Справа № 287/367/25
1-кс/287/65/25
11 лютого 2025 року м. Олевськ
Слідчий суддя Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12025060520000033 від 31.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,-
Слідчий СВ відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 , за погодженням з прокурором Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна вилученого у ході проведення обшуку від 05.02.2025 року, а саме: ділової лісопродукції породи вільха, об'ємом 1,98 м.куб., ділової лісопродукції породи береза, об'ємом 1,91 м.куб., ділової лісопродукції породи дуб, об'ємом 3,17 м.куб., ділової лісопродукції породи сосна, об'ємом 1,47 м.куб., дров'яної лісопродукції породи вільха, об'ємом 2,33 м.куб., дров'яної лісопродукції породи осика, об'ємом 0,91 м.куб., дров'яної лісопродукції породи граб, об'ємом 3,64 м.куб., дров'яної лісопродукції породи береза, об'ємом 3,43 м.куб., дров'яної лісопродукції породи дуб, об'ємом 0,83 м.куб. - шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування вказаним майном.
Перевіривши клопотання та додані до нього матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В силу положень ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу (ст. 172 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання про арешт майна без повідомлення власника такого може здійснюватися виключно щодо майна, яке не було тимчасово вилучене.
При цьому частинами 1, 9 ст. 135 КПК України визначено, що особа викликається до слідчого судді шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
З врахуванням наведених норм виклик власника (володільця, користувача) майна з врахуванням визначеного нормами КПК України строку розгляду клопотання про арешт майна може здійснюватися виключно шляхом надсилання повістки про виклик електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Водночас, слідчим у клопотанні не вказано контактних даних, які б могли забезпечити оперативний виклик в судове засідання користувача майна ОСОБА_4 , що унеможливлює належний виклик такого для розгляду клопотання, а отже клопотання в цій частині не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України.
Також, згідно положень пункту 19 частини 1 статті 3 КПК України, сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.
За правилами частини 1 статті 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Крім того, згідно зі статтею 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
З аналізу наведених норм вбачається, що рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні, та в разі необхідності - групи прокурорів, що здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно ухвалюватись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова повинна відповідати передбаченим КПК України вимогам до процесуального рішення у формі постанови, зокрема бути підписаною службовою особою, яка її ухвалила.
Проте, до клопотання не додано постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні з якої вбачалося б, що прокурор Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , який погодив вказане клопотання, входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні №12025060520000033 від 31.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
У поданому клопотанні слідчий просить накласти арешт на лісопродукцію вилучену в ході проведення невідкладного обшуку на огородженій території, яка розташована у Кишинському старостинському окрузі Олевської ОТГ за межами населених пунктів на відстані 2,94 км. на південний схід від с. Болярка, Коростенського району, Житомирської області, за географічними координатами 51,14338 пн та 27,77556 сх. Проте, до матеріалів клопотання не додано жодних даних з яких вбачалося б точне місце розташування земельної ділянки на якій проведено невідкладний обшук (скріншоти з сайту https://kadastr.live/, https://www.google.com.ua/maps/, https://www.google.com.ua/earth/ тощо), не вказано відомостей про те хто є власником зазначеної вище земельної ділянки.
Більш того, як вбачається зі змісту клопотання, слідчий ОСОБА_2 фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту на лісопродукцію необхідне для забезпечення його збереження як речових доказів.
Слідчий суддя позбавлений можливості встановити з яких причин наразі вилучене майно необхідне органу досудового розслідування для огляду та чому слідчий вважає, що при його огляді буде можливе виявлення інформації, яка може мати значення для встановлення обставин ймовірного вчинення кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження.
Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.
Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вище викладене, слідчий суддя вважає необхідним повернути клопотання про арешт тимчасово вилученого майна прокурору на підставі частини 5 статті 171 КПК України для усунення зазначених вище недоліків.
Керуючись ст.ст. 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12025060520000033 від 31.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків та приведення у відповідність до вимог ст. 171 КПК України.
Визначити прокурору строк в сімдесят дві години для усунення недоліків клопотання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1