Справа № 522/19387/24
Провадження № 2-а/522/125/25
06 лютого 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Морозовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -
Представник позивача звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №АВ/20990 від 28 жовтня 2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 15 травня 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення військово-облікових даних. Йому в усній формі працівниками центру було повідомлено, що він має право на оформлення відстрочки, оскільки є єдиним опікуном неповнолітньої сестри (їхня мати померла, а батько був позбавлений батьківських прав), проте спочатку необхідно через електронну чергу записатися для оформлення тимчасового посвідчення сержантів та солдатів запасу та разом з отриманням посвідчення він зможе отримати відстрочку. Слідуючи вказівкам працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , він записався до електронної черги. Переглянувши на сайті Міністерства оборони України для запису в електронну чергу необхідний перелік документів для оформлення посвідчення та для оформлення відстрочки, підготував вказані документи. 20 травня 2024 року о 09:00 годині ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де дані були оновлені. Позивачем були підписані декілька заяв, як йому було повідомлено, для отримання військово-облікового документу та оформлення відстрочки. Він надав до центру усі документи за переліком, які на даний час містяться в архіві ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, саме 20 травня 2024 року, як стверджує позивач, він оновив свої військово-облікові дані та подав усі документи для оформлення відстрочки.
30 вересня 2024 року позивач встановив мобільний додаток «Резерв+». 22 жовтня 2024 року у додатку прийшло повідомлення про виявлення порушень правил військового обліку. 23 жовтня 2024 року позивач особисто звернуся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Після огляду документів в ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу повідомили, що його документи в архіві та їх ніхто не буде шукати. Ще раз документи для оформлення відстрочки працівники центру приймати відмовилися, мотивуючи це тим, що позивач вже знаходиться у розшуку. Після цього в той же день 23 жовтня 2024 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 був оформлений протокол про адміністративне правопорушення АВ/20556 за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно позивача. Також позивача повідомили про те, що допоки він не сплатить штраф у розмірі 17000 грн, він буде знаходитися у розшуку та в нього не прийматимуть документи для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Тому позивач вважає, що відсутні підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки він завчасно оновив дані, надав всі необхідні документи для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, чекаючи можливості оформити відстрочку. Крім того, позивач зазначає, що у його присутності постанова не складалася, а також у протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі якого діє уповноважена особа, що складала протокол.
За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2024 року відкрито провадження у адміністративній справі та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_5 належним чином засвідчені копії постанови №АВ/20990 від 28 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_1 , а також усіх матеріалів, на підставі яких ухвалено вказану постанову.
Проте, на момент ухвалення рішення у вказаній адміністративній справі жодних витребуваних ухвалою документів до суду не надходило. Водночас, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачкм «30.12.2024 року» копії ухвали та позову.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача звернулася до суду із заявою про розгляд справи без учасиі, в якій підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили задовольнити. Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, відзиву на адміністративний позов до суду не надходило.
За ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з ч. 4 ст. 229 та ч. 3 ст. 268 КАС України, суд доходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін, без фіксації судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, доходить до таких висновків.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Як встановлено судом, 28 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 була винесена постанова №АВ/20990 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією постанови №АВ/20990 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, 23 жовтня 2024 року о 13:00 годині, в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану та проведення мобілізації, при особистому зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , у порушення вимог пп. 8 п. 1 Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме, маючи статус опікуна, не повідомив про право на відстрочку від мобілізації, та не оформив її, згідно з ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У відповідності до наданих доказів, а саме копії рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2023 року та копії посвідчення Одеської міської ради Служби у правах дітей від 25 травня 2023 року №07/5095, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно є опікуном неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Скріншотами зі смартфону ОСОБА_1 , наданими позивачем суду в якості доказів, підтверджено, що позивач намагався оформити відстрочку від мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також ставав в електронну чергу для оформлення тимчасового посвідчення сержантів та солдатів запасу, що відповідає доводам, наведеним в позовній заяві.
Всупереч змісту постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вважає, що постанова не містить жодних конкретних відомостей чи доказів, які могли б підтверджувати вчинення ним адміністративного правопорушення, зокрема не повідомлення про право на відстрочку від мобілізації та не оформлення її.
А отже, позивач своєї вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнає та просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Згідно з доданої до матеріалів справи копії посвідчення від 25 травня 2023 року № НОМЕР_1 ОСОБА_1 призначений опікуном над неповнолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка перебуває на обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Відтак, у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.
У частині 3 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (п.30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 справа №463/1352/16-а).
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 463/1352/16-а.
Крім того, у примітці до статті 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, саме на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок довести факт того, що ОСОБА_1 вчинив таке адміністративне правопорушення, а відповідач вчиняв безпосередні дії для отримання персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Стаття 235 КУпАП містить положення про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
КУпАП та наказ МОУ Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 01.01.2024 № 3 не передбачає права керівника ІНФОРМАЦІЯ_7 делегувати повноваження щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення іншим особам, а тому, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється безпосередньо керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена на те особа повинна встановити склад адміністративного правопорушення.
Так, об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.
Об'єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.
Суб'єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
Проте, зі змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення не вдається встановити об'єктивну та суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення.
Також, відповідач не скористався своїм законним правом на подання відзиву та не надав суду будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. Крім того, відповідачем не було надано витребувані ухвалою суду документи.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження вчинення позивачем, правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та не доведено наявність складу адміністративного правопорушення і відповідно правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а,притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Отже, притягнути до адміністративної відповідальності можливо лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, суд доходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення № АВ/20990 від 28 жовтня 2024 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя