154/4033/24
2/154/247/25
12 лютого 2025 року м. Володимир
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кусік І.В.
за участю:
секретаря судового засідання Редько В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Позивач звернулася в суд із даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 200000 за договором позики від 02 вересня 2024 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що надала відповідачу позику у сумі 200000 гривень, що підтверджується пьсьмовою розпискою від 02 вересня 2024 року, яка підписана позичальником ОСОБА_2 власноручно. Кошти відповідач зобов'язувався повернути до 01 жовтня 2024 року. У зв'язку з тим, що відповідачем зобов'язання не виконане, позивач просить стягнути з нього заборгованість за договором позики від 02 вересня 2024 року у розмірі 20000 гривень.
Ухвалою суду від 14 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Представник позивача адвокат Савюк К.О. у судове засідання не з'явилася, надала заяву, у якій просила розгляд справи провести її його участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву про визнання позову та розгляд справи у його відсутності.
Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, з таких підстав.
Судом встановлено, що 02 вересня 2024 року відповідачем одержано від позивача в борг грошові кошти в сумі 200000 гривень готівкою. Кошти відповідач зобов'язувався повернути до 01 жовтня 2024 року, що підтверджується письмовою розпискою ОСОБА_2 .
Однак, станом на час розгляду справи відповідач свого обов'язку щодо повернення вказаної суми грошових коштів не виконав.
Статтею 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- або багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлені розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передавання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець за цим договором набуває тільки права.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як слідує із розписки, борг відповідачем мав бути повернутий в строк до 01 жовтня 2024 року. Строк повернення коштів за Договором позики минув, однак, відповідачем грошове зобов'язання в строк, передбачений цим Договором, не виконано.
Враховуючи ту обставину, що позивач, як позикодавець, має право вимагати повернення боргу, а відповідач, як позичальник, позику в установлений розпискою строк не повернув, то таку суму боргу слід стягнути на користь позивача в примусовому порядку.
Судом встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 200000 гривень.
Таким чином з відповідача слід стягнути дану суму заборгованості згідно з Договором позики від 02 вересня 2024 року.
У той же час, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в сумі 2000 грн.
Керуючись ст.ст. 12,81,89,265 ЦПК України, ст.ст. 526, ч.1 ст. 548, ч.1 ст. 549, ч.1 ст.610, ч.1 ст. 611, 625, 1046-1049, 1054 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02 вересня 2024 року у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ірина КУСІК