Справа № 515/1906/24
Провадження № 2-а/515/22/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
12 лютого 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого-судді Олійника К. І.,
за участю секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Зміст позовних вимог
У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бролінський Р. О., звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконувача обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № 1255/7420 від 25 листопада 2024 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адміністративного стягнення у розмірі 17 000,00 грн;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.
Позов мотивований тим, що постановою тимчасово виконувача обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в Одеській області підполковника ОСОБА_2 . ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000,00 грн за те, що останній не уточнив протягом 60 днів свої персональні дані.
Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що прийнята з порушенням встановленого порядку, з огляду на те, що суть обвинувачення оскаржена постанова не містить, а також посилається на те, що відносно нього складено протокол за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП , тоді як постанову прийнято за наслідками ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Процесуальні рішення у справі
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 грудня 2024 року поновлено ОСОБА_3 строк на оскарження постанови тимчасово виконувача обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в Одеській області підполковника ОСОБА_2 № 1255/7420 від 25 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Витребувано у відповідача матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП (постанова № 1255/7420; протокол № 1255/487).
Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 22 січня 2025 року призначено судове засідання у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін на 05 лютого 2025 року.
Позиції учасників судового провадження
12 лютого 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій ІНФОРМАЦІЯ_2 заперечує проти позовних вимог, просить відмовити у його задоволенні вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність.
Враховуючи те, що відповідач подав відзив поза межами строку, визначеного статтею 175 КАС України, поважних причин недотримання процесуальних строків, на думку суду, не наводить, а також приймаючи до уваги те, що суду не надано доказів направлення копії відзиву позивачу, суд залишає вказаний відзив без розгляду та вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини встановлені судом
Судом встановлено, що 20 листопада 2024 року офіцером управління ІНФОРМАЦІЯ_5 ст. лейтенантом ОСОБА_4 складено протокол № 1255/487 про адміністративне правопорушення, щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Зі вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 20 листопада 2024 року у порушення положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статті 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», згідно якого: «громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, в особливий період, що діє в Україні з 17 березня 2014 року, у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року, не уточнив персональні та облікові дані. Останнім днем, в який громадянин ОСОБА_1 повинен був уточнити персональні дані є 16.07.2024 рок). Поважних причин не уточнення персональних та облікових даним у встановлений Законом строк 60 днів ОСОБА_1 не повідомив і своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 статті 210-1 КУпАП.
ОСОБА_1 був присутній під час складання вказаного протоколу. Зазначив, що зауважень до нього не має.
Постановою тимчасово виконувача обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в Одеській області підполковника ОСОБА_2 № 1255/7420 від 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000,00 грн за те, що останній не уточнив протягом 60 днів свої персональні дані.
Зі вказаної постанови вбачається, що відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», зокрема його Прикінцевих та перехідних положень, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. ОСОБА_1 у визначені Законом строки не уточнив свої персональні дані.
Постанову прийнято за відсутності ОСОБА_1 на підставі його заяви про розгляд справи за його відсутності.
Копію вказаної постанови ОСОБА_1 отримав 18 грудня 2024 року.
Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції Закону України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року, який набув чинності 18 травня 2024 року), під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Таким чином, нормами вказаного Закону визначено 60-денний строк для уточнення облікових даних; останній день вказаного строку припадає на 16 липня 2024 року.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, посилаючись на те, що оскаржена постанова не містить суть обвинувачення оскаржена постанова не містить, а також посилається на те, що відносно нього складено протокол за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП , тоді як постанову прийнято за наслідками ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно витягу з наказу МОУ № 282 від 08 жовтня 2024 року підполковник ОСОБА_2 є тимчасово виконувачем обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в Одеській області, а отже є уповноваженою особою щодо ведення справ про адміністративні правопорушення (а.с. 23).
Відповідно до спірної постанови, вбачається, що її винесено у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З 19 травня 2024 року в Закон №2232-ХІІ внесені зміни, зокрема, пунктом 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку.
Також 19 травня 2024 року набув чинності Закон 3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», внаслідок чого стаття 210 КУпАП в редакції Закону України № 3696-IX від 09 травня 2024 року, який набув чинності 19 травня 2024 року, передбачає відповідальність за:
- порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку (ч. 1 ст. 210 КУпАП);
- повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (ч. 2 ст. 210 КУпАП).
За вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період передбачено стягнення від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 210 КУпАП).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і на час розгляду справи.
Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції Закону № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року, який набув чинності 18 травня 2024 військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до примітки ст. 210 КУпАП в редакції Закону України № 3696-IX, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, позивач на протязі 60 днів, а саме з 18 травня по 16 липня 2024 року повинен був уточнити свої облікові дані, одним із шляхів: через центр надання адміністративних послу або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. У встановлений строк відповідач проігнорував норми законодавства, в зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Судом не встановлено, що позивач уточнив свої облікові дані (через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження) у визначені Законом строки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
На спростування такого факту позивачем доказів не надано.
Судом встановлено, що оскаржена постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якою стягнення накладено в межах санкції статті та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення.
Також в судом з'ясовано, що позивач не клопотав про відкладення розгляду справи про притягнення його адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, натомість останній просив розглянути її за його відсутності. Заперечень, пояснень не подавав.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В ході розгляду справи в суді позивачем не доведено можливості отримання певних видів його персональних даних, таких як адреса проживання та номер мобільного телефону, держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від інших органів центральної влади та не надано доказів протилежного. Тому примітка до ст. 210 КУпАП застосуванню не підлягає.
Бездіяльність, яка інкримінується ОСОБА_1 , фактично мала місце.
У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року прийнятій у справі № 285/1535/15-а міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Будь-який яких інших належних та допустимих доказів, що підтверджують протиправність дій тимчасово виконувачем обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в Одеській області підполковником ОСОБА_2 , позивачем не надано.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач надав правильну правову оцінку діям ОСОБА_1 , оскільки останній, як військовозобов'язаний, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження з 18 травня по 16 липня 2024 року на виконання абз. 6 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Посилання позивача на те, що протокол не містить правильної кваліфікації дій, відповідно до КУпАП, а тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 допустив самостійне редагування, на думку суду, є непереконливим та безпідставним, виходячи з такого.
Дійсно, протокол про адміністративне правопорушення складений за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП замість ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Разом з тим, фабула правопорушення у протоколі № 1255/487 від 20 листопада 2024 року викладена відповідно до адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, тому скасування постанови виключно на підставі формальної констатації, зокрема за наявності технічних помилок, неправильного зазначення цифрової норми та за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму та істотно порушував основні принципи правовладдя (невідворотності покарання за скоєне порушення, справедливості, рівності тощо).
Під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом, та їм було надано належну правову оцінку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, в зв'язку з чим, позовну заяву слід залишити без задоволення за необґрунтованістю, а постанову відповідача - без змін.
Витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем, у зв'язку з відомою в задоволенні позову.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Витрати позивача зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийнятті постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце знаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя К. І. Олійник