іменем України
Справа № 126/2442/24
Провадження № 2-а/126/12/2025
"30" січня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Рудь О.Г.
секретар Кучанська В.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Куцяка Ф.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, в якому просить скасувати постанову № 514 від 20.09.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження в справі закрити.
Позов мотивує тим, що 20.09.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 514 про накладення на нього адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн..
Відповідно до змісту постанови він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП за те, що нібито порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України " Про військовий обов'язок і військову службу", ч.ч.1, 3 ст. 22 Закону України " Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ст. 17 Закону України "Про оборону України". Зокрема, як зазначається у постанові, згідно його розписки про отримання повістки 20.07.2024 року він отримав повістку № 1211 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 год. для проходження медичного огляду, проте, проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано актами фіксування неприбуття по повістці за вх. № 7812/10 від 26.07.2024. Крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3-тю добу за вх. № 7984 від 29.07.2024 та в подальшому у семиденний термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 7-му добу за вх. № 8176 від 02.08.2024, чим вчинив правопорушення передбачене ст.210-1 ч. 3 КУпАП.
Вважає, що дана постанова є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки
дійсно 20.07.2024 на автодорозі поблизу населеного пункту с. Джулинка він був зупинений працівниками поліції та ІНФОРМАЦІЯ_2 і йому було вручено повістку про те, що йому належить з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 26.07.2024. При цьому, згідно витягу № 416900-170622024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 17.06.2024 він обновив свої облікові дані.
Після отримання повістки він мав намір з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 26.07.2024, проте, з 15 річного віку він хворіє на двобічний пієлонефрит та реальну гіпертензію, тобто в нього є серйозні захворювання нирок, в зв'язку з чим він потребує лікування. Отримавши повістку, в зв'язку із погіршенням стану здоров'я, він вимушений був поїхати в м. Вінницю до обласного центру нефрології та діалізу. Саме по цій причині зранку 25.07.2024 він поїхав в м. Вінницю для обстеженні та лікування. У м. Вінниці в обласному центрі нефрології та діалізу він перебував з 25.07.2024 по 30.07.2024. Його повний діагноз захворювання: XXН ст. (ШКФ 68 мл/хв. по СКД-ЕРІ) - двобічний пієлонефрит в фазі латентного запалення зі зморщуванням нирок. Ренальна гіпертензія ІІ ст., що підтверджується випискою-епікризом із медичної картки № 17410 стаціонарного хворого нефрологічного відділення обласного центру нефрології та діалізу Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І.Пирогова.
В зв'язку з тим, що він не мав можливості 26.07.2024 прибути по повістці в ІНФОРМАЦІЯ_2 він попросив свою дружину ОСОБА_3 , щоб вона в цей день прибула до ІНФОРМАЦІЯ_2 і повідомила причину неможливості його неприбуття. 26.07.2024 його дружина з самого ранку прибула до ІНФОРМАЦІЯ_2 і повідомила, напевне черговому, що він не може з'явитися по повістці, так як перебуває на стаціонарному лікуванні в м. Вінниці, що може бути підтверджено камерою відеоспостерсження. ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив дружині, що на нього буде складено протокол за неявку по повістці, а потім коли він надасть підтверджуючі документи, вони скасують протокол і сказав, щоб вона йшла додому. Таким чином, з його сторони були вжиті всі заходи для того, щоб у разі неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, у найкоротший строк, але не пізніше 3- х діб від визначеної у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ІНФОРМАЦІЯ_2 або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Після його виписки із лікарні 30.07.2024, оскільки стан його здоров'я не покращився, 05.09.2024 він повторно звернувся до цього ж медичного закладу і з цього дня був госпіталізований, де пробув у лікарні з 05.09.2024 до 10.09.2024, що підтверджується випискою-епікризом із медичної картки № 2175 стаціонарного хворого нефрологічного відділення обласного Центру нефрології та діалізу. Саме по цій причині він не зміг своєчасно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після закінчення проходження лікування він приїхав додому із м. Вінниці і 17.09.2024 із підтверджуючими медичними документами про неможливість прибуття по повістці звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей же день йому було повідомлено про те, що він перебуває в розшуку за неявку та що на нього складено протокол про адміністративне правопорушення за неявку по повістці, хоча копію самого протоколу йому так і не надали, а 20.09.2024 він отримав постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Те, що він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці, відбулося саме по причині його перебування на лікуванні, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, а тому постанова винесена відносно нього є незаконною.
Крім того, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 при притягнені його до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП допущено цілий ряд інших порушень адміністративного законодавства. Приймаючи постанову, про накладення на на нього адміністративного стягнення посадова особа відповідача не взяла до уваги його пояснення, участі у розгляді справи він взагалі не приймав. В порушення вимог ст. 268 КУпАП він фактично був позбавлений можливості надавати всі докази по справі.
Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена з грубим порушенням його прав та чинного законодавства України, є необгрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 30.09.2024 відкрито провадження у справі.
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 20.11.2024 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню, у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю вимог. На обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що 20.07.2024 року Позивачу, відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 Закону України «Про оборону України» та відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» (в чинній редакції), було вручено повістку № 1211 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 00 хв. 26.07.2024 року для проходження медичного огляду ВЛК. 26.07.2024 року позивач, будучи повністю обізнаним з необхідністю свого прибуття для проходження медичного огляду ВЛК, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 на вказані у повістці час та дату, що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці за вхідним № 7812/10 від 26.07.2024 року. В подальшому у семиденний термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 7-у добу за вх. № 8176 від 02.08.2024 року. Крім того, про наявність поважних причин неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин ОСОБА_1 не повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_5 та не надавав відповідні підтверджуючі документи. 17.09.2024 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де провідним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 - службовцем ЗСУ ОСОБА_4 , уповноваженою складати протоколи про адміністративні правопорушення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 822 від 25.12.2023 року, на підставі статей 235, 254, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення було складено протокол № 514 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (за вхідним № 10508 від 17.09.2024 року) відносно ОСОБА_1 .. При складанні протоколу військовозобов'язаний був ознайомлений зі своїми правами та обов'язками, визначеними у ст. 63 Конституції України, ст. 256, 268 КУпАП, що підтверджується його особистим підписом. військовозобов'язаний ОСОБА_1 копію протоколу отримав особисто. Відповідно до протоколу до правопорушника доведено про дату розгляду справи. Будучи ознайомленим про час, дату і місце розгляду справи, позивач на розгляд справи не прибув. Будь-яких клопотань, заяв, додаткових пояснень з приводу складеного протоколу та вчиненого правопорушення не надавав. Враховуючи вищевикладене, відповідачем з дотриманням вимог КУпАП було правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв'язку з неприбуттям військовозобов'язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на дату й час, вказані у повістці № 1211, зокрема у 7 - денний строк з дати прибуття визначеної у повістці та після завершення лікування самостійно не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Враховуючи викладені обставини, представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Куцяк Ф.Г. заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не явився.
В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_3 , яка повідомила, що являється дружиною ОСОБА_1 .. Її чоловік за станом здоров'я періодично лікується в медичних закладах. В зв'язку з тим, що він не мав можливості 26.07.2024 прибути по повістці в ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки перебував на лікуванні в м. Вінниця, він попросив її, щоб вона в цей день прибула до ІНФОРМАЦІЯ_2 і повідомила причину неможливості його неприбуття. 26.07.2024 вона вранці прибула до ІНФОРМАЦІЯ_2 і при вході побачила напевне чергового, якому вказала, що хоче повідомити, що її чоловік не може з'явитися по повістці, так як перебуває на стаціонарному лікуванні в м. Вінниці. ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що на нього всерівно буде складено протокол за неявку по повістці, але потім коли чоловік надасть підтверджуючі медичні документи, вони скасують протокол, жодних пояснень в неї не відбиралося та було сказано, щоб вона йшла додому, що вона й зробила.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його представника, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 514 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн..
Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП за те, що згідно відомостей, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення за вх. № 10508 від 17.09.2024, громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ч.ч.1, 3 ст. 22 Закону України " Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ст. 17 Закону України "Про оборону України". Зокрема, як зазначається у постанові, згідно його розписки про отримання повістки 20.07.2024 року він отримав повістку № 1211 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 год. 26.07.2024 для проходження медичного огляду, проте, проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано актами фіксування неприбуття по повістці за вх. № 7812/10 від 26.07.2024. Крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3-тю добу за вх. № 7984 від 29.07.2024 та в подальшому у семиденний термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 7-му добу за вх. № 8176 від 02.08.2024, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.
Як вбачається з тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 20.11.2015 ІНФОРМАЦІЯ_6 , солдат запасу ОСОБА_1 прийнятий на тимчасовий облік запасу ЗСУ за ВОС № 837037 посадою водій автомобілів, комісією визнаний непридатним в мирний час та обмежено придатним у воєнний.
Згідно військово-облікового документу Резерв+, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уточнив свої дані вчасно 19.09.2024.
Як вбачається з виписки - епікризу нефрологічного відділення обласного центру нефрології та діалізу Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І.Пирогова із медичної карти стаціонарного хворого № 17410, повний діагноз захворювання ОСОБА_1 : XXН ст. (ШКФ 68 мл/хв. по СКД-ЕРІ): двобічний пієлонефрит в фазі латентного запалення зі зморщуванням нирок. Ренальна гіпертензія ІІ ст., хворіє з 15-річного віку та з 25.07.2024 по 30.07.2024 перебував в м. Вінниці в обласному центрі нефрології та діалізу на лікуванні.
Крім того, як вбачається з виписки - епікризу нефрологічного відділення обласного центру нефрології та діалізу Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І.Пирогова із медичної карти стаціонарного хворого № 21795, хворий ОСОБА_1 з 05.09.2024 по 10.09.2024 перебував в м. Вінниці в обласному центрі нефрології та діалізу на лікуванні.
В зв'язку з даними обставинами позивач зазначає, що не зміг прибути 26.07.2024 року для проходження медичного огляду ВЛК до ІНФОРМАЦІЯ_3 на вказані у повістці час та дату.
Правовідносини, що склалися між сторонами стосуються притягнення до адміністративної відповідальності громадян за порушення законодавства про проходження військової служби, мобілізації та військового обліку.
За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За змістом ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.
Згідно із абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 1 цієї статті визначені обов'язки громадян, а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Пункт 3 цієї ж статті передбачає, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до пункту 56 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 року №352, повістки громадянам можуть вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП України передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до статті 210-1 КУпАП, встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суть судового контролю під час розгляду даної справи полягає в тому, щоб оцінити підставу винесення спірної постанови саме на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення. Суд не повинен перебирати на себе не владні функції і фактично здійснювати замість компетентного органу (посадової особи) розслідування або ж дослідження доказів, які не були зібрані, та не могли бути враховані ним до моменту винесення постанов.
Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
Позивач ОСОБА_1 не заперечує факту того, що не з'явився на виклик за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_8 , однак зазначає, що для цього в нього були поважні причини, а саме сталося це через те, що він перебував на лікуванні в медичного закладі. Зазначає, що його дружина повідомила представника відповідача про його стан здоров'я та про неможливість прибути на виклик.
На підтвердження даних обставин позивач надав копії виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
Крім того, з досліджених матеріалів справи вбачається, що позивач надав аналогічні письмові пояснення 17.09.2024 в ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Таким чином, докази на які посилається позивач, свідчать про поважність причин його не прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Належність та допустимість цих доказів відповідачем не спростована.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 247 п. 1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінюючи встановлені у ході судового розгляду обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не з'ясовано всі обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, у зв'язку з чим безпідставно та неправомірно винесено постанову № 514 від 20.09.2024 року про накладання на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн., а тому дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення від 20.09.2024 року, якою на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП накладено штраф в розмірі 17000,00 гривень, прийнята не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 73,77,90, 241-246, 255, 286, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову № 514 від 20.09.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн..
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. Г. Рудь