Справа 127/4616/25
Провадження 1-кс/127/2094/25
11 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання т.в.о. слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12025020000000065 внесеного до ЄРДР 17.01.2025, про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дунаївці Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
Т.в.о. слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_6 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області із клопотанням, яке погоджене з прокурором, про застосування цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване тим, що в провадженні органу досудового розслідування перебувають матеріали кримінального провадження № 12025020000000065 внесеного до ЄРДР 17.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в ході розслідування якого у слідства виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляду запобіжного заходу.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що солдат - стрілець відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України, окрім іншого, передбачено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.
Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.
Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, згідно до ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Статтями 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, окрім іншого, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до вимог п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», окрім іншого, поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням фізичними особами спеціальних правил та порядку зберігання й використання боєприпасів.
Згідно до п. 1 додатку № 1 до постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-ХІІ від 17.06.1992, окрім іншого, до видів майна, що не може перебувати у власності громадян належать боєприпаси.
Пунктом 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, (далі - Положення) передбачено, що дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку й використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій із метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.
Відповідно до вимог п. 2 Положення, окрім іншого, передбачено, що до предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, належать, окрім іншого, вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна й гладкоствольна), бойові припаси до неї.
Згідно до п. 9 Положення, окрім іншого, видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, облік, охорону, перевезення й використання предметів, матеріалів і речовин здійснюється на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну й гладкоствольну), бойові припаси до неї у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ.
Пунктом 2.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, (далі - Інструкція) передбачено, окрім іншого, що здійснюючи дозвільну систему, органи поліції відповідно до законодавства України видають громадянам дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, охолощеної, пневматичної зброї, пристроїв.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України солдат - стрілець відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) ОСОБА_4 учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, у невстановлені у ході проведення досудового розслідування час, день та місці але не пізніше січня 2025 року солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у нього передбаченого законом дозволу, придбав у невстановлений у ході проведення досудового розслідування спосіб вибухові речовини.
Придбавши вказані вибухові речовини солдат ОСОБА_4 , переклав їх до транспортного засобу марки Toyota Corolla, сірого кольору із д.н.з. НОМЕР_2 , яким користується у повсякденному житті та продовжив їх там зберігати.
У подальшому, 23.01.2025 в зазначеному транспортному засобі, який знаходився на той час за адресою: м. Вінниця по вул. Пирогова ГСК «Поляна - 2» проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області, в ході якого з багажного відділення виявлено та вилучено вибухові речовини загальною вагою 4 кілограми, які ОСОБА_4 попередньо придбав та зберігав.
Відповідно до висновку експерта від 31.01.2025 № СЕ-19/102-25/2065-ФХВР вилучена в ході обшуку вибухова речовина є пластичною сумішевою вибуховою речовиною на основі гексогену, до складу якої входять нафтова олива та алюмінієва пудра вагою 2 кілограми та висновку експерта від 03.02.2025 № СЕ-19/102-25/20656-ФХВР вилучена в ході обшуку вибухова речовина є пластичною сумішевою вибуховою речовиною на основі гексогену, до складу якої входять нафтова олива вагою 2 кілограми.
На підставі здобутих доказів 07.02.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто придбанні та зберіганні вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтовується наступними доказами:
- протоколом обшуку 23.01.2025, в ході якого вилучено вибухові речовини, загальною вагою 4 кілограми;
- висновком експерта від 31.01.2025 № СЕ-19/102-25/2065-ФХВР вилучена в ході обшуку вибухова речовина є пластичною сумішевою вибуховою речовиною на основі гексогену, до складу якої входять нафтова олива та алюмінієва пудра вагою 2 кілограми;
- висновком експерта від 03.02.2025 № СЕ-19/102-25/20656-ФХВР вилучена в ході обшуку вибухова речовина є пластичною сумішевою вибуховою речовиною на основі гексогену, до складу якої входять нафтова олива вагою 2 кілограми;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- та іншими матеріалами кримінального провадження.
Установлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до семи років, проживає у житлі, яке йому не належить, а тому може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання та під загрозою застосування суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Здобуті докази дають підстави вважати, що підозрюваний діяв у співучасті з іншими особами, у тому числі не установлено джерело походження придбаної у ОСОБА_4 вибухових речовин, а тому, перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу, підозрюваний може незаконно впливати на інших причетних осіб та свідків, а також знищити, сховати, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тобто наявні ризики, передбачені п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У відповідності до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Наведені обставини дають підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід, окрім домашнього арешту, на даний час не може запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, слідчий просила слідчого суддю клопотання задовольнити.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, здійснювати вплив на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому останньому необхідно обрати саме запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що вину у вказаному кримінальному правопорушенні визнає у повному обсязі, окрім того зазначив, що одружений та має на утриманні малолітню дитину, являється учасником бойових дій, а тому просив слідчого суддю застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні, слідчому судді пояснив, що підозрюваний вину у вказаному кримінальному правопорушенні визнає у повному обсязі, активно сприяє слідству у розкритті вказаного кримінального правопорушення, просив задовольнити дане клопотання частково та обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК України, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.
На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.
Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.
За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.
В даному випадку, з'ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетним до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави застосування запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує, те що ОСОБА_4 являється учасником бойових дій, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, на даний час вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнає у повному обсязі, а тому враховуючи вагомість наявних доказів підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наслідки від вчиненого кримінального правопорушення, характер та обставини злочину по якому повідомлено підозру, дають підстави слідчому судді дійти обґрунтованого висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Крім того, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім цілодобового домашнього арешту, не зможе запобігти ризикам та забезпечити належну поведінку підозрюваного, а тому, з урахуванням всіх обставин, передбачених ст. 178 КПК України та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_4 , з огляду на положення ст. 177, 181, 194 КПК України, слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покласти на підозрюваного обов'язки передбачені в ч. 5 ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя вважає обґрунтованим застосування запобіжного заходу до підозрюваного в межах строку досудового розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 181, 194, 196, 309, 400 КПК України, -
Клопотання т.в.о. слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що полягає у цілодобовій забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 56 (п'ятдесят шість) днів, тобто до 07 квітня 2025 року включно.
Строк дії ухвали суду визначити до 07 квітня 2025 року включно.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , такі обов'язки:
- цілодобово не відлучатися з місця свого проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- утриматись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до вимог ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвалу слідчого судді для організації виконання направити начальнику ГУНП у Вінницькій області.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на т.в.о. слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя