06.02.2025
Справа № 644/ 6355 /24
н/п 2/644/ 562 /25
06 лютого 2025 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Сітало А.К.,
за участю секретаря судового засідання - Трач М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
Представник позивача - адвокат Грищенко О.В. звернувся до суду з позовною заявою в інтересах позивача в якій просить зменшити розмір утримуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у позивача з відповідачем є спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 березня 2019 року по справі №644/7890/18 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягувались аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 1200,00 грн. щомісячно, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 17.10.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 березня 2024 року по справі №644/149/24, змінено спосіб стягнення аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 березня 2019 року та стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування підстав для зменшення розміру аліментів зазначено, що 10 грудня 2021 року ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_4 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 .
Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народилася донька ОСОБА_7 .
З 26.01.2024 року ОСОБА_6 перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, а після народження доньки ОСОБА_8 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Посилаючись на вище викладені обставини, представник ОСОБА_1 зазначає, що у останнього погіршилось матеріальне становище, так як наразі він є єдиним утриманцем своєї дружини та доньки.
Крім того, з ОСОБА_1 проживають його батьки, які є пенсіонерами й внаслідок похилого віку та стану здоров'я також потребують від нього матеріальної підтримки.
Його батько ОСОБА_1 являється інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №099438 від 15.04.2015 року.
Позивач не має можливості сплачувати аліменти у розмірі визначеному рішеннями суду, оскільки у нього відбулися зміни у матеріальному та сімейному стані, які в свою чергу є підставою для зменшення розміру аліментів, а тому він має можливість сплачувати щомісячно аліменти на утримання дитини у розмірі 1/6 частини свого доходу.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.08.2024 року відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У визначений судом строк, відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому відповідач проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у позові в повному обсязі у зв'язку з його необґрунтованістю.
В обґрунтування своїх заперечень, які зазначені у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано доказів, які б підтверджували його доходи, погіршення матеріального стану позивача, після винесення рішення суду про стягнення аліментів та реальні витрати на утримання спільної доньки. Вона проживає разом із донькою, доглядає її та займається її навчанням. Відповідач встановленої рішенням суду допомоги не надає та має велику заборгованість по аліментах. Відповідач ухиляється від сплати аліментів, переховується від державного виконавця. Постановами державного виконавця, відповідача обмежено у праві виїзду за межі України, а також у праві керування транспортними засобами у зв'язку із наявною заборгованість зі сплати аліментів.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач мотивує позовні вимоги тим, що має батьків пенсіонерів, наводячи в якості доказів їх пенсійні посвідчення. Але його доводи щодо зменшення розміру аліментів у зв'язку з цим не обґрунтовані. Також позивачем приховано те, що в нього є рідний брат ОСОБА_9 , який має можливість надавати необхідну допомогу своїм батькам.
Відповідно до ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, а також дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Відповідач зазначає, що перелік обставин, зазначений в ст. 192 Сімейного кодексу України, які можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Разом з цим, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).
Стаття 192 Сімейного кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Кодексом.
Також відповідач посилається на те, що щомісячні витрати на утримання дитини, які вона здійснює, є значно більшими ніж розмір аліментів, який присуджений за рішенням суду.
Таким чином, відповідач зазначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що у позивача значно змінилось матеріальне становище, після винесення судового рішення, та що він за своїм матеріальним станом та станом здоров'я не має можливості сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_10 у розмірі визначеному судом, а тому підстави для зменшення розміру аліментів відсутні.
У визначений судом строк відповідь на відзив позивачем не подавалася.
Від представника позивача - адвоката Грищенка О.В. до суду надійшла заява в якій він просить справу розглянути за його відсутності та без участі позивача, позовні вимоги та доводи наведені в їх обґрунтування підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав зазначених в позові.
Від відповідача до суду надійшла заява в якій вона проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог. До заяви відповідачем долучено розрахунок державного виконавця щодо розміру заборгованості відповідача по сплаті аліментів станом на 01.02.2025 року
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю дитини записана відповідач. Неповнолітня донька фактично проживає разом з відповідачем та знаходиться на її утриманні.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 березня 2019 року по справі №644/7890/18 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягувались аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 1200,00 грн. щомісячно, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 17.10.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вказаного рішення, 16.07.2019 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження № 59550674.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 березня 2024 року по справі №644/149/24, змінено спосіб стягнення аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 березня 2019 року та стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу, або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 181 СК України передбачені способи виконання батьками такого обов'язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно ст. 192 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, для зменшення розміру аліментів необхідні певні умови.
За змістом вказаної норми розмір аліментів, у разі пред'явлення позову про їх зменшення, повинен визначатися виходячи з наведених у статті підстав, зокрема, матеріального становища та сімейного стану платника з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, на утримання якої вони стягуються. При цьому, зміни, що відбулися у матеріальному та сімейному стані платника мають бути такими, що ставлять його самого у скрутне становище.
Аналізуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку зазначені вище умови відсутні. Зокрема, позивачем до позовної заяви не додано доказів, які б підтверджували його доходи, погіршення його матеріального стану, після винесення судових рішень про стягнення аліментів на утримання дитини та понесені ним реальні витрати на утримання дітей від різних шлюбів. Доказів матеріального стану, що ставлять позивача у скрутне матеріальне становище також не надано.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до матеріалів справи, 10 грудня 2021 року ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_4 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Індустріально-Немишлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Від даного шлюбу у позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 23.04.2024 року, виданим Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки від шлюбу з ОСОБА_6 у них народилася донька, а також його батьки, які є пенсіонерами і внаслідок похилого віку та стану здоров'я також потребують від нього матеріальної підтримки.
Суд критично відноситься до посилання позивача як на підставу зменшення розміру аліментів, народження дитини від іншого шлюбу.
Сам по собі факт народження у позивача доньки ОСОБА_7 від шлюбу зОСОБА_6 не впливає на матеріальне становище останнього та на його можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 від попереднього шлюбу, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що у нього суттєво погіршилось матеріальне становище, після винесення судового рішення від 11.03.2019 року по справі № 644/7890/18 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1200,00 грн. та рішення від 21.03.2024 року по справі № 644/149/24 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі частини від його заробітку (доходу).
Також позивачем не доведено, що він за своїм матеріальним станом та станом здоров'я не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі визначеному рішенням суду від 21.03.2024 року по справі № 644/149/24.
Суд також звертає увагу на те, що заборгованість позивача за рішенням суду про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.02.2025 року складає - 82456,09 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості складеним 03.02.2025 року головним державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові СМУМЮ - Форсюк К.А.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем не надано жодних доказів про його суттєві зміни, які відбулися як після винесення рішення суду про стягнення з нього аліментів, його матеріального стану чи інших змін, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Таким чином, підстави для зменшення розміру аліментів, визначені ст. 192 СК України відсутні.
Враховуючи те, що позивач є чоловіком працездатного віку, має можливість працевлаштування та отримання стабільного доходу, доказів того, що він являється інвалідом до позову не додано суд, приходить до висновку, що позивач має можливість сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у раніше визначеному судом розмірі.
З системного аналізу норм СК України, якими визначені питання, що мають враховуватися при визначені розміру аліментів, їх зміні та інше (ст. ст. 182, 192 СК України) вбачається, що в разі вимоги позивача про зміну розміру аліментів у вигляді їх зменшення, останній має довести в суді обставини, які виникли після ухвалення попереднього рішення суду та негативно впливають на здатність сплачувати аліменти в раніше стягнутому розмірі.
Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд України в Постанові Пленуму від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» - кожна дитина має право на рівень достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несусь відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст.7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Приймаючи до уваги, що позивачемне доведено підстави позову про зменшення розміру аліментів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 95, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 183, 191 СК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено - 11.02.2025 року.
Суддя: А. К. Сітало