рапорті працівника патрульної поліції. ОСОБА_1 самостійно неодноразово (в кінці травня, протягом червня та липня) звертався до райвідділу поліції з проханням надати копію оскаржуваної постанови.
У зв'язку з військовою агресією та введенням в Україні військового стану позивач перебував у скрутному матеріальному становищі та не міг оплатити адвокатські послуги, а тому адвокатський запит до УПП у м. Києві ДПП було направлено лише 19 липня 2022 року.
05 вересня 2022 року отримано лист-відповідь УПП в м. Києві ДПП, датований 25 липня 2022 року, в якому повідомлено, що відносно ОСОБА_1 дійсно складалася постанова серії БАБ №012856 від 23 січня 2022 року за частиною четвертою статті 126 КУпАП, однак для отримання її копії необхідно звернутися до Подільського районного відділу державної виконавчої служби.
Позивач зауважує, що жодних постанов про відкриття виконавчого провадження на дату подання позовної заяви не отримував.
06 вересня 2022 року до відділу державної виконавчої служби направлено адвокатський запит з проханням надати копію оскаржуваної постанови, яку отримано 15 листопада 2022 року в поштовому відправленні.
Однак, у зв'язку з масштабним обстрілом 23 листопада 2022 року, що зумовило відключення світла, відсутність інтернету, позовну заяву подано 28 листопада 2022 року.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З огляду на викладене, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня вручення постанови.
При цьому, статтею 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Враховуючи доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд вважає причини пропуску строку звернення до суду з указаним позовом ОСОБА_1 поважними та необхідним поновити строк на оскарження постанови.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.
Судом установлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №012856 від 23 січня 2022 року, позивач ОСОБА_1 23 січня 2022 року о 05-05 год., у м. Києві по вул. Стеценка, 1, керуючи транспортним засобом Lexus GS 300, номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування Оболонським районним судом міста Києва, чим порушив ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною четвертою статті 126 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.
Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №012856 від 23 січня 2022 року складена інспектором Управління патрульної поліції в м. Київ лейтенантом поліції Павловою А. О. за адресою: м. Київ, вул. Баумана, буд. 4.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Крім того, у п. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
За вимогами п.п. 2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За частиною четвертою статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Разом з тим, позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначає, що правил дорожнього руху не порушував, оскільки водієм не був і транспортним засобом не керував.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі №743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17.
Однак, відповідачем не виконано обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, поданих відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, крім оскаржуваної постанови відповідачем не надано. Оскаржувана постанова серії БАБ №012856 від 23 січня 2022 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення, зокрема факту керування транспортним засобом.
Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Також, суд враховує, що підставою для винесення оскаржуваної постанови, відповідно до її змісту, слугувало те, що позивач порушив п.п. ПДР, тобто не вказано, який пункт ПДР порушено. За висновками Верховного Суду у постанові від 22 травня 2020 року у справі №513/899/16-а незазначення у постанові, а саме в описі обставин та суті адміністративного правопорушення, об'єктивної сторони правопорушення, свідчить про її протиправність.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову серії БАБ №012856 від 23 січня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 496,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України
Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду задовольнити.
Поновити позивачу строк на звернення до суду з позовом.
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №012856 від 23 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя Л. М. Ішуніна