Єдиний унікальний номер справи 183/6955/24
Провадження № 2/183/3235/24
12 лютого 2025 року м. Самар Дніпропетровської області
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Майної Г. Є., розглянувши в письмовому, спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Бут Н. В., через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 , в обґрунтування якого посилалася на те, що 18 липня 2024 року вона зареєстрував шлюб з відповідачем, від якого вони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя із відповідачем не склалося через різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння, втрату почуттів любові та поваги один до одного. У зв'язку з зазначеним, шлюбні стосунки між позивачем та відповідачем були припинені. Позивач вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Просить розірвати шлюб, укладений з відповідачем.
Ухвалою суду від 12 липня 2024 року позовну заяву позивача залишено без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків його позовної заяви, що було зроблено позивачем 01 серпня 2024 року. 04 вересня 2024 року через канцелярію суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, яка передана судді 25 вересня 2024 року. Ухвалою суду від 25 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з її розглядом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Погрібняка Олексія Михайловича - задоволено частково. Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк для примирення - три місяці. Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - зупинено до закінчення строку для примирення.
05 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бут Н. В., у якому остання зазначила, що у визначений судом строк сторони не помирились, у зв'язку з чим просила поновити провадження у справі та задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
10 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Погрібняка О. М., у якій останній зазначив, що сторони у визначений судом строк не примирились, у зв'язку з чим просив провадження у справі поновити та задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поновлено. Продовжено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши заяви по суті справи, наявні письмові докази, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з таких обставин.
Суд установив, що сторони зареєстрували шлюб 18 липня 2014 року, про що Виконавчим комітетом Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області складено відповідний актовий запис № 22 та 27 липня 2022 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повторно видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про її народження, наданим суду у засвідченій представником позивача копії.
За час спільного проживання через взаємовідносини сторін, що склалися, ураховуючи втрату ними почуття любові один до одного, припинення фактичних шлюбно-сімейних відносин та небажання їх поновлення, збереження сім'ї стало неможливим. Шлюбні відносини між сторонами припинені.
Судом було вжито заходів щодо збереження шлюбу та надано строк на примирення. Однак, з поданих представниками сторін окремих клопотань, після закінчення строку, наданого сторонам для примирення, убачається, що позивач підтримав свої позовні вимоги, а відповідач їх визнав, у зв'язку з чим, суд робить висновок, що за час, наданий судом, примирення між сторонами не відбулось. Відтак відмова у розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 3 статті 105 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
З урахуванням указаних обставин справи, а також у зв'язку з тим, що під час наданого сторонам строку на примирення, останні не примирилися, сім'ю відновити не вдалося, визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що підстави, які спонукали позивача до розірвання шлюбу, обґрунтовані, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливо, суперечить інтересам сторін, сім'я розпалася остаточно та відновлена бути не може, тому позов підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з понесених позивачем судових витрат суд зазначає таке.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідну заяву разом з доказами представником позивача подано в межах зазначеного строку.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.
Оцінюючи складність цієї справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. є неспівмірною з категорією складності справи, витраченим адвокатом часом, об'ємом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755\9215\15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
За таких обставин, ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з урахуванням того, що розгляд цієї цивільної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що, на думку суду, не потягне за собою надмірного тягара для платника і можливого виникнення «боргової кабали» відповідача.
Разом з тим, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд вважає за необхідне повернути позивачеві з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 605,60 грн., решта суми підлягає відшкодуванню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 18 липня 2014 року Виконавчим комітетом Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, актовий запис № 22, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн., витрат на професійну правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн., а всього на суму 2605,60 грн. (дві тисячі шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого нею при поданні позову, що становить 605,60 грн., згідно з квитанцією № D3ZF-ZY69-8K9E від 03 липня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено і підписано 12 лютого 2025 року.
Суддя Г.Є. Майна