Справа № 196/1521/24
№ провадження 2/196/80/2025
11 лютого 2025 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Костюкова Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно за законом,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно за законом.
В обґрунтування позовних вимог позивачка послалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 12.04.2021), який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Вони проживали разом, однак за вказаною адресою вона не була зареєстрована.
У 2021 році вона звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. щодо оформлення своїх спадкових прав та було заведено спадкову справу номер у спадковому реєстрі 68337396, номер у нотаріуса 64/2021.
Їх спільний син зі спадкодавцем - ОСОБА_3 подав до нотаріуса заяву про відмову від прийняття спадщини, а вона 09.11.2022 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,8722 га, кадастровий номер 1225685000:01:005:0123, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Могилівської сільської ради від 23.02.2023 №169, реєстрація житлового будинку проведена в 1986 році з уточненням адреси АДРЕСА_1 , власником зазначено ОСОБА_2 , такі записи маються у всіх погосподарських книгах, які велися до 2024р.
Відповідно до довідки КП "Новомосковське МБТІ" ДОР" №215, за адресою АДРЕСА_1 , ні за ким не зареєстрований, та було видано технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, в якому зазначено, що самовільні побудови, прибудови чи реконструкції відсутні, так як всі будівлі та споруди були побудовані до 1992р. Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , не отримував.
Однак, при перевірці ДРРП виявилось, що за адресою АДРЕСА_1 , також зареєстрований інший будинок, власник - ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою КП "Новомосковське МБТІ" ДОР" від 06.07.2023 №215, за адресою АДРЕСА_1 , мається задвоєння адреси, а саме зазначені власник ОСОБА_2 та власник ОСОБА_4 .
За інформацією ДРРП за адресою АДРЕСА_1 , речові права на нерухоме майно не зареєстровані.
19 січня 2024 року виконавчим комітетом Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області винесено рішення про уточнення адреси житловому будинку, який належний ОСОБА_2 на підставі погосподарських книг з 1986р. по 2024р. на АДРЕСА_1 .
Інформація про уточнення адреси була внесена в Реєстр будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адреси Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. 28.10.2024р. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення житлового будинку, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Ринкова вартість житлового будинку з господарським будівлями та спорудами складає 101 700 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивачка просить визнати за нею як спадкоємцем першої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно за законом. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.32).
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року за клопотанням позивачки ОСОБА_1 витребувано від приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало Вікторії Володимирівни належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на день смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.37).
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно за законом закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с.128).
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та прохає їх задовольнити.
Представник відповідача Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської в судове засідання не з'явився, від сільського голови Дружка В.В. надійшла до суду заява, в якій Могилівська сільська рада позовні вимоги визнає повністю та просить розглянути справу без участі представника Могилівської сільської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 12 квітня 2021 року (а.с.12).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка ОСОБА_1 спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 прийняла у встановленому законом порядку, подавши до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. заяву про прийняття спадщини, зареєстровану в реєстрі за № 217 від 21 вересня 2021 року (а.с.45).
ОСОБА_3 , син померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , від прийняття належної йому частки спадщини за законом відмовився на користь дружини померлого ОСОБА_1 , подавши до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. заяву про відмову від прийняття спадщини, зареєстровану в реєстрі за № 219 від 21 вересня 2021 року (а.с.50).
09 листопада 2022 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 1,8722 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Цибульківської сільської ради Дніпровського (Царичанського) району Дніпропетровської області, належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с.94).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії 28.10.2024 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. було відмовлено позивачці ОСОБА_1 в оформленні права власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.9, 101).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області від 20.07.2021 №111, ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав з 09 грудня 1978 року і на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 (згідно з погосподарської книги №8, о/р № НОМЕР_2 ), земельна ділянка за вищевказаною адресою не приватизована (а.с.12).
Будівельний паспорт виданий районним архітектором виконавчого комітету Царичанської районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області на підставі рішення виконавчого комітету Царичанської районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 18.09.1985р. №404 на забудівлю земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 (а.с.13-15).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №169 від 23.02.2023, згідно погосподарської книги №8 о/р № НОМЕР_3 за 2021-2025р.р. власником житлового будинку АДРЕСА_1 , вказано ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на день смерті мав склад сім'ї: дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (проживали без реєстрації). Згідно погосподарських книг №5 о/р №272 за 1986-1990 р.р., №6 о/р №255 за 1991-1995 р.р., №8 о/р №380 за 1996-2000 р.р., №6 о/р №354 за 2001-2005 р.р., №6 о/р №317 за 2006-2010 р.р., №11 о/р №336-1 за 2011-2015 р.р., №08 о/р № НОМЕР_3 за 2016-2020 р.р., №8 о/р № НОМЕР_3 за 2021-2025 р.р., власником житлового будинку АДРЕСА_1 , вказано ОСОБА_2 . За записами в погосподарських книгах ОСОБА_2 землю біля житлового будинку не приватизовував (а.с.18, 106-126).
Відповідно до довідки КП "Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради" від 10.10.2022 №215, згідно з матеріалами інвентаризаційної справи станом на 31.12.2012р. житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ні за ким не зареєстрований (а.с.19).
Згідно з довідкою управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 24.03.2023 №1082/299-23, станом на 01 січня 2013 року згідно з даними Державного реєстру земель Дніпровського району (бувшого Царичанського району) Дніпропетровської області, державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою житлового будинку: АДРЕСА_1 , на померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не видавався (а.с.23).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №334808858 від 07.06.2023, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВВМ 734082 від 19.10.2004 (на звороті а.с.24).
Відповідно до довідки КП "Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради" від 06.07.2023 №215, на підприємстві КП "НМБТІ" ДОР" мається дві інвентаризаційні справи на два різних будинки за однією і тією ж адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з першою інвентаризаційною справою, станом на 31.12.2012 реєстрація права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не проводилась, право власності в БТІ не зареєстроване, первинна технічна інвентаризація проведена 16.10.2017, замовник - ОСОБА_2 . Згідно з другою інвентаризаційною справою - право власності за аналогічною адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.10.2004 за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19.10.2004. Відповідно до матеріалів інвентаризаційних справ, фактично це два різних об'єкти нерухомого об'єкта (а.с.25).
Рішенням виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 19.01.2024 №07, уточнено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Царичанької районної ради народних депутатів від 18.09.1984р. №403, відповідно до записів погосподарських книг Цибульківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області за 1986-2025 роки, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №339210996 від 14.07.2023, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності, інші речові права на будь-який об'єкт нерухомого майна не зареєстроване (а.с.26).
Отже, судом встановлено, що позивачка є єдиним спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , інших спадкоємців на спірне спадкове майно ні за законом, ні за заповітом, які у встановленому порядку прийняли спадщину, не має, що підтверджується копією спадкової справи №64/2021 від 11.04.2021 року, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), наявними у спадковій справі №64/2021 (а.с.40-104).
Крім того, судом встановлено, що позивачка не може оформити право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною 1 статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.
Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини 4 статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з наступними змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані (пункт 6 Інструкції).
Разом з тим, зазнчена Інструкція передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року) не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.
Відповідно до Технічного паспорту від 15.12.2021, виданого КП "Царичанське БТІ" ДОР", житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літера А1 житловий будинок, а2 прибудова, Б1 сарай, В1 вхід в підвал, Г1 літня кухня, пг/Г1 підвал, г2 прибудова, г3 навіс, №1 огорожа, №2 колодязь, №3 свердловина, відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за №582/5773, із змінами та доповненнями внесеними наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 26 листопада 2002 року №73, від 15 червня 2005 року №92, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 8 лютого 2006 року №42, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 1 червня 2010 року №167, наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 9 серпня 2012 року №404, від 28 грудня 2012 №658, від 8 січня 2013 року №2 - не є самочинним (а.с.130-134).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Виходячи з того, що позивачка є спадкоємцем за законом на майно, яке належало спадкодавцю, спадщину прийняла, однак не може скористатись в повному обсязі своїм правом на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини та позбавлена іншої можливості захистити свої спадкові права, крім визнання її права власності на спадкове майно в судовому порядку, а тому її вимоги ґрунтуються на законному праві на спадщину та не суперечать правам та інтересам інших осіб,відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
При вирішенні питання про розподіл судового збору, судом враховується позиція позивачки не стягувати судовий збір із відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 206, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженкою с.Хомутівка Хомутівського району Курської області, паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області 16.09.2002р., РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судовий збір залишити за позивачкою ОСОБА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11 лютого 2025 року.
Суддя: Д.Г. Костюков