Справа № 127/37285/24
Провадження 2/127/5469/24
12 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась адвокат Кашпрук Ольга Василівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позов мотивований тим, що 14.10.2016 позивачка з відповідачем зареєстрували шлюб, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.08.2022 у справі № 127/9800/22 було розірваною. Від шлюбу подружжя має малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначила, що син є дитиною зі спеціальними потребами та хворіє від народження. ОСОБА_3 має синдром гіперактивності, дефіцит уваги, має невротичні тики, навчається у КЗ «Вінницький ліцей «8» на інклюзивному навчанні. Дитина відвідує систематичні щотижневі заняття з практичним психологом та навчається у музичній школі. 05.04.2021 у ОСОБА_3 виявлено гетерозиготну форму гену, що пов'язана з нестійкою переносимістю лактози, що потребує спеціального харчування. Позивачці невідомо чи працевлаштований наразі відповідач, який перебуває за кордоном, та його сімейний стан. Позивачка самостійного доходу немає, утримувати дитину їй допомагає її матір, матір відповідача періодично надає грошову допомогу.
Вищевикладене й стало підставою для звернення адвоката позивачки до суду із вимогами про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 13.11.2024 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.
З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення із ухвалою суду від 13.11.2024 та копією позовної заяви із доданими до неї документами, неодноразово направлені відповідачу за адресою його місця проживання (перебування) зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулися до суду із відмітками «за закінченням терміну зберігання» і «адресат відсутній за вказаною адресою». Суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Також, враховуючи положення п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала суду від 13.11.2024 вважається врученою відповідачу.
У строк, визначений судом ухвалою від 13.11.2024 від відповідача на адресу суду відзив на позов не надійшов.
Будь-які докази по справі, крім поданих позивачкою разом із позовною заявою, чи клопотання, від учасників справи на адресу суду не надходили.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.08.2022 у справі № 127/9800/22, яке набрало законної сили 08.09.2022, шлюб між позивачкою та відповідачем, зареєстрований 14.10.2016, розірвано, що також підтверджується відомостями з ЄДРСР, доступ до якого є публічним. (а.с. 8-9)
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданими 06.04.2017 Хмільницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 60. (а.с. 10)
Відповідно до протоколу первинної консультації дитячого невролога від 26.02.2020, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під питанням встановлений діагноз «високофункціональний РАС? Ідіопатична затримка соціального і мовного розвитку?». (а.с. 13)
З медичної довідки, виданої ФОП ОСОБА_4 06.09.2024, вбачається встановлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діагнозу «Синдром гіперактивності. Дефіцит уваги». (а.с. 12)
З висновків про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 27.11.2023 № ІРЦ-85552/2023/475556 та від 18.09.2024, наданих Інклюзивно-ресурсним центром № 2 ВМР, вбачається, що у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявні соціоадаптаційні/соціокультурні труднощі тяжкого ступеня прояву; навчальні труднощі помірного ступеня прояву; функціональні труднощі помірного ступеня прояву (мовленнєва функція). (а.с. 20-31)
Відповідно до консультації лікаря Медичного центру «Моє здоров'я» від 28.09.2024 у ОСОБА_3 виявлені тики невротичні, синдром дефіциту уваги, синдром гіперактивності, у зв'язку із чим рекомендовано заняття в ЗОШ за інклюзивною програмою навчання з асистентом. (а.с. 32)
З експертного висновку та рекомендацій практичного психолога ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок виявлених проблем у розвитку пізнавальної діяльності, спілкуванні та розвитку особистості, потребує подальшої корекційної роботи у відповідних напрямах, систематичних занять з практичним психологом щонайменше два рази на тиждень. (а.с. 34-35)
З матеріалів справи вбачається проведення позивачкою оплати за заняття з психологом, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями від 30.10.2024 та 08.11.2024. (а.с. 36-37)
Відповідно до довідки № 126 від 29.10.2024 ОСОБА_3 , навчається у закладі «Вінницька дитяча музична школа № 2» в групах з надання платних додаткових освітніх послуг, що працюють на засадах самоокупності (1 індивідуальна година фортепіано, викладач ОСОБА_6 ), з 01.10.2024. (а.с. 38)
З матеріалів справи вбачається проведення позивачкою оплати за вищевказані навчання сина, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями від 21.10.2024 та 05.11.2024. (а.с. 39-40)
Відповідно до довідки № 187 від 25.10.2024, ОСОБА_3 навчається у комунальному закладі «Вінницький ліцей № 8» у 1-Г класі в 2024/2025 навчальному році, на інклюзивному навчанні. (а.с. 41)
За результатами ПЛР дослідження № 2244932 від 05.04.2021 ТОВ «МедЛаб» у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено «гомозиготну форму гену, що пов'язана з непереносимістю лактози». (а.с. 42)
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.12.2019 вбачається, що відповідачу - ОСОБА_2 на праві приватної власності належить нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 . (а.с. 46)
Вищевказана квартира, як стверджує позивачка у позові, є спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_7 .
Відповідно до витягу з реєстру Вінницької територіальної громади № 2024/013041029 від 29.10.2024 та довідки про реєстрацію місця проживання особи № 74710, виданої 12.12.2019 Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради, позивачка та її син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 44-45)
Позивачка сплачує комунальні послуги за місцем свого проживання разом із сином, що підтверджується відповідними платіжними документами. (а.с. 47-72)
З довідки-характеристики, виданої 24.10.2024 головою ОСББ «Запорожці» Лісецькою М.О. вбачається, що позивачка проживає разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . Батько дитини ОСОБА_2 , з дитиною не проживає, в межах будинку поряд з дитиною з 2022 року помічений не був. (а.с. 73)
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Таким чином, обрання способу стягнення аліментів у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі здійснюється саме за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З позовної заяви вбачається, що позивачкою, з якою проживає дитина, обрано спосіб стягнення аліментів саме в частці від доходу батька дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачкою разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.
Будь-які клопотання про витребування доказів по справі, в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання до суду сторонами по справі не подавалися.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Також, судом в ухвалі суду від 13.11.2024 було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 і п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення викладені позивачкою у позовній заяві, а також докази надані разом із нею.
У ході розгляду справи судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.10.2016, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.08.2022 у справі № 127/9800/22, було розірвано. Позивачка із відповідачем мають спільного малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір'ю - позивачкою по справі.
При визначені розміру аліментів та матеріальних можливостей відповідача суд виходить з того, що платник аліментів є працездатною, здоровою людиною, оскільки інше суду не повідомлено. Також матеріали справи не містять доказів того, що на утриманні відповідача перебувають інші діти, непрацездатні дружина, батьки, дочка, син. При цьому судом прийнято до уваги, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами, не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивачки та/або повинні були бути враховані судом при вирішенні даного спору.
У матеріалах справи відсутні належні докази дійсного матеріального становища платника аліментів. При цьому, судом прийнято до уваги, що на матеріальний стан відповідача можуть вказувати не лише його офіційні доходи, але й його спосіб життя, яким майном він володіє і користується тощо, адже все це разом демонструє його фінансову спроможність.
Позивачкою не надано доказів здійснення витрат платником аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.
При цьому, позивачкою не було повідомлено суду про неможливість самостійно подати будь-які докази.
При визначені розміру аліментів судом також враховано матеріальне становище дитини та її стан здоров'я. Взято до уваги, що малолітній ОСОБА_8 є дитиною із синдромом гіперактивності та дефіцитом уваги, у зв'язку з чим перебуває на інклюзивній формі навчання, потребує психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг. Також дитина має непереносимість лактози. Так, судом прийнято до уваги, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку із чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають докладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір. Водночас, витрати на психолога, навчання у музичній школі, на придбання лікарських засобів, вживання яких, як вбачається із матеріалів справи, не є постійним, відносяться до додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами. Судом прийнято до уваги, що встановленого дитині діагнозу - «гомозиготна форма гену, що пов'язана з непереносимістю лактози» не вказує на особливості лікування та/або харчування, що може визначатись виключно лікарем і підтверджуватись відповідними належними медичними документами, які суду не надані. Відповідно, необхідність дитини у дієтичному та/або спеціальному харчування, приймаючи до уваги, що дана обставина сама по собі не свідчить про існування особливих обставин харчування, є звичайним щоденним харчуванням дитини за виключенням певних продуктів. Позивачкою не доведено, зокрема, різницю у вартості між звичайним і дієтичним та/або спеціальним харчуванням, якщо таке рекомендовано лікарем.
Отже, слід зауважити, що звичайні регулярні витрати становлять основу аліментів, а будь-які додаткові витрати, обумовлені особливими обставинами та спрямовані на розвиток здібностей, лікування тощо, є додатковими витратами на дитину і не можуть враховуватися при визначенні розміру аліментів.
Крім того позивачкою не надано жодних доказів, які вказували б на можливість стягнення аліментів з відповідача саме у визначеному нею розмірі.
Судом прийнято до уваги, що обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків незалежно від матеріального становища і неможливість його виконання не звільняє від такого обов'язку.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд не визначає мінімального розміру аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів суд ураховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема ч. 2 ст. 182 СК України.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 182 СК України, суд не вправі визначити на дитину розмір аліментів менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Судом прийнято до уваги, що аліменти на утримання дитини необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір аліментів, зокрема, обумовлюється фінансовими можливостями обох батьків, які в рівній мірі зобов'язані утримувати дитину, забезпечувати її потреби необхідні для її віку, розвитку тощо. При цьому, чинне сімейне законодавство передбачає достатнім розмір аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини в розмірі частки від доходу платника аліментів. Стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів.
Зважаючи на обґрунтування позовних вимог, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачці, що згідно із ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Враховуючи вищевикладене, достатніх підстав для стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання дитини в розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, судом не встановлено.
Отже, суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачкою у позовній заяві та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.
Суд дійшов до переконання в наявності підстав для стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідач зобов'язаний та може надавати щомісячне утримання дитині в розмірі частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, враховуючи їх необґрунтованість та недоведеність належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, для задоволення позову в повному обсязі.
Встановлений даним рішенням суду розмір аліментів на утримання дитини, є гарантією їх прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання батька окремо від дитини не повинно впливати на обсяг його прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Суд звертає увагу, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, на що, в тому числі, необхідні й фінансові витрати. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України.
Згідно з ст. 179 СК України аліменти є власністю дитини, а не того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються. При цьому на отримувача аліментів покладається обов'язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, а також право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні даного позову точно визначити неможливо, оскільки даний позов носить вимоги немайнового характеру, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. На що також звернув увагу ВССУ в п. 36 Постанови Пленуму № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 (із змінами від 25.09.2015).
Отже, враховуючи те, що позивачка на момент звернення до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», часткове задоволення позову, а також положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 605, 60 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судом встановлено, що 31.10.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Кашпрук О.В. було укладено договір про надання правової допомоги б/н, на підставі якого було видано ордер. (а.с. 75, 91)
Згідно Єдиного реєстру адвокатів України, Кашпрук О.В. є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 765, виданого 24.10.2012.
Судом прийнято до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу клієнта, складення процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, який визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Судом встановлено, що договором про надання правової допомоги б/н від 31.10.2024 чітко визначено обсяг послуг і розмір гонорару, який є фіксованим (п. 2.2. договору).
На підтвердження виконання адвокатом умов вищевказаного договору суду надано акт приймання-передачі послуг з розрахунком витрат на правничу допомогу, згідно якого вартість наданих адвокатом позивачці послуг становить 3 000, 00 гривень. (а.с. 92)
Судом прийнято до уваги, що у разі встановлення сторонами договору про надання правової допомоги гонорару у фіксованому розмірі, надання детального опису робіт на виконання положень ч. 3 ст. 137 ЦПК України, не є необхідним, оскільки розмір гонорару, в такому випадку, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним.
Крім цього, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
На виконання умов договору про надання правової допомоги б/н від 31.10.2024 позивачкою було сплачено гонорар адвокату в сумі 3 000, 00 гривень, що підтверджується квитанціями від 31.10.2024 та 22.01.2025. (а.с. 93)
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 статті 141 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Суд прийшов до висновку, що зазначена позивачкою сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 гривень є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Крім того, оцінка дій адвоката позивачки, як то вбачається з матеріалів справи, вказує на їх відповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України. Також судом враховано: поведінку сторін під час розгляду справи; дії сторін щодо досудового врегулювання спору; суму витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачкою в попередньому (орієнтованому) розрахунку.
Суд прийшов до висновку, що витрати позивачки на професійну правничу допомогу, були у даній справі необхідними, а їх розмір є розумним, реальним і виправданим.
Підстав, визначених ч. 5 ст. 137 ЦПК України, для зменшення розміру вищевказаних витрат на правничу допомогу, судом не встановлено. Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат позивачки на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат, з урахуванням наведених обставин, відсутні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, часткове задоволення позовних вимог та положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на корить позивачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 500, 00 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Решту витрат слід залишити за позивачкою.
Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, суду не надано.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, ст.ст. 133, 141, ч. 1 ст. 155, ст. 179, ч. 1 ст. 180, ч. 3 ст. 181, ст. 182, ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 191 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 235, 258, 259, 263-265, ч. 4 ст. 268, ст.ст. 278, 279, 354, 355, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.11.2024 та до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 .
Рішення суду складено 12.02.2025.
Суддя