Справа № 522/2387/25-Е
Провадження № 2/522/3876/25
про залишення позову без руху
12 лютого 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Абухін Р.Д., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
10.02.2025 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена судді Абухіну Р.Д.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці дійшов висновку, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (п. 53 рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).
Стаття 187 ЦПК України регламентує дії суду перед відкриттям провадження у справі,а саме, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, встановлено, що поданий позов не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
У позовній заяві позивач просить:
- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1188/15000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі змісту положень п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст.176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
Згідно з ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 у справі № № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
У відповідності до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості, тобто ринкова вартість на день подання позову.
За статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Згідно статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Враховуючи, що предметом даного позову є вимога про поділ майна подружжя, тобто вимога майнового характеру, ціна позову повинна бути визначена, виходячи з дійсної вартості майна, визначеної у відповідності до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
До позовної заяви позивачем не додано відповідний Звіт про оцінку майна.
Таким чином, приходжу до висновку, що позивачем не надано документів, з яких суд мав би можливість визначити дійсну вартість усього майна (квартири) на момент подання позовної заяви та перевірити відповідність суми сплаченого судового збору.
За змістом ст. 175 ЦПК України обов'язок визначити ціну позову покладається на позивача.
Відтак, позивачу слід визначити ціну позову, виходячи із дійсної вартості усієї спірної квартири, визначеної у відповідності до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Таким чином, позивачеві слід усунути недоліки позовної заяви наступним способом: визначити ринкову вартість спірного майна на день подання позову до суду відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», визначити ціну позову на день звернення з вказаною позовною заявою, виходячи із дійсної вартості спірного майна.
На підставі викладеного, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі.
Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260, 261 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу. У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Р. Д. Абухін