Справа № 522/13150/24
Провадження № 2-а/522/117/25
03 лютого 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Морозовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи: ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №С/11658 від 23 липня 2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 11 липня 2024 року через застосунок «Резерв+» подав заявку на оновлення військово-облікових даних. 16 липня 2024 року він отримав сповіщення у додатку про успішне їх оновлення. Тобто, уточнення військово-облікових даних було здійснено позивачем в передбачені п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року законом спосіб та строк: 60-денний термін. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає, що його притягнули до адміністративної відповідальності за непроходження медичного переогляду для визначення ступеню придатності до військової служби за станом здоров'я. Проте, позивач, керуючись нормами законодавства вважає, що ініціатором проходження ВЛК має бути не сам військовозобов'язаний, а ТЦК та СП. І тільки тоді, коли ТЦК та СП направить військовозобов'язаного на ВЛК виникне обов'язок її проходження. Але до 23 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 не направляв ОСОБА_1 повістки для проходження ВЛК. Тобто, як зазначає позивач, відсутнє правопорушення з його боку щодо несвоєчасного проходження медичного огляду.
За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2024 року відкрито провадження у адміністративній справі та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії постанови №С/11658 від 23 липня 2024 року відносно ОСОБА_1 , а також усіх матеріалів, на підставі яких ухвалено вказану постанову.
07 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшли витребувані документи на виконання ухвали суду, а саме копія протоколу №С/11580 з додатками, копія постанови С/11658.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 23.10.2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без участі позивача за ст. 229 КАС України. Представник відповідача та третя особа про причини неявки суд не повідомили, відзиву на адміністративний позов до суду не надходило.
За ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з ч. 4 ст. 229 та ч. 3 ст. 268 КАС України, суд доходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін, без фіксації судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, доходить до таких висновків.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Як встановлено судом, 23 липня 2024 року відносно ОСОБА_1 . ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 була винесена постанова №С/11658 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Згідно з наявною в матеріалах справи витребуваної постанови №С/11658 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року, п.3.2 гл. 3 розділу Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 березня 2008 року №402 (зі змінами і доповненнями), своєчасно не прибув для уточнення облікових даних, проходження медичного переогляду для визначення ступеню придатності до військової служби за станом здоров'я. Документи щодо поважних причин своїх неявок до ІНФОРМАЦІЯ_4 не надав.
Всупереч змісту постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вважає що постанова не містить жодних конкретних відомостей чи доказів, які могли б підтверджувати вчинення ним адміністративного правопорушення, зокрема несвоєчасного уточнення військово-облікових даних та непроходження медичного огляду. Також порушено строки притягнення до адміністративної відповідальності.
А отже, позивач своєї вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнає та просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити.
Так, у відповідності до наданих до матеріалів справи скріншотів з мобільного додатку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 16 липня 2024 року дійсно були оновлені військово-облікові дані.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відтак, суд не вбачає порушення вимог законодавства щодо оновлення військово-облікових даних позивачем ОСОБА_1 .
Пункт 2 статті 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року вказує, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Зокрема, у відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду
Проте, жодних доказів направлення виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду в матеріалах справи немає.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.
У частині 3 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (п.30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 справа №463/1352/16-а).
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 463/1352/16-а.
Крім того, у примітці до статті 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, саме на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок довести факт того, що ОСОБА_1 вчинив таке адміністративне правопорушення, а відповідач вчиняв безпосередні дії для отримання персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Стаття 235 КУпАП містить положення про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
КУпАП та наказ МОУ Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 01.01.2024 № 3 не передбачає права керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 делегувати повноваження щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення іншим особам, а тому, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється безпосередньо керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена на те особа повинна встановити склад адміністративного правопорушення.
Так, об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.
Об'єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.
Суб'єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла відповідного віку.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
Проте, зі змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення не вдається встановити об'єктивну та суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення.
Також, відповідач не скористався своїм законним правом на подання відзиву та не надав суду будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження вчинення позивачем, правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та не доведено наявність складу адміністративного правопорушення і відповідно правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Отже, притягнути до адміністративної відповідальності можливо лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, суд доходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення № С/11658 від 23 липня 2024 року винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя