Справа № 522/20573/24-Е
Провадження № 2-а/522/49/25
12 лютого 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Запольської А.М.,
сторони у судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
21.11.2024 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.11.2024 ОСОБА_1 знайшов у себе в поштовій скриньці лист відправлений ІНФОРМАЦІЯ_2 12.11.2024 та доставлений у відділення Укрпошти 16.11.2024. Відкривши лист позивач виявив супровідний лист від 25.10.2024 № АВ/20856 та копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №АВ/20856 від 25.10.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210 КУпАП. У своїй постанові №АВ/20856 від 25.10.2024 відповідач посилається на «відсутність при собі військово-облікового документу», однак даний факт нічим не підтверджений, жодних доказів не надано, оскільки позивач має військовий квиток серії НОМЕР_1 відповідно до якого знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також зазначає, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд адміністративних справ та був позбавлений можливості підтвердити свою правову позицію, надати свої пояснення, заперечення та ознайомитися із доказовою базою. В зв'язку з чим, позивач просить суд скасувати постанову № АВ/20856 від 25.10.2024 та закрити провадження по справі.
Ухвалою суду від 26.11.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
02.12.2024 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому просить суд витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ):
- докази повідомлення/направлення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 № АВ/20856 від 25.10.2024 за ч. 3 ст. 210 КУпАП;
- копію відеозапису (з боді-камери) ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.10.2024 о 23:00, який фіксує відсутність при собі військово-облікового документу військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
18.12.2024 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача адвоката Голодняк Д.М. про витребування доказів.
Ухвала суду від 18.12.2024 була доставлена до електронного кабінету відповідача 18.12.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
Станом на 12.02.2025 відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 18.12.2024.
У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.
У судові засідання призначені на 02.12.2024, 18.12.2024, 22.01.2025 та на 12.02.2025 представник відповідача не з'явився.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.
25.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 - підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № АВ/20856 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Зі змісту постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 в порушення вимог абз. 2 п.п. 10-1 п. 1 Додатку № 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» не мав при собі військово-облікового документу, разом з документом, що посвідчує особу, в зв'язку з чим вирішено накласти на нього штраф у сумі 17 000,00 грн.
Відповідно до абз. 2 п.п. 10-1 п. 1 Додатку № 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
У ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 463/1352/16-а.
Окрім того, у примітці до статті 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, саме на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок довести факт того, що ОСОБА_1 вчинив таке адміністративне правопорушення, а відповідач вчиняв безпосередні дії для отримання персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Проте, доказів того, що відповідач вчиняв дії, спрямовані на отримання персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи суду надано не було.
Окрім того, зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 був ідентифікований, про що свідчить наступне твердження: «військовозобов'язаний ОСОБА_1 ».
При цьому суд враховує, що відповідачем не виконано ухвалу суду від 18.12.2024 про витребування доказів та не надано копію відеозапису (з боді-камери) ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.10.2024 о 23:00, який фіксує відсутність при собі військово-облікового документу військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
Тобто, будучи обізнаними із персональними даними військовозобов'язаного, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП фактично виключає протиправність діяння, відповідачем було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Суд зазначає, що притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, на виконання ухвали суду у строки встановлені судом відзив на позовну заяву та витребовувані докази не надав. Матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем оспорюваного правопорушення.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення відповідачем не надано.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись, ст.ст. 72-74, 77, 90, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № АВ/20856 від 25.10.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення його повного тексту.
Повний текс рішення складено 12.02.2025.
Суддя І.А. Павлик