11 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 686/15714/22
провадження № 51-71 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
Як вбачається із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 122 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до остаточного покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2024 рокуклопотання ОСОБА_4 задоволено. Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2024 стосовно ОСОБА_4 , в частині визнання його винуватим за ч. 1 ст. 125 КК України, скасовано.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрито кримінальне провадження №12022243060000469 за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Залишено без розгляду позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_5 до цивільного відповідача ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2024 в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України залишено без змін.
Прокурор звернувся із касаційною скаргою, в якій не погоджуються із вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2024 року та ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року щодо ОСОБА_4 .
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Наведене обґрунтування вимог прокурором викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
У поданій касаційній скарзі прокурор порушує питання про зміну вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2024 року та ухвали Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Однак, всупереч вищевказаному прокурор у касаційній скарзі, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не наводить обґрунтування допущення судами таких порушень, які в силу ст. 412 КПК України є істотними і тягнуть за собою зміну оскаржених вироку і ухвали на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України.
Не містить касаційна скарга і вмотивованих доводів на підтвердження позиції прокурора щодо неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність, як підстави, передбаченої для зміни вказаних рішень, з урахуванням положень ст. 413 цього Кодексу.
Таким чином, прокурор не зазначає на конкретні порушення закону, з урахуванням положень ст. 438 КПК України, які були б допущені судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні судових рішень та які б були підставами для їх зміни, та не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судом рішень.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - п'ять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3