11.02.2025 Справа № 756/328/24
Справа № 756/328/24
Провадження № 2/756/1035/25
20 січня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Тихої О.О.,
за участі секретаря судового засідання Макущенка М.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Шмагаревської Г.О.,
представника відповідача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,
Позивач через свого представника - адвоката Шмагаревську Г.О., звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з вказаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті грошові кошти у сумі 2 937 євро, а також витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування вказаного позову зазначено, що у лютому 2019 року до позивача звернулася його рідна сестра ОСОБА_2 з проханням надати їй грошові кошти на розвиток бізнес-проєкту.
За усною домовленістю щодо реалізації вказаного проєкту позивачем за період з 08.02.2019 по 09.10.2019 були перераховані грошові кошти на загальну суму 2 937 євро.
На підтвердження факту отримання вказаних коштів відповідач обіцяла надати розписки, а грошові кошти з часом повернути.
Разом з тим, відповідач розписки із зазначенням підстав отримання грошових коштів не надала, а грошові кошти не повернула. Позивач звертався до відповідачки з листом-претензією з вимогою повернути отримані нею кошти, яка була проігнорована відповідачем.
У зв'язку з наведеним, оскільки між позивачем та відповідачем договір позики письмово не укладався, розписка відповідачем не складалася, тому перераховані грошові кошти є безпідставно набутими відповідачем, позивач просить позов задовольнити та на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути на його користь грошові кошти у розмірі 2 937 євро, а також судові витрати.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 2 937 євро 00 центів, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 239,65 грн.
Ухвалою суду від 21.10.2024 скасовано заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15.05.2024 у цивільній справі № 756/328/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та призначено справу до розгляду.
06.11.2024 до суду надійшов відзив від представника відповідача, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне. Зазначив, що факти, викладені позивачем у позові, не відповідають дійсності. Так, звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 зазначив, що на прохання його сестри ОСОБА_2 ним було надано кошти останній у сумі 2 937,00 євро на розвиток бізнес-проєкту, які відповідач зобов'язалась згодом повернути. Проте, жодних прохань з боку відповідача на адресу позивача щодо надання грошових коштів на реалізацію бізнес-проєкту не було. Між сторонами ніколи не існувало правовідносин позики. При цьому, добровільне перерахування позивачем коштів на рахунок близького родича (сестри) за власним вільним волевиявленням та за відсутності обов'язку відповідача повернути такі кошти не є безпідставним набуттям коштів. Також зазначив, що відповідачем протягом тривалого часу (близько 20 років) систематично надавалася позадоговірна фінансова допомога позивачу на побутові потреби, яку останій періодично з власної ініціативи частково повертав, зокрема, і у 2019 році. Такі правовідносини випливали з їхніх родинних відносин, а не договорів позики, та не носили зобов'язального характеру. Крім того, представник позивача просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, зазначив, що з відповідачем, яка є його рідною сестрою, в них були гарні стосунки. У 2019 році сестра попросила допомогти їй грошима, бо хотіла зайнятися бізнесом. Вони домовилися, що гроші він надаватиме частинами по необхідності. Коли сестра приїхала в Україну у 2019 році він попросив її написати розписку, проте втрутилася мати і розписку сестра так і не написала. Потім розпочалася пандемія коронавірусної хвороби і сестра повідомила, що не зможе повернути гроші. Стосунки з сестрою та батьками погіршилися у 2021 році, коли він дізнався, що продається батьківська хата, яку він відремонтував за власний рахунок, а квартиру на Оболоні батьки вирішили віддати сестрі. З того часу спілкування з сестрою припинилося. Також зазначив, що жодної матеріальної допомоги, як то гроші, речі, від сестри він ніколи не отримував і не потребував.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові. Вважала, що строк позовної давності не пропущений.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Наполягав на тому, що у той час, як позивачем перераховувалися гроші на рахунок відповідача, між сторонами існували нормальні сімейні відносини, за необхідності вони допомагали один одному, жодних зобов'язальних відносин між ними не існувало, а потім стосунки погіршилися, що спонукало позивача звернутися до суду з даним позовом. Також вважав, що у даній справі сплинув строк позовної давності з підстав, зазначених у письмовій заяві про застосування позовної давності, поданої разом з відзивом на позовну заяву.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що сторони у справі є її рідними племінниками. Між ними завжди були гарні дружні відносини. Відповідач мешкає в Італії і позивач часто їздив до неї у гості, сестра робила подарунки брату. Протягом 2018-2019 року позивач тривалий час проживав у сестри в Італії і, перераховуючи грошові кошти відповідачу у 2019 році, на думку свідка, тим самим віддячив останній, оскільки ніяких фінансових зобов'язань між ними не було. Стосунки між сторонами погіршилися, коли відповідач тяжко захворіла, проте допомагала батькам, а позивач припинив з ними спілкування, від усіх віддалився. У травні 2022 року мати померла, батько проживає з відповідачем в Італії.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що знайома зі сторонами, є подругою відповідачки. Остання живе в Італії, з братом завжди були гарні стосунки. Він приїжджав до ОСОБА_5 в Італію, міг жити в неї певний час, вони разом ходили в ресторани, по магазинах. Приблизно за два роки перед початком війни стосунки між сторонами погіршилися і вони перестали спілкуватися з ініціативи позивача. У 2019 році відповідач тяжко захворіла, лікувалася. Їй не відомо, з якою метою позивач перераховував кошти на рахунок відповідачки у 2019 році. Також їй не відомо про існування фінансових зобов'язань відповідача перед позивачем.
Суд, вислухавши позивача, його представника, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк», у період з 08.02.2019 по 09.10.2019 ОСОБА_1 зі свого карткового рахунку № НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти на загальну суму 2937 євро: 08.02.2019 - 315 євро; 26.02.2019 - 300 євро; 18.03.2019 - 800 євро; 10.05.2019 - 800 євро; 01.10.2019 - 312 євро та 09.10.2019 - 410 євро.
Призначенням платежів у всіх випадках зазначено - переказ коштів сестрі ОСОБА_2 .
24.10.2022 позивачем на адресу ОСОБА_2 направлено лист-претензію з проханням повернути вказані грошові кошти, що підтверджується описом вкладення; фіскальним чеком та інформацією про відправлення (трекінг - 0200253791194).
Станом на день ухвалення рішення вказана вимога відповідачем не виконана.
Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Віждповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (ст. 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До таких висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18; від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21; від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач добровільно, послідовно та систематично, за відсутності будь-якої помилки, в тому числі рахункової, перераховував кошти відповідачці, зазначаючи призначенням платежу - переказ сестрі ОСОБА_2 , знаючи при цьому, що між ними відсутні фінансові зобов'язання, тобто відсутній обов'язок з його боку на перерахування грошових коштів на користь відповідача.
До такого висновку суд дійшов виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких договірних відносин, зокрема, правовідносин договору позики, як стверджував позивач, а також доказів існування обов'язку відповідача по поверненню вказаних коштів позивачу або недобросовісності відповідача.
За таких обставин поведінка позивача є суперечливою, оскільки він вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків, що у свою чергу виключає задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів, як безпідставно набутих.
Позивачем не спростовано доводів відповідача про те, що грошові кошти, які позивач перерахував їй у 2019 році, є коштами, які він добровільно частково з власної волі їй повернув, оскільки між ними на той час існували гарні стосунки як між рідними людьми і вона також неодноразово допомагала йому фінансово на побутові потреби, при цьому будь-яких розписок один одному вони не писали.
Вказане також підтвердили свідки, допитані у судовому засіданні.
Посилання представника позивача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 761/34307/21 суд вважає необгрунтованими, обставини, встановлені у даній справі, не є релевантними до даної справи, адже у справі № 761/34307/21 судом встановлено, що грошові кошти були передані без належної правової підстави оскільки сторонами не був укладений інвестиційний договір на будівництво жилого комплексу, у той час як кошти були передані під розписку саме на підготовку до підписання та підписання інвестиційного договору.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п.113, 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17).
Таким чином, в ході розгляду справи судом установлено що позивач систематично та послідовно у період з 08.02.2019 по 09.10.2019, здійснивши шість платежів на загальну суму 2937,00 євро, перерахував кошти на рахунок відповідача, яка є його рідною сестрою і з якою на той час в них були гарні стосунки, що не заперечувалося самим позивачем, знаючи, що між ними відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок), а тому поведінка позивача є суперечливою, оскільки останній вільно і без помилки погодився на перерахування коштів і відповідно настання невигідних для себе наслідків.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 239,65 грн. суд покладає на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів - відмовити.
Витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 239 (одна тисяча двісті тридцять дев'ять) гривень 65 копійок покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Дата складення повного судового рішення - 11.02.2025.
Суддя О.О. Тиха