Справа № 523/15685/24
Провадження №2/523/1576/25
заочне
"29" січня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Мурманова І.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бєлік Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ним, як покупцем та відповідачем, як продавцем було укладено договір купівлі-продажу № 2/06/24 від 02.06.2024 року. Відповідно до п.1.1 Договору відповідач зобов'язалась передати у власність позивачу майнінг-обладнання iseriver KS5M 15 TN вартістю 408 000 гривень за одну одиницю, а позивач зобов'язався прийняти товар та здійснити його оплату.
Позивач зазначає, що здійснив авансовий платіж у розмірі: 100% вартості товару 21.05.2024 року у розмірі: 408 000 грн. Поставка товару мала бути здійснена згідно з п.3.2.1 Договору не пізніше 17.06.2024 року. Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання не виконала ні 17.06.2024 року ні 02.07.2024 року, а ні після цих дат.
У зв'язку з не поставкою товару, листом від 19.08.2024 року позивач надіслав відповідачу вимогу про розірвання договору та повернення сплачених за Товар коштів до 01.09.2024 року. Відповідач у відповідь на гарантійний лист № 1 від 01.09.2024 року зазначила, що зобов'язується у термін до 15.09.2024 року погасити борг, а на випадок не погашення боргу вказала, що покупець отримає 50% пені від суми залишеної на момент закриття обов'язків за Договором.
З урахування викладеного позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі: 408 000 грн. суму сплаченого судового збору та 2 500 грн. витрат на правничу допомогу, а всього стягнути 414 580, 00 гривень.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 27 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу роз'яснено про право на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 27 листопада 2024 року підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, разом з цим, на адресу суду 07.10.2024 року (вх. № 32685) надійшла заява позивача щодо можливості розгляду справи за його відсутності, згідно якої останній зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.29).
Відповідач Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином та своєчасно, що підтверджується довідкою про тримання ухвали суду (а.с.32), відповідач відзиву на позов не надала, з будь-якими заявами на адресу суду не зверталась.
У зв'язку з викладеним судом, підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст. 223 ЦПК України, не встановлено.
Відповідно до положення ч. 3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Звертаючи до суду з позовними вимогами про стягнення грошових коштів, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь авансовий платіж у розмірі: 100% вартості товару 21.05.2024 року у розмірі: 408 000 грн. В обґрунтування позову зазначив, що відповідач всупереч пункту 10.2 Договору, яким передбачено умову, згідно якої якщо Продавець не поставить Товар у строк, вказаний у пункті 3.2.1 Договору, він зобов'язаний повернути передплату Покупцю протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня. Відповідач поставки Товару не виконала та отримані грошові кошти в якості авансу не повернула по цей час, чим порушила цивільні права Позивача.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 - покупець, та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 - продавець, уклали договір купівлі-продажу №2/06/24 від 02червня 2024 року.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, відповідач зобов'язався передати у власність Позивача майнінг-обладнання iseriver KS5M 15 TN вартістю 408 000 грн за одиницю, а позивач зобов'язався прийняти товар та здійснити його оплату.
Згідно пункту 2.1. Договору загальна вартість Товару складає 408000 грн. Згідно пункту 2.4.1. перший платіж в розмірі 100% від ціни Товару зазначеної в п.2.1 Договору здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати.
Згідно пункту 3.2.1Договору, відповідач зобов'язався здійснити поставку товару покупцеві протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання передоплати, визначеної пунктом 2.4.1 Договору.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, строк поставки товару встановлений з 02 червня 2024 року до 02липня 2024 року.
Згідно пункту 3.2.2. Договору Відповідач зобов'язався не менш ніж за два дні до дати поставки повідомити покупця про можливу дату поставки. Позивач здійснив авансовий платіж у розмірі 100% вартості товару 21 травня 2024 року, що підтверджується квитанцією №276428173 на суму 408 000 грн.(а.с.7-9).
На підтвердження здійснення позивачем, як покупцем товару авансового внеску, останнім надано квитанцію, згідно якої встановлено, що 03.06.2024 року ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 здійснив перерахування грошових коштів у розмірі: 408 000, 00 гривень (а.с.14).
Отже, за умовами договору, поставка товару відповідно до пункту 3.2.1 договору мала бути виконана не пізніше 17 червня 2024 року. Однак, відповідач не виконала свої зобов'язання щодо поставки ні до 17 червня 2024 року, ні до 02 липня 2024 року, і взагалі не повідомила про можливу дату поставки.
Пунктом 10.2 Договору передбачено умову, згідно якої якщо продавець не поставить Товар у строк, вказаний у пункті 3.2.1 Договору, він зобов'язаний повернути передплату Покупцю протягом 21 календарного дня.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач поставки товару не виконала та отримані грошові кошти в якості авансу не повернула по цей час, чим порушила права позивача.
У зв'язку з непоставкою товару, листом від 19.08.2024 позивач надіслав відповідачу вимогу про розірвання договору та повернення сплачених за товар коштів до 01 вересня 2024 року (а.с.10).
Право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу у разі відмови продавця передати проданий товар передбачено частиною 2 статті 665 ЦК України.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач надала гарантійний лист №1 від 01.09.2024, у якому зазначила про зобов'язання в термін до 15.09.2024 погасити грошовий борг, а на випадок непогашення заборгованості вказала, що покупець отримає пеню 50% від суми, залишеною на момент закриття обов'язків за Договором. Також у гарантійному листі передбачено право покупця звертатися до суду для стягнення заборгованості, пені, судових зборів, витрат на адвоката, тощо (а.с.11).
Таким чином, з досліджених документів, судом встановлено, що відповідач визнала факт не надання/надіслання товару відповідно до умов договору, визнала вказані в позові обставини та зобов'язалась в термін 15 днів здійснити погашення грошового боргу.
Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З досліджених судом документів судом встановлено, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №2/06/24 від 02червня 2024 року. Відповідно до пункту 1.1 Договору, відповідач зобов'язався передати у власність позивача майнінг-обладнання iseriver KS5M 15 TN вартістю 408 000 грн за одиницю, а позивач зобов'язався прийняти товар та здійснити його оплату.
Судом встановлено, що позивачем, тобто покупцем було здійснено оплату за товар, а відповідач не виконала умови договору, не надіслала товар та не повернула кошти.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Інститут свободи договору передбачає можливість сторін вільно визначати зміст договору, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, які не суперечать законодавству, з врахуванням звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому сторони мають право врегулювати й ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства та не суперечать ним.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами, який би за своєю формою та змістом відповідав закону.
На відміну від завдатку, аванс - це спосіб платежу. Аванс не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, у разі сплати авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і відповідно до відшкодування збитків.
Аналогічних висновків щодо застосування норми статті 570 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2019 року № 367/661/16-ц. Відповідно до ст. ст. 570, 571 Цивільного кодексу України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання й на забезпечення його виконання. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається в кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості.
Аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж) або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару).Тобто, покупець сплачує ціну товару декількома частинами: перша частина (аванс) сплачується до отримання ним товару, інша частина - після. Аванс, як і завдаток, є доказом укладання договору і зараховується в рахунок кінцевого платежу.
У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв'язку з невиконанням однією із сторін договору своїх обов'язків сума коштів, сплачена як аванс, має бути повернута покупцю. Наприклад, якщо продавець відмовляється передавати товар, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення авансу.
Отже, у разі розірвання договору з будь-яких причин аванс має бути повернутий покупцю у повному розмірі.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною четвертою статті 635 ЦК України передбачено, що договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
З огляду на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 13.02.2013 у справі № 6-176цс12 та від 25.09.2013 у справі №6-82цс13, підтриманий неодноразово Верховним Судом, в тому числі і в постановах від 28.08.2019 у справі № 128/1885/14-ц, твід 27.11.2019 у справі №520/6286/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 686/6823/14-ц, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання. Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України, докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд вважає, що позивач довів перед судом обставини позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.
Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі: 2 500 гривень, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 3.10.2019р. по справі № 922/445/19, дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Так, судом встановлено, що 13.09.2024 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Василя Дерлюка» було укладено договір про надання правої допомоги.
Згідно квитанції (а.с.6) позивач сплатила послуги адвоката у розмірі: 2 500 грн.
Враховуючи, співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвоката на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт у суді, задоволенням позову, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі: 2 500 гривень, що безпосередньо підтвердженні платіжними дорученнями.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати по сплаті судового збору у розмірі: 4 080 гривень.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-83, 133, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 570, 571, 610, 626, 635 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: Житомирська область, смт. Ємільчине, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) грошові кошти в розмірі: 408 000, 00 гривень.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: Житомирська область, смт. Ємільчине, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) - витрати зі сплати судового збору у розмірі: 4 080, 00 гривень, витрати з надання правничої допомоги у розмірі: 2 500 гривень, в всього стягнути - 6 580 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 03.02.2025р.
Суддя: