печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38641/23-ц
пр. 2-2142/25
10 лютого 2025 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Матійчук Г.О.
секретар судового засідання Музика В. П.
справа № 757/38641/23-ц
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Громадська організація «Центр протидії корупції»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр протидії корупції» про захист честі, гідності та ділової репутації, -
представник відповідача - адвокат Бойко О. І.
У серпні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати інформацію, викладену в повідомленні в Telegram-каналі під назвою «Центр протидії корупції» (посилання на сторінку ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язати Громадську організацію «Центр протидії корупції» спростувати недостовірну інформацію шляхом викладення в Telegram-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » повідомлення з наступним змістом: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в своєму повідомленні від ІНФОРМАЦІЯ_4 вказала недостовірну інформацію про адвоката обвинуваченого ОСОБА_2 стосовно його неявки у судове засідання» і прикріпити до повідомлення фотокопію судового рішення по цій справі; стягнути з Громадської організації «Центр протидії корупції» на його користь моральну шкоду у розмірі 100, 000 грн та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає що в суботу, ІНФОРМАЦІЯ_5 о 9:25 год. на багатоплатформовому месенджері Telegram-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », посилання на сторінку ІНФОРМАЦІЯ_1 було опубліковано повідомлення із наступним змістом: « ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 не рухається вже 10 місяців. Вчора не відбулось чергове засідання у справі за звинуваченням «короля контрабанди» ОСОБА_4 та його спільників. Причиною стало те, що адвокат обвинуваченого ОСОБА_5 не з'явився до суду. Спершу про причини його неявки ніхто нічого не знав. Однак як тільки суд поставив питання про відповідальність адвоката, Іскольд повідомив, що його захисник нібито на невідкладних слідчих діях і тому попросив відкласти слухання. Головуючий суддя Кравчук нагадав, що справа не рухається уже 10 місяців поспіль, а сторона захисту зірвала близько 20 засідань. Тому судді вирішили звернутись до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення захисника до відповідальності, а також визначили, що засідання у справі будуть тепер щотижня по вівторках. Захисту ця ідея схоже не сподобалася. Нагадаємо, ОСОБА_3 зі спільниками обвинувачують у створенні злочинної організації, яка займалась ввезенням до України товарів за заниженою митною вартістю».
Вважає дану статтю такою, що містить інформацію, яка не відповідає дійсності, є недостовірною та образливою, порушує його права та недоторканість його ділової репутації.
Вказує, що недостовірна інформація про нього була поширена через публічний та відкритий Telegram-канал «Центр протидії корупції», який може переглянути будь-який користувач Telegram без обмежень. Станом на дату подання позовної заяви, Telegram-канал мав більше 12 тисяч підписників, а перегляд цього повідомлення становив 36 тисяч разів.
В статті йдеться про адвоката обвинуваченого Іскольда, що повністю співпадає з його (позивача) особою. Він є діючим адвокатом, а також захисником обвинуваченого Іскольда.
Недостовірність інформації підтверджується також ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 16.06.2023 у справі 991/2892/22, в мотивувальній частині ухвали цього суду зазначається: «у судове засідання 16 червня 2023 року захисник ОСОБА_1 не прибув. У телефонному режимі, до початку судового засідання, повідомив секретарю судового засідання Слакві О.О. про свою участь у невідкладній слідчій дії (обшуку), та неможливість свого прибуття, докази про що надасть у наступному судовому засіданні. Обвинувачений ОСОБА_2 також повідомив суду, що останній залучений до проведення невідкладних слідчих дій, а саме обшуку, що унеможливлює його участь у судовому засіданні».
Аналогічно недостовірність поширеної відповідачем інформації підтверджує журнал судового засідання Вищого антикорупційного суду України від 16.06.2023.
Звертає увагу, що поширена недостовірна інформація, порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його діловій репутації.
В обґрунтування позову щодо стягнення моральної шкоди зазначає, що опублікування вищезазначеного повідомлення в Telegram-каналі негативно вплинула на його професійний імідж, як висококваліфікованого адвоката. Зокрема, один з клієнтів розірвав із ним договір про надання правничої допомоги, а інший вимагав додаткових гарантій виконання укладеного договору про надання правничої допомоги.
Таким чином він вважає, що йому нанесено моральну шкоду в розмірі 100 000 грн, через поширену відповідачем недостовірну інформацію, яка порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його діловій репутації, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п'ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено відповідачу, що він має право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 72).
Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи (а. с. 73).
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу позивача, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження - 30.10.2023 року (а. с. 75), на електронну пошту ухвалу доставлено - 11.09.2023 року (а. с. 74).
На адресу суду повернувся лист з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, направлений на адресу позивача, з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 118). Представник відповідача - адвокат Бойко О. І. ознайомився із матеріалами справи - 22.11.2023 року (а. с. 80).
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
За частиною 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Частиною 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.
08.12.2023 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача на позов, у якому останній просить відмовити у задоволені вимог позивача посилаючись на те, що абсолютно всі твердження у повідомлені в Telegram-каналі під назвою «Центр протидії корупції» посилання на сторінку ІНФОРМАЦІЯ_1 є такими, що відповідають дійсності та/або є оцінкою подій, свідком яких був вільний слухач, присутній 16.06.2023 у судовому засіданні у Вищому антикорупційному суді, у справі 991/2892/22, більше того, факти, про які йде мова в оспорюваному повідомленні, підтверджується і доказами, поданими самим позивачем. Висловлювання «вчора не відбулось чергове засідання у справі за обвинуваченням «короля контрабанди» ОСОБА_4 та його спільників» відповідає дійсності, враховуючи, що оспорювана публікація була опублікована наступного дня після судового засідання. Факт того, що засідання не відбулось підтверджується, зокрема, і самим позивачем, а також ухвалою Вищого антикорупційного суду і протоколом судового засідання від 16 червня 2023 у справі. Крім того, у зазначеній ухвалі суду перераховано 16 відкладених судових засідань з різних причин, починаючи із вересня 2022. Не заперечується позивачем і факти звернення Вищого антикорупційного суду із ухвалою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, перебування позивача у той день на невідкладних слідчих діях (обшуку). Позивачем не наведено жодних мотивів і не зазначено жодних посилань на докази, якими б спростовувалась достовірність викладеного в оспорюваному повідомлені. Таким чином відповідач вважає, що спростувати цю інформацію немає жодних підстав. З приводу позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то відповідач вказує, що дана вимога є похідною від основної вимоги. А оскільки вся інформація у оспорюваній публікації є достовірною, що доводиться, зокрема, і самим позивачем, тому похідна вимога задоволеню не підлягає. Крім того обставини, на які посилається позивач, не доведені, жодні докази того, що один клієнт забажав розірвати договір, і саме після прочитання публікації не надані. Аналогічно з другим клієнтом, який зажадав додаткового забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за договором. Також позивачем не обґрунтовано суму моральної шкоди (а. с. 82-102).
25.12.2023 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій фактично дублюється позиція, викладена в позові (а. с. 103-106).
28.12.2023 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач фактично дублює свою позицію, вкладену ним у відзиві на позов (а. с. 107-117).
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.
За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 » ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) опубліковано повідомлення: «Вчора не відбулося чергове засідання у справі за обвинуваченням «короля контрабанди» ОСОБА_4 та його спільників.
Причиною стало те, що адвокат обвинуваченого Іскольда не з'явився до суду. Спершу про причини його неявки ніхто нічого не знав.
Однак як тільки суд поставив питання про відповідальність адвоката, Іскольд повідомив, що його захисник нібито на невідкладних слідчих діях і тому попросив відкласти слухання.
Головуючий суддя Кравчук нагадав, що справа не рухається уже 10 місяців поспіль, а сторона захисту зірвала близько 20 засідань.
Тому судді вирішили звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для притягнення захисника до відповідальності, також визначили, що засідання у справі будуть тепер щотижня по вівторках. Захисту ця ідея схоже не сподобалася.
Нагадаємо, ОСОБА_3 зі спільниками обвинувачують у створенні злочинної організації, яка займалася ввезенням до України товарів за заниженою митною вартістю».
Статтею 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
У відповідності до глави 22 ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканими (згідно із ч. 2 ст. 297 та ч. 1 ст. 299 ЦК України).
Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. (згідно із ч. 1 ст. 275 ЦК України). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ч. 2 ст. 299 ЦК України).
В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1 визначено, що під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
За змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, визначене ст. 277 ЦК України, мають не лише фізичні, а й юридичні особи в передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (ч. 4 ст. 277 ЦК України).
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (ч. 6 ст. 277 ЦК України).
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду (ч. 2 ст. 30 цього Закону).
У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1 зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Отже, спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Так, відповідач не заперечує факт розміщення спірного повідомлення в Telegram-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 ) наступного змісту: «Вчора не відбулося чергове засідання у справі за обвинуваченням «короля контрабанди» ОСОБА_4 та його спільників.
Причиною стало те, що адвокат обвинуваченого ОСОБА_5 не з'явився до суду. Спершу про причини його неявки ніхто нічого не знав.
Однак як тільки суд поставив питання про відповідальність адвоката, Іскольд повідомив, що його захисник нібито на невідкладних слідчих діях і тому попросив відкласти слухання.
Головуючий суддя Кравчук нагадав, що справа не рухається уже 10 місяців поспіль, а сторона захисту зірвала близько 20 засідань.
Тому судді вирішили звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для притягнення захисника до відповідальності, також визначили, що засідання у справі будуть тепер щотижня по вівторках. Захисту ця ідея схоже не сподобалася.
Нагадаємо, ОСОБА_3 зі спільниками обвинувачують у створенні злочинної організації, яка займалася ввезенням до України товарів за заниженою митною вартістю».
Таким чином, суд вважає доведеним факт поширення відповідачем зазначеної інформації в Telegram-каналі «Центр протидії корупції».
Як видно із самої публікації, вона була поширена в Telegram-каналі 17.06.2023 року, тобто наступного дня після судового засідання.
Що до самої публікації, то її зміст відображає об'єктивну реальність, що в т.ч. підтверджується судовим рішенням і в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України є преюдицією відносно даної справи.
Решта аргументів позивача стосується суто розгляду справи №991/2892/22 та відповідальності самого позивача у тій справі; не є предметом даного позову і в даному розгляді суд не може оцінювати поведінку позивача у вищевказаній справі.
Аналізуючи зібрані у справі докази та позицію сторін у ній, суд доходить висновку, що розміщена в Telegram-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не містить ознак недостовірності, оскільки підтверджена судовим рішенням - ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.06.2023 року у справі 991/2892/22 (а. с. 39-43), протоколом судового засідання від 16.06.2023 року у цій же справі (а. с. 44-46), копією протоколу обшуку від 15.06.2023 року (а. с. 28-31), копією рішення КДКА Донецької області №56 від 29.07.2023 року (а. с. 47-51).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач радше незгоден зі стилем і тоном викладеної інформації, ніж з її змістом, проте це не може бути предметом судового захисту.
Отже, оспорювана позивачем інформація не підпадає під поняття недостовірної, а її висвітлення жодним чином не може трактуватися, як порушення особистого немайнового блага позивача.
За наведених обставин в цій частині позову слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральну шкоду, завдану юридичній особі, можна охарактеризувати як втрату немайнового характеру, що настала у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а так само вчинення інших дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Так, позивачем не доведено, яким чином оприлюдненою інформацією були порушені його особисті немайнові права або завдано шкоду відповідним особистим благам.
Як справедливо зауважив відповідач, позивачем документально не доведені факти погіршення взаємовідносин з його двома клієнтами.
Отже, оскільки відсутні правові підстави для задоволення позову в частині визнання інформації недостовірною, суд доходить висновку, що також відсутні правові підстави і для задоволення похідних позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 34, 68 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 22, 23, 91, 201, 275, 277, 297, 299, 1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року №1, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр протидії корупції» про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Громадська організація «Центр протидії корупції», адреса: вул. Омеляновича-Павленка, 4/6 оф. 905, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 38238280.
Суддя Г. О. Матійчук