Справа № 355/249/25
Провадження № 1-кс/355/49/25
12 лютого 2025 року селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі
слідчої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
та сторін кримінального провадження:
-прокурора ОСОБА_3 ,
-підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка клопотання старшої слідчої СВ Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, капітана поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання у межах кримінального провадження № 12024111080000286, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працює, не одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
1. Суть та заявник розглядуваного питання.
Старша слідча СВ Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, капітан поліції ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , звернулися до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного, яке вмотивували наявністю обставин, визначених п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 177, 184 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України).
2. Встановлені органом досудового розслідування обставини. Обґрунтування щодо доцільності застосування запобіжного заходу.
Слідчим відділенням відділу поліції № 1 Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111080000286 від 23.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за злочини проти власності, вчинив новий умисний корисливий злочин, за наступних обставин.
2. Встановлені органом досудового розслідування обставини. Обґрунтування щодо доцільності застосування запобіжного заходу.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.11.2024 близько 14 години 30 хвилин у ОСОБА_4 , який перебував у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_6 , виник умисел направлений на таємне викрадення чужого майна для власного збагачення з домоволодіння.
Відразу реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 використовуючи умови воєнного стану, введеного указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з агресією російської федерації проти України, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, здійснив крадіжку мобільного телефону марки «XIAOMI» моделі «Redmi 12 Midnight Black, 4 GB RAM 128 GB ROM» вартістю відповідно до висновку експерта 4119 гривень 33 копійки, та покинув домоволодіння ОСОБА_6 з викраденим телефоном.
Викраденим майном ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 4119 гривень 33 копійки.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, регламентованих ст. 177 КПК України, а саме:
-п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, санкція за яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а відтак розуміючи, що у разі визнання його винним у вчиненні вказаного злочину йому загрожує покарання виключно у виді позбавлення волі, через що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
-п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 отримав копії матеріалів кримінального провадження, так як останні додані в обґрунтування вказаного клопотання, а тому останньому відомі анкетні дані, місця проживання свідків у вказаному кримінальному провадженні, а тому він може незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному проваджені, які надавали викривальні покази щодо нього, а відтак підозрюваний, перебуваючи на свободі матиме можливість незаконно впливати на них, таким чином перешкоджати повному та об'єктивному проведенню досудового розслідування.
Відтак, враховуючи перелічені ризики, сторона обвинувачення вважає, що саме такий запобіжний захід, як особисте зобов'язання, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
3. Позиція сторін щодо заявленого клопотання про застосування запобіжного заходу.
Прокурор групи прокурорів - прокурорБаришівського відділу Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Підозрюваний не заперечив проти задоволення клопотання.
4. Кримінальне процесуальне законодавство, застосовне для вирішення заявленого клопотання.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1, 2 ст. 131 КПК України).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять докази, надані сторонами кримінального провадження, обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу, згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний, згідно ст. 178 КПК України, оцінити в сукупності всі обставини щодо підозрюваного, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі; 3) вік та стан здоров'я; 4) міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися раніше; 10) наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
5. Мотиви слідчої судді при постановленні ухвали.
Слідча суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення для вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, зазначає та виснує таке.
Застосування запобіжного заходу здійснюється у конкретному кримінальному провадженні та вимагає досить детального аналізу не тільки фактичних обставин вчинення правопорушення, але й врахування характеристики особи, яка є ймовірним суб'єктом його вчинення.
У кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
У даному кримінальному провадженні відносно підозрюваного встановлено такі дані/відомості, що його характеризують:
-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, не працює, не одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
-раніше судимий: 17.11.2003 року Березанським міським судом Київської області за ч.2 ст. 188 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 30.07.2004 року Березанським міським судом Київської області за ч. 3 ст. 185, 304, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 357, 70, 71 КК України до 7 років позбавлення волі; 20.02.2012 року Яготинським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі;
-24.12.2024 у цьому провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
Зважаючи на означене, вирішуючи по суті заявлене клопотання, слідча суддя має з'ясувати також наявність певних обставин, на які вказують слідчий та прокурор:
1) щодо обґрунтованості підозри:
Винятково законами України визначаються діяння, які є кримінальними правопорушеннями (п. 22 ст. 92 Конституції України). Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України).
Застосуванню запобіжного заходу має передувати підозра у вчиненні кримінального правопорушення, тобто діянні, передбаченому Особливою частиною КК України. Слідча суддя у розглядуваному випадку має встановити, чи є підозра у вчиненні особою злочину обґрунтованою, тобто, чи є встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).
При цьому, саме поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Водночас, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (що є застосовною відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86); п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Вирішення питання про наявність «обґрунтованої підозри» потребує встановлення:
- фактичної складової, що включає наявність фактичних обставин, що вказують на причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення;
- матеріально-правової складової, що включає наявність у діянні особи складу певного правопорушення за національним кримінальним законом.
Для дотримання фактичної складової підозри щодо причетності особи до вчинення кримінального правопорушення необхідна наявність певних об'єктивних підстав (фактів або інформації), на основі яких можна небезпідставно стверджувати, що відповідна особа могла вчинити злочин. Наявність таких «об'єктивних підстав» має підтверджуватися певними відомостями чи доказами, які повинні відповідати вимогам належності та допустимості, при цьому бути достатніми для висновку про причетність певної особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення.
Водночас, слідча суддя зазначає, що на даному етапі досудового розслідування суд не має права вирішувати ті питання, які він повинен вирішити під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням означених застережень, проаналізувавши долучені до клопотання документи, за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, слідча суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (протоколи слідчих дій, висновок експерта та інші документи) свідчать про обґрунтованість пред'явленої у даному кримінальному провадженні підозри, оскільки в своїй сукупності вказують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це правопорушення.
Зокрема, обґрунтованість підозри та обставини причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого правопорушення слідують/вбачаються з:
- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 22.11.2024;
- протоколом огляду місця події від 22.11.2024;
- протоколом огляду від 23.11.2024;
- відомостями, які містяться в протоколі допиту потерпілої ОСОБА_6 ;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 24.12.2024;
- протоколом проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_4 від 31.12.2024.
У зв'язку з означеним, не вбачається підстав вважати підозру явно неприйнятною, оскільки стороною обвинувачення надано важливі відомості (протоколи слідчих дій, висновок експерта, інші документи), які вказують на те, що причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною.
Як наслідок, суд констатує наявність обставин, визначених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.
2) щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним відповідних дій.
Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок підозрюваному; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв'язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинні оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідча суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного, і доходить висновку про їх наявність/обґрунтованість у заявленому клопотанні, зважаючи на характер/характеристику особи підозрюваного, його моральність, місце проживання, рід занять, майновий стан, сімейні зв'язки, зокрема:
-щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду - слідча суддя враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме, що з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час. Слідча суддя зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
При цьому, слідча суддя вважає підставним обґрунтування органу досудового розслідування в аспекті означеного ризику, що підозрюванийможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
-оцінюючи ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, слідча суддя виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків, потерпілого у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків, потерпілого безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність, що підозрюваний, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, потерпілою, яким відомі обставини вчинення злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 , може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Тим самим, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Відповідно, на переконання слідчої судді, є доведеними обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.
3) щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при незастосуванні до нього цього запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене слідча суддя в аспекті встановлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є заходом забезпечення кримінального провадження, потреба у застосуванні якого, на сьогодні є дійсною, та сприймає його застосування, як доречне (слушне) в цей час, адже саме такий запобіжний захід буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти ризику переховування.
За таких обставин, слідча суддя враховує, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор довів наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, вважає за доречне застосувати відповідний запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Відповідно з урахуванням установлених обставин цього кримінального провадження на переконання слідчої судді слушним є покладення на підозрюваного таких обов'язків: прибувати до слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, прокурора Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури за першою вимогою на визначений час; не відлучатися з Броварського району Київської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.
На переконання суду, саме означені обов'язки будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваної особи, у зв'язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та будуть здатні уникнути настання у провадженні обставин, визначених ст. 177 цього ж Кодексу, а обмежувальні заходи є ефективними запобіжниками, вжитими в інтересах потерпілої.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 131-132, 176-178, 179, 193, 194, 309, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання старшої слідчої СВ Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, капітана поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді особистого зобов'язання у межах кримінального провадження № 12024111080000286, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - задовольнити.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1)прибувати до слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, прокурора Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури за першою вимогою на визначений час;
2)не відлучатися з Броварського району Київської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду.
3)повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала слідчої судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює старша слідча СВ Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, капітан поліції ОСОБА_5 .
Слідча суддя
Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_7