Справа № 946/289/25
Провадження № 3/946/261/25
11 лютого 2025 року місто Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бортейчук Ю.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділу превенції Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
Згідно наданих матеріалів, 07.01.2025 року о 13 год. 59 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сварку зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Брошкова І.Г. зазначили, що ОСОБА_1 фізичне насильство відносно колишньої дружини не застосовував, як такої сварки не було, також надали письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, згідно яких вину не визнають. Пояснюють, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.04.2024 року по справі №946/742/24 шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано. Судовим наказом від 08.02.2024 року у цивільній №946/746/24 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30.01.2024 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Також у провадженні судді Пащенко Т.П. знаходиться цивільна справа №946/4561/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Судове засідання призначене на 01.04.2025 року об 11 год. 00 хв.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наявні конфліктні відносини із приводу розподілу спільного майна подружжя та порядку спілкування дітей із ним. Після припинення шлюбних відносин з дружиною ОСОБА_2 , діти почали проживати з нею, однак між ними нерідко виникали непорозуміння з приводу порядку спілкування з дітьми. Вона маніпулює дітьми для досягнення своїх цілей, провокує сварки для того, щоб ОСОБА_1 не міг бачитися з дітьми.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Суд зауважує, що норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
До того ж, нормами КУпАП визначено форму і основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення та змісту постанови, що приймається в конкретній справі. У них повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення та відомості, необхідні для розгляду справи, зокрема, дані про час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення, а якщо правопорушенням спричинено матеріальну шкоду, про це також зазначається у процесуальних документах, тобто всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення.
Таким чином, протокол є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій, і є одним із основних джерел доказів.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 14.01.2025 року, вбачається, що об'єктивною стороною правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , є вчинення ним психологічного насильства у відношенні ОСОБА_2 .
На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу також долучено протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 07.01.2025 року, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 13.01.2025 року, письмові пояснення правопорушника від 07.01.2025 року, письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 07.01.2025 року.
Аналізуючи наведені докази, суд звертає увагу на те, що звинувачення яке викладене в протоколі, фактично побудоване лише на заяві про вчинення адміністративного правопорушення самого потерпілого та її письмових поясненнях, які суперечать позиції ОСОБА_1 .
Жодних об'єктивних та беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 будь-яких дій психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода його психічному здоров'ю, в матеріалах справи відсутні.
Поряд із цим, суд установив, що між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний спір про розподіл майна подружжя та визнання права власності (справа №946/4561/24).
Наведене у своїй сукупності підтверджує неприязні стосунки між ними та наявність сімейного конфлікту.
Однак суд звертає увагу, що самі по собі конфліктні стосунки, не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Тільки у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, зазначені дії становлять собою об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Відтак обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок як про подію адміністративного правопорушення, так і про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Об'єктивна сторона, зазначена в протоколі, за умови невизнання вини ОСОБА_1 своєї провини, за відсутності доказів на підтвердження завдання чи можливого завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої, не є доведеною в розумінні «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд наголошує, що обв'язок збирання доказів покладається саме на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне вказати, що із письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 слідує, що колишній чоловік, з яким трапилась сварка, вдарив потерпілу по обличчю. Однак, жодного доказу цих дій особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , серії ВАД №615582, до матеріалів справи не надала та в протоколі сам факт нанесення побоїв не відображений.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення ЄСПЛ, справа: "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування « поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року у справі « Ірландія проти Сполученого Королівства » (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 283 285 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя: Ю.Ю.Бортейчук