Іменем України
07 лютого 2025 року м. Чернігівсправа № 927/578/24
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Белова С.В., при секретарі судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства «ПроКредит Банк»,
код ЄДРПОУ 21677333, проспект Берестейський буд. 107-А, м. Київ, 03115;
до відповідача-1: Фермерське господарство «Донбасагро», код ЄДРПОУ 40107616, вул. Овдіївська, б.9, кв.3, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600;
до відповідача-2: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ;
до відповідача-3: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Плюс-Шип», код ЄДРПОУ 42026639, вул. Овдіївська, б.9, кв.3, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600;
про стягнення заборгованості за кредитним договором
за участю представників сторін:
від позивача: Хоміч А.А. (поза межами суду);
від відповідача 1: Любарець О.В.;
від відповідача 2: не з'явився.
від відповідача 3: не з'явився.
У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Акціонерне товариство «ПРОКРЕДИТ БАНК» (далі банк, позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідачів: 1) Фермерське господарство «Донбасагро» (далі позичальник, відповідач-1); 2) ОСОБА_1 (далі заставодавець, відповідач-2); 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Плюс-Шип» (далі - заставодавець, відповідач-3) про стягнення заборгованості за Кредитним договором №115.52829/FW115.2227 від 30.06.2022р., який є невід'ємною частиною Рамкової угоди № FW115.2227 від 30.06.2022, у сумі 57 886,56 євро, які перераховано в гривню за курсом НБУ, станом на 19.06.2024 1 євро/43,4486, що дорівнює 2 515 089,99 грн.
З позовної заяви вбачається, 30.06.2022 між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (кредитор) та Фермерським господарством «Донбасагро» (позичальник) укладено Рамкову кредитну угоду № FW115.2227 . В рамках вказаної угоди Банком з відповідачем - 1 укладено кредитний договір №115.52829/ FW115.2227 від 30.06.2022 згідно умов якого Банк зобов'язується надати Позичальнику строковий кредит в сумі 58 000,00 євро. Для забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором було укладено договори застави рухомого майна:
Договір застави рухомого майна № 426893-Д32 від 30.06.2022 (заставодавець: ОСОБА_1 );
Договір застави рухомого майна № 416643-Д32 від 30.06.2022 (об'єкт виведено з-під обтяження, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна);
Договір застави рухомого майна № 437545-Д31 від 30.06.2022 (заставодавець: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Плюс-Шип»).
Умови вказаних договорів застави рухомого майна передбачають, що Заставодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет застави випадку порушення Позичальником або Заставодавцем умов договорів, укладених із Заставодержателем.
Позивачем виконано умови Рамкової кредитної угоди та надано відповідачу -1 кредит в сумі 58 000,00 євро. Однак відповідач - 1 допустив прострочення оплати платежів за вказаним договором. Згідно із розрахунком позивача (з урахуванням суми 2100,00 Євро, що була зарахована в погашення тіла кредиту 20.09.2024) загальна заборгованість відповідача-1 становить 55 786,56 Євро, яка складається з тіла кредиту в сумі 54 210, 49 Євро та процентів за користування кредитом в сумі 1 516,07 Євро.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, зокрема шляхом продажу з прилюдних торгів предмету застави.
Суд враховує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18).
Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Банк як кредитор подав до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором застави, що укладений на забезпечення зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем -2 наявний спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.
Судом здійснено перевірку даних відповідача-2 з Єдиного державного демографічного реєстру (т.І, а .с. 86)
Ухвалою від 26.06.2024 суд залишив позовну заяву без руху на підставі ст. 174 ГПК України. Позивач у строк, встановлений судом, усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 03.07.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 01.08.2024, а також встановив процесуальні строки для подання сторонами заяв по суті спору.
19.07.2024 до суду від відповідача-1 надійшла відповідь на відзив , що розцінена судом як відзив Фермерського господарства «Донбас-Агро» на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні позову, у разі ж задоволення позову - відстрочити або розстрочити виконання рішення.
25.07.2024 позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій заперечено проти доводів відповідача-1.
01.08.2024 відповідачем-1 подано до суду клопотання про призначення експертизи та про виклик свідків.
В судовому засіданні 01.08.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків.
02.09.2024 відповідачем-1 подано до суду лист-розрахунок із запереченням проти суми заборгованості, заявленої до стягнення.
В судовому засіданні 04.09.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про призначення експертизи виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 910/11002/21.
В силу приписів статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв'язку всієї сукупності доказів.
Відповідач за допомогою експерта хоче встановити розмір суми заборгованості за кредитним договором та відповідність розрахунку заборгованості умовам кредитного договору.
За наведених обставин суд не вбачає підстав для призначення судової експертизи у цій справі, оскільки з'ясування зазначених питань не потребує спеціальних знань, і у суду достатньо знань для встановлення цих даних.
02.10.2024 позивачем подано до суду заперечення на лист-розрахунок з обґрунтуванням відповідних розрахунків по тілу кредиту та процентам.
18.11.2024 позивачем подані до суду додаткові пояснення щодо умов програми гарантій продовольчої безпеки ЄБРР.
25.11.2024 відповідачем-1 подано до суду заяву про переведення заборгованості по кредитному договору в національну валюту та про погодження реструктуризації боргових зобов'язань (згідно запропонованого відповідачем-1 графіку).
28.11.2024 відповідачем-1 подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме доказів, що свідчать про списання боргу відповідача-1 за рахунок резерву.
05.12.2024 позивачем подано до суду заперечення проти заяви відповідача-1 про переведення заборгованості по кредитному договору в національну валюту та про погодження реструктуризації боргових зобов'язань (згідно запропонованого відповідачем-1 графіку), а також зазначено, що списання боргу за рахунок резерву є внутрішньою операцією банку, яка не є прощенням боргу або ж іншою підставою для його не погашення.
06.12.2024 від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про долучення відповіді ЄБРР до матеріалів провадження та взяття її до уваги, як доказу, після її надходження.
В судовому засіданні 10.12.2024 суд задовольнив клопотання відповідача-1. При цьому суд зазначає, що сторонам слід дотримуватися принципу процесуальної економії.
Принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу та/або сторони виконавчого провадження економно і ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.
Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, що б під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановленні законом засоби з урахуванням строків визначених нормами процесуального права.
Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства слід вважати:
- вимога оперативного розгляду справи;
- вимога економного використання процесуальних засобів судом, учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.
Підтвердженням необхідності дотримання принципу процесуальної економії є зокрема практика ЄСПЛ, яка полягає у тому, що:
- нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі “Фрідлендер проти Франції»);
- роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України»).
Враховуючи викладене, суд 10.12.2024 розпочав розгляд справи по суті.
29.01.2025 позивачем подано до суду Договіо про участь у розподілі ризику без попереднього фінансування ЄБРР, укладеного між позивачем та Європейським Банком Реконструкції і Розвитку від 12.05.2022.
06.02.2025 відповідачем-1 подано до суду клопотання про встановлення факту погашення ЄБРР частки кредиту в сумі 33 786,29 євро та про реструктуризацію несплаченої суми строком на 5 років.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Фермерським господарством «Донбас-Агро» (Позичальник) та Акціонерним товариством «ПроКредитБанк» (Банк) укладено Рамкову кредитну угоду № FW115.2227 від 30.06.2022 (далі - Рамкова угода, том І а.с. 12-16).
Згідно з п. 1 Рамкової кредитної угоди Банк встановлює для Позичальника наступні рамкові кредитні умови: максимальна сума 60 000,00 ( Шістдесят тисяч євро 00 євроцентів ), максимальний строк - 120 місяців, максимальний розмір процентів -40 % річних.
Ця Рамкова кредитна угода (надалі - «Рамкова угода» або «Угода») застосовується до таких Кредитних послуг, які Позичальник може одержати від Банку згідно з умовами та положеннями, визначеними в цій Угоді: Овердрафт; Строковий кредит; Відновлювальна кредитна лінія; Гарантії, акредитиви (документарні операції); Кредитні картки (окремо - «Кредитна послуга», разом - «Кредитні послуги»).
Використання будь-якої Кредитної послуги в рамках цієї Рамкової угоди можливе лише на підставі позитивного рішення компетентного внутрішнього органу Банку і за умови укладення окремих кредитних договорів, які є невід'ємними частинами цієї Угоди і не мають самостійного значення (окремо - «Кредитний договір», разом - «Кредитні договори»).
Позичальник може отримувати кошти в межах ліміту, встановленого для наданої Кредитної послуги.
Банк зберігає за собою право відмовити Позичальнику як в укладенні Кредитного договору, так і в наданні коштів по вже укладеному Кредитному договору якщо, згідно зі звичайною оцінкою Банку, фінансова ситуація Позичальника суттєво погіршилася з часу підписання цієї Угоди, або якщо Позичальник має прострочені платежі за будь-яким договором з Банком.
Цільове призначення кожної Кредитної послуги вказується у відповідному Кредитному договорі.
Позичальник може отримувати кошти від Банку в рамках Кредитної послуги лише після набрання чинності відповідним Кредитним договором і виконання Позичальником своїх договірних зобов'язань перед Банком необхідних для отримання коштів. Видача коштів у рамках Кредитної послуги стає можливою, якщо відсутні причини для відмови у видачі коштів, передбачені даною Рамковою угодою, відповідним Кредитним договором чи законодавством.
У окремих випадках Банк може видати кошти за Кредитною послугою до виконання всіх вимог щодо видачі коштів. У разі, якщо кошти в рамках Кредитної послуги були видані до надання забезпечення, за Позичальником зберігається, зобов'язання надати домовлене забезпечення. Те саме застосовується до інших умов, які не були виконані.
Кошти за Кредитною послугою видаються згідно з Кредитним договором.
Згідно із розділу 5 Рамкової угоди за користування Кредитними послугами Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти у розмірі та порядку, визначених Рамковою угодою та Кредитними договорами у межах максимального розміру процентів, встановлених Рамковою угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним Кредитнім договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.
Розділом 20 Рамкової угоди сторони узгодили, що угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та діє протягом дії строку кредитування, встановленого п.1 Рамкової угоди. Закінчення строку дії Рамкової угоди має наслідком лише припинення її умов щодо можливості укладення з Позичальником нових Кредитних договорів та видачі нових кредитних послуг на підставі цієї угоди. Усі інші умови Рамкової угоди, зобов'язання Сторін, що виникли на підставі Рамкової угоди і були неналежно виконані чи не виконані, зобов'язання щодо відповідальності, а також права та обов'язки Сторін продовжують діяти до повного належного виконання таких зобов'язань та реалізації прав.
Відповідно до умов та на підставі Рамкової угоди між Акціонерним товариством «ПроКредитБанк» та Фермерським господарством «Донбас-Агро» укладено кредитний договір № 115.52829/FW115.2227 від 30.06.2022, відповідно до пункту 1 якого банк зобов'язується надати Позичальнику строковий кредит, загальна сума якого складає 58 000,00 євро, строком на 27 місяців, від дати видачі кредиту включно.
У пункті 3 кредитного договору передбачено, що кредит видається у дату, вказану в Графіку повернення кредиту і сплати процентів, що є Додатком №1 до цього договору, наступним способом: зарахування коштів на рахунок Позичальника № НОМЕР_2 у Кредитора.
Згідно п.п. а) п. 4 кредитного договору, на непогашену часину основної суми кредиту нараховуються відсотки за наступною ставкою: тип процентної ставки - змінювана, розмір процентів - 5,00 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.
Проценти діють з моменту укладення цього Договору і до Моменту їх зміни відповідно до правил, вказаних нижче.
Через кожні 6 місяців, починаючи з дати видачі кредиту та до моменту його повного погашення (надалі - дата зміни процентів), розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі цього Договору змінюється і встановлюється за формулою:
Проценти = Індекс Euribor 6 + 5,06%, де
Дані про величини Індексу є загальнодоступними в мережі Інтернет зокрема на офіційному сайті Банку (http: //www .procreditbank.com .ua)».
У пункті 5 кредитного договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється у порядку, встановленому у Графіку.
Відповідно до Додатку №1 від 30.06.2022 до кредитного договору № 115.52829/FW115.2227 від 30.06.2022сторонами визначено Графік повернення кредиту та сплати процентів, у якому погоджено строк повернення кредиту до 30.09.2024.
Факт видачі Кредиту відповідачу - 1 підтверджується Меморіальним валютним ордером №421931144/453049169/1280002410/5172 від 30.06.2022 на суму 58000,00 євро.
Таким чином, судом встановлено, що банк виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу-1 кредитні кошти у порядку, сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором.
Для забезпечення виконання зобов'язань за Рамковою угодою було укладено договори застави:
Договір застави рухомого майна № 426893-Д32 від 30.06.2022 (заставодавець: Шипілов І.О.);
Договір застави рухомого майна № 416643-Д32 від 30.06.2022 (об'єкт виведено з-під обтяження, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна);
Договір застави рухомого майна № 437545-Д31 від 30.06.2022 (заставодавець: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Плюс-Шип»)
В позовній заяві позивач вказує, що відповідач-1 порушив свої зобов'язання за кредитним договором та припинив здійснювати платежі згідно графіку, крайній платіж позичальник здійснив 27.04.2023 р. 17.08.2023 р. позивачем відповідачу-1 була надіслана вимога про дострокове погашення боргу за Кредитним договором. Відповідач-1 отримані кредитні кошти позивачу у повному обсязі не повернув. Таким чином, станом на день звернення до суду у Позичальника у творилась заборгованість у розмірі 57 886,56 євро, з яких 56 310,49 євро капіталу та 1 516,07 євро процентів. Підтвердження нарахування та сплати заборгованості зазначено в розрахунку заборгованості за Кредитним договором, наданим позивачем. Під час розгляду даної справи, 20.09.2024 в порядку договірного списання коштів з метою виконання грошових зобов'язань з рахунку відповідача-1 було списано 2100,00 євро, що були зараховані в погашення тіла кредиту.
Станом на дату розгляду справи по суті та на момент прийняття рішення суду не подано доказів погашення позичальником ФГ «Донбас-Агро» заборгованості за кредитом. Відповідачі не посилаються на наявність відповідних обставин у відзиві на позов та заявах по суті спору.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.ті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Вимогами ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Доданими до матеріалів справи маморіальним валютним ордером та виписками з банківського рахунку відповідача1 підтверджено одержання позичальником кредитних коштів в межах Кредитного договору № № 115.52829/FW115.2227 від 30.06.2022.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення відповідних умов договору позичальник не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін. В результаті чого, у відповідача1 виникла заборгованість перед Банком за Договором у розмірі 57 886,56 євро, з яких 56 310,49 євро капіталу та 1 516,07 євро процентів.
Враховуючи, що 20.09.2024 в порядку договірного списання коштів з метою виконання грошових зобов'язань з рахунку відповідача-1 було списано 2100,00 євро, що були зараховані в погашення тіла кредиту, суд доходить висновку, що в даній частині відсутній предмет спору.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині стягнення 2 100,00 євро капіталу та продовження розгляду справи в частині стягнення 55786,56 євро заборгованості з який 54 210,49 євро капіталу та 1 516,07 євро процентів.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву не заперечує проти укладання між сторонами Рамкової угоди та Кредитного договору.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір є укладеним, чинним, дійсним та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач-1 в відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, проте доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надав. У листі-розрахунку (т.І, а. с.169-170) відповідач-1 зазначає, що заборгованість з капіталу складає 22 524,20 євро, заборгованість за відсотками (за підрахунками відповідача-1) складає 1396,69 євро. У додатку №2 до листа-розрахунку відповідач-1 відображає суми погашення тіла кредиту:
30.03.2023 - 11,94 євро
27.04.2023 - 247,57 євро
07.12.2023 - 730 євро
15.12.2023 - 700 євро
26.02.2024 - 33 786,29 євро.
Під час розгляду справи сторони підтвердили, що сума в розмірі 33 786,29 євро була сплачена за рахунок гаранта Європейського банку реконструкції і розвитку.
Відповідач-1 також зазначає, що за умови стягнення на користь позивача заявленої суми капіталу (тіла кредиту) відбудеться подвійне стягнення заборгованості в розмірі 33 786,29 євро з Європейського банку реконструкції і розвитку, як Гаранта та з відповідача-1, як з Позичальника.
Позивач заперечив проти зазначеного вказавши, що Європейський банк реконструкції і розвитку, як Гарант призначив Банк як посередника, що уповноважений здійснювати відшкодування сум, сплачених Гарантом.
Вирішуючи зазначене, суд виходить з наступного.
Відповідно до пп. k п. 13 Рамкової кредитної угоди FW№115.2227, укладеної між Кредитором і Позичальником передбачено, що Позичальнику відомо, що надання кредитної послуги за цією угодою стало можливим завдяки інструменту розподілу ризиків ЄБРР у рамках програми гарантій продовольчої безпеки ЄБРР (Food Security Guarantee - «FSG»). Позичальник обізнаний про роль ЄБРР у реалізації цього інструменту розподілу ризиків, а також Позичальник детально ознайомлений з умовами FSG, які він зобов'язується дотримуватись.
Згідно умов Договору про участь у розподілі ризику без попереднього фінансування ЄБРР, укладеного між АТ «ПроКредит Банк» та Європейським банком реконструкції і розвитку від 12.05.2022 ФУУ (Банк) у випадку Непогашеного Суб Кредиту діяти відповідно до фінансових та банківських стандартів і принципів надійної та компетентної фінансової установи, і звертати стягнення на будь-яке Забезпечення або гарантії, що стосуються такого Непогашеного Суб-Кредиту, таким чином, щоб забезпечити найкращий можливий спосіб реалізації та максимально доступні кошти в обмін на всі зобов'язання за відповідним Непогашеним Суб-Кредитом (п. s Розділу 6.01.). Після здійснення будь-якого платежу з боку ЄБРР згідно з Розділом 3.01(d) (Вимога про Сплату) щодо Непогашеного Суб- Кредиту, ФУУ зобов'язана вжити всіх комерційно обґрунтованих примусових заходів для стягнення непогашених сум за таким Непогашеним Кредитом з Суб-Позичальника, гарантів та осіб, що надавали будь-яке Забезпечення, включаючи процедуру примусового виконання у судовому порядку.
Згідно Розділ 3.03. (Стягнення за Суб-Кредитом) Кредитного договору про участь у розподілі ризику без попереднього фінансування ЄБРР ФУУ надаватиме інформацію щодо будь-якого Стягнення за Суб -Кредитомв рамках кожного Суб-Кредитного Звіту із зазначенням всіх сум Стягнення за Суб-Кредитом протягом відповідного Звітного Періоду (п. а). Стосовно кожного Звітного Періоду ФУУ зобов'язана сплатити ЄБРР Частку ЄБРР у будь-якому Стягненні за Суб-Кредитом, що була отримана або стягнута ФУУ у такому Звітному Періоді щодо кожного Непогашеного Суб-Кредиту за яким ЄБРР сплатив будь-яку Запитувану Суму (п. b). Зобов'язання ФУУ щодо сплати ЄБРР Частки ЄБРР у будь-якому Стягненні за Суб-Кредитом припиняється у одну із дат, яка настане раніше (надалі - "Дата Припинення Стягнення за Суб-Кредптом"):
(i) дату, у яку ФУУ надала ЄБРР письмове підтвердження того, що менше ніж 10 відсотків первинної непогашеної основної суми за відповідним Непогашеним Суб-Кредитом залишаються не стягнутими, а також, що ФУУ повністю списала такий Непогашений Суб-Кредит і належним чином сплатила ЄБРР Частку ЄБРР у всіх стягненнях, що були отримані за таким Суб- Кредитом до дати відповідного письмового підтвердження;
(ii) дату, у яку ФУУ надала ЄБРР письмове підтвердження того, що вона, діючи розумно, продала відповідний Непогашений Суб -Кредит та належним чином сплатила ЄБРР суму, яка дорівнює Частці ЄБРР у надходженнях від такого продажу: та
(iii) дату, у яку ФУУ надала ЄБРР письмове підтвердження того, що вона використала всі законні способи, доступні відповідно до чинного законодавства для стягнення відповідного Непогашеного Суб-Кредиту.
(d) У разі отримання ФУУ після Дати Невиконання за Суб-Кредитом стосовно Суб-Кредиту платежу, який не є достатнім для погашення всіх сум, що у відповідний час підлягають сплаті Суб-Позичальником за Суб-Кредитним Договором, ФУУ повинна застосовувати платежі щодо зобов'язань Суб-Позичальника за відповідним Суб-Кредитним Договором у такому порядку:
(ііі) у першу чергу, для сплати будь-якої основної суми, що підтягає сплаті та залишається несплаченою за таким Суб-Кредитним Договором:
(іv) у другу чергу, для сплати будь-яких інших сум, що підтягають сплаті та залишаються несплаченими за таким Суб-Кредитним Договором, за умови, що ФУУ може змінювати порядок, викладений у цьому пункті Розділ 3.03(d), лише за попередньою письмовою згодою ЄБРР.
Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією позивача про відсутність подвійного стягнення заборгованості в розмірі 33 786,29 євро з Європейського банку реконструкції і розвитку, як Гаранта та з відповідача-1, як з Позичальника в межах Рамкової угоди між Акціонерним товариством «ПроКредитБанк» та Фермерським господарством «Донбас-Агро» та кредитним договором між зазначеними сторонами № 115.52829/FW115.2227 від 30.06.2022.
В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.
Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору, приписів перелічених норм позичальник не виконав обов'язку щодо повернення суми кредиту в розмірі 54210,49 євро капіталу.
З підстав викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач-1 є таким, що порушив договірні зобов'язання, зокрема, не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк.
Судом відхиляються доводи відповідача-1 щодо відсутності в нього обов'язку щодо повернення кредитних коштів та процентів у зв'язку з списанням боргу позивачем за рахунок резерву зг. службової 07-11-24/503651685 , відповідно до платіжних інструкцій в іноземній валюті № 503652676, № 503652677, № 503652678 від 07.11.2024. суд погоджується з доводами позивача, що списання боргу за рахунок резерву є внутрішньою операцією банку, яка полягає в перенесенні заборгованості на інший субрахунок. У платіжних інструкціях, які надав відповідач 1, вказано рахунок кореспондента (Банку) - 20690230416641. Відповідно до перехідної таблиці перенесення залишків коштів з рахунків для обліку дисконту, премії за наданими кредитами/залученими депозитами, короткострокових, довгострокових, прострочених кредитів/депозитів, прострочених нарахованих доходів/витрат за кредитами/депозитам, яка є Додатком 2 до постанови Правління Національного банку України 11.09.2017 № 89 на рахунку 2069 обліковуються Прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання.
Згідно із розділу 5 Рамкової угоди за користування Кредитними послугами Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти у розмірі та порядку, визначених Рамковою угодою та Кредитними договорами у межах максимального розміру процентів, встановлених Рамковою угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним Кредитнім договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.
Позивачем відповідачу-1 нараховані 1516,07 євро процентів. Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування відсотків позивачем здійснено правильно.
Враховуючи фактичні обставини справи та положення Рамкової угоди, Кредитного договору, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредитом та процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним, здійснено вірно у відповідності до умов договору, відповідає вимогам чинного законодавства України, підтверджується матеріалами справи, а тому у відповідача-1 наявний обов'язок з повернення заборгованості за фактично одержаним і неповернутим кредитом в розмірі 55 786,56 євро, з яких 54210,49 євро капітал та 1516,07 євро проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 115.52829/FW115.2227 від 30.06.2022 АТ «ПроКредитБанк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Плюс-Шип» (відповідач-3/заставодавець/) уклали договір застави рухомого майна № 437545-ДЗ1 від 30.06.2022 року, про що було зроблено запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 30.06.2022 року № витягу 79184260, обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №29912157. Також між АТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_1 (відповідач-2/заставодавець/) було укладено договір застави рухомого майна № 426893-Д32 від 30.06.2022 , про що було зроблено запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 30.06.2022 року № витягу 79184309, обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №29912161.
Відповідно до Договору застави рухомого майна № 426893-Д32 від 30.06.2022 ОСОБА_1 , як заставодавець, для забезпечення повного виконання Основних зобов'язань передав у заставу позивачу, як заставодержателю, предмет застави (майно, яке належить заставодавцю на праві власності) :
Транспортний засіб: тип - спеціалізований вантажний- спеціалізований сідловий тягач-Е, марка MAN, модель TGA 18.440, випуску 2007 року, колір зелений, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію Т3 серії НОМЕР_5 , виданого ТСЦ 7443, 08.11.2018р.; загальна заставна вартість складає 1 125 360,00 грн.
Відповідно до Договору застави рухомого майна № 437545-Д31 від 30.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Логістик Плюс-Шип», як заставодавець, для забезпечення повного виконання Основних зобов'язань передав у заставу позивачу, як заставодержателю, предмет застави (майно, яке належить заставодавцю на праві власності) :
Транспортний засіб: тип - Загальний легковий загальний хетчбек-В, марка AUDI, модель Q8, випуску 2019 року, колір білий, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , реєстраційний N° НОМЕР_7 , який належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію Т3 серії НОМЕР_8 , виданого ТСЦ 8048 від 13.12.2019 р.; загальна заставна вартість складає 1 125 360,00 грн.
Згідно умов договорів застави право застави на Предмет застави виникає з моменту укладення Договору та у повному обсязі діє до моменту припинення його дії. При цьому втрата застрахованого Предмета застави не тягне за собою припинення застави.
У випадку та з моменту початку процедури звернення стягнення на предмет застави, встановлена Договором застава поширюється на продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна. Заставою забезпечується виконання усіх Основних зобов'язань та вимог Заставодержателя, а також вимог, які відповідно до законодавства можуть бути задоволені за рахунок Предмета застави. Розмір Основних зобов'язань визначається відповідно до Кредитних договорів. При цьому розмір Основних зобов'язань, які виникають з Рамкової угоди і укладених на її підставі Кредитних договорів, визначається з врахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення Договору становлять: ліміт суми кредитування: еквівалентно 60 000,00 євро; ліміт строку кредитування: до 30.06.2032року; максимальний розмір процентів: 40% річних.
Згідно п. 1.6. Договорів застави предмет застави залишається у володінні та користуванні Заставодавця крім випадків, передбачених Договором.
Розділом 6 Договорів застави визначено, що Заставодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет застави у випадку, серед іншого, порушення Позичальником або Заставодавцем умов договорів, укладених із Заставодержателем. Звернення стягнення здійснюється за вибором Заставодержателя шляхом: продажу Заставодержателем Предмета застави будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, набуття Заставодержателем права власності на Предмет застави, реалізації Предмета застави згідно з рішенням суду; звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса; звернення стягнення у інший спосіб, що дозволений законодавством на момент такого звернення.
Сторони погодилися, що належним та достатнім доказом наявності порушень Договору та/чи Кредитних договорів, наявності, виду, розміру, строку тощо Основних зобов'язань є письмова довідка Заставодержателя.
Згідно умов розділу 8 Договорів застави визначено, що договір вступає в силу з моменту його укладення і діє протягом усього часу дії ліміту строку кредитування та до моменту, який наступить пізніше: припинення дії Рамкової угоди, належного виконання Основних зобов'язань, задоволення вимог Заставодержателя. Протягом усього часу дії ліміту строку кредитування виконання усіх чи частини Основних зобов'язань не тягне за собою припинення Договору.
У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
У частині першій статті 574 ЦК України вказано, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно із частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (частини перша, друга статті 583 ЦК України).
У договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо) (стаття 584 ЦК України).
Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частинами першою, другою, п'ятою, шостою статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.
У частині першій статті 591 ЦК України зазначено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
При цьому у статті 575 ЦК України наведено окремі види застав та вказано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Правове регулювання застави рухомого майна здійснюється ЦК України, Законом № 2654-ХІІ, а також спеціальним Законом № 1255-IV.
Як установлено в частині першій статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.3. договорів застави заставодержатель на власний вибір може застосовувати способи звернення стягнення на предмет застави: продажу Заставодержателем Предмета застави будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, набуття Заставодержателем права власності на Предмет застави, реалізації Предмета застави згідно з рішенням суду; звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса; звернення стягнення у інший спосіб, що дозволений законодавством на момент такого звернення.
Тобто у вказаному договорі сторони досягли згоди щодо способів звернення стягнення на предмет застави як на підставі рішення суду, так і шляхом позасудового врегулювання, а також передбачили можливість набуття права власності на предмети застави у порядку, передбаченому чинним законодавством.
За частиною першою статті 27 Закону № 2654-ХІІ застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
У частині сьомій статті 20 Закону № 2654-ХІІ передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
З метою звернення стягнення на предмет застави обтяжувач (заставодержатель, стягувач) повинен неухильно дотримуватись порядку дій, передбаченого спеціальним для цього виду правовідносин Законом № 1255-IV.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 23 Закону № 1255-IV відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Якщо предметом забезпечувального обтяження є два або більше об'єктів, обтяжувач отримує задоволення за рахунок такої їх кількості, яка достатня для повного задоволення забезпеченої обтяженням вимоги. У цьому разі обтяжувач самостійно визначає рухоме майно, на яке звертається стягнення.
Згідно з частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1255-IV звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Частиною четвертою статті 43 Закону № 1255-IVвизначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру обтяжень на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
У пункті 4 частини другої статті 25 Закону № 1255-IVпередбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.
А в частині третій вказаної статті зазначено, що якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що Фермерським господарствоми «Донбасагро» (відповідач - 1) порушило умови Кредитного договору та Рамкової кредитної угоди щодо своєчасного погашення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у нього утворилась кредитна заборгованість на загальну суму 55 786,56 євро, з яких 54210,49 євро капітал та 1516,07 євро проценти.
Відповідачами - 2, 3 не надано суду належних та допустимих доказів погашення заборгованості за вказаним вище Кредитним договором та Рамкової кредитної угоди у повному обсязі та заперечень щодо позову.
Враховуючи положення Рамкової угоди, Кредитного договору та договорів застави приходить до висновку про правомірність та обгрунтовність вимоги позивача про звернення стягнення шляхом продажу з прилюдних торгів (аукціону) майна заставодавця ОСОБА_1 та заставодавця ТОВ «Транс Логістик Плюс-Шип» в рахунок часткового погашення заборгованості відповідача-1 за кредитним договором №115.52829/FW115.2227 від 30.06.2022р., який є невід'ємною частиною Рамкової угоди №FW115.2227 від 30.06.2022.
Щодо заяви відповідача- 1 про переведення заборгованості по кредитному договору в національну валюту - гривню та про погодження реструктуризації боргових зобов'язань (згідно запропонованого відповідачем-1 графіку).
Згідно зі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із розділу 5 Рамкової угоди за користування Кредитними послугами Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти у розмірі та порядку, визначених Рамковою угодою та Кредитними договорами у межах максимального розміру процентів, встановлених Рамковою угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним Кредитнім договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.
Кредитним договором №115.52829/FW115/2227 від 30.06.2022 встановлено, що строковий кредит у розмірі 58 000,00 (п'ятдесят вісім тисяч) надається в іноземній валюті - євро (EUR). У Графіках повернення кредиту та сплати процентів також вказана валюта - євро (EUR).
Відповідно до пп.1 п. 19-3. Постанови Правління Національного Банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18 Банкам забороняється: 1) здійснювати реструктуризацію заборгованості за кредитними договорами, укладеними ними з клієнтами-позичальниками (крім банків), шляхом зміни валюти виконання зобов'язання за банківським кредитом з іноземної валюти на гривні, крім реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що здійснюється згідно з пунктом 7 розділу IV Закону України "Про споживче кредитування", крім реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що здійснюється згідно з пунктом 7 розділу IV Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідачем-1 в заяві про переведення заборгованості по кредитному договору в національну валюту - гривню та про погодження реструктуризації боргових зобов'язань (згідно запропонованого відповідачем-1 графіку) не надано нормативно-правового обґрунтування щодо вказаної заяви. Також відповідачем-1 не надано суду доказів на підтвердження звернення його до позивача щодо ініціювання проведення процедури фінансової реструктуризації грошового зобов'язання відповідача-1.
Відповідно до положень Закону України «Про фінансову реструктуризацію» Процедура фінансової реструктуризації проводиться без звернення до суду шляхом переговорів між боржником, його пов'язаними особами та залученими кредиторами щодо реструктуризації грошових зобов'язань перед такими кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом (ст.17).
Враховуючи, що відповідачем-1 не дотримано порядку проведення процедури фінансової реструктуризації, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про погодження реструктуризації боргових зобов'язань, а також враховуючи положення ст.1049 ЦК України, розділу 5 Рамкової угоди та умови Кредитного договору №115.52829/FW115/2227 від 30.06.2022 відмовляє відповідачу-1 в задоволенні заяви про переведення заборгованості по кредитному договору в національну валюту - гривню.
Щодо заяви відповідача- 1 про надання відстрочки виконання рішення суду.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач-1 зазначив, що в 2022 Господарством було закуплено посівний матеріал, добрива, ЗЗР, які зберігались на складах постачальників в центральній частині України. В першій декаді травня 2022 року господарство почало готувати площі під посів, провели дискову та дві культивації, внесли азотні та комплексні мінеральні добрива на всі площі. Однак выдбулось затоплення посівних площ господарства на 30-40 %, що зберігалось до кінця червня та унеможливило проведення посівної компанії. В 2024 році при плануванні посівів поля також затоплені. Оскільки основний дохід господарства був від реалізації вирощеної продукції, то в 2024 році, з метою отримання доходу, відповідачем-1 було вжито заходи з пошуку альтернативного джерела надходження коштів в підтвердження чого надано відповідні докази. Відповідач-1 зазначає, що усі порушення умов договорів виникли внаслідок форс мажорних обставин, наслідки яких планується усунути та відновити платежі. На думку відповідача-1 втручання в роботу відповідачів потягне за собою погіршення фінансового стану вищевказаних суб'єктів, призведе до їх закриття, втрати робочих місць, в умовах обмеженої кількості роботодавців, погіршення соціального становища робітників, зменшення податкових надходжень, зниження рівня волонтерської діяльності. На підставі викладеного відповідач-1 просить суд у разі задоволення позову, у відповідності до ч. 1 ст.331 ГПК України, за заявою відповідача прошу суд першої інстанції, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Суд зазначає, що підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 "Конвенції про захист прав людини та основних свобод" відповідно до якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
24 лютого 2022 російська федерація розпочала повномасштабне збройне вторгнення на територію України. В зв'язку з цим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згодом, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та режим воєнного стану діє на цей час.
З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що «Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).»
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що вказані у листі обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.
Крім чого, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Суд зазначає, що ані в Рамковій кредитній угоді FW115.2227 від 30.06.2022, ані у Кредитному договорі №115.52829/FW115.2227 від 30.06.2022 не містяться положення щодо застосування форс-мажорних обставин.
Крім того, відповідачем-1 не надано суду належних та допустимих доказів направлення на адресу позивача відповідного повідомлення про настання для підприємств форс-мажорних обставин та не надано жодних доказів неможливості з об'єктивних причин направлення відповідного повідомлення позивачу про такі обставини.
Також слід зазначити, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
При цьому, встановлення та доведення вини у поведінці сторони, що порушила умови Договору, не вимагається, а наявність навіть підтверджених та доведених обставин непереборної сили не звільняють боржника (Відповідача) від виконання основного обов'язку за договором, а можуть лише бути підставою для звільнення його від сплати штрафу.
Отже, за наведених вище обставин суд не вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, доводи Відповідачів в цій частині.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Також враховуючи наявність тривалої простроченої заборгованості за Рамковою угодою та Кредитним договором відповідача - 1 перед позивачем, а також відсутність запропонованого відповідачем-1 графіку відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача-1 про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду.
ідповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні документальні докази в обґрунтування позовних вимог.
Заперечення відповідача-1 викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються встановленими судом обставинами та доказами. Відповідачі-2,3 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували. За вказаних обставин, позов задовольняється повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Положення ч.9 1 ст. 129 ГПК України визначають, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір виник у зв'язку з непогашенням кредиту відповідачем-1, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача-1 в повному обсязі.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України
1. Провадження у даній справі в частині стягнення 2 100,00 євро заборгованості по тілу (капіталу) закрити.
2. Позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "ДОНБАС-АГРО" (код ЄДРПОУ 40107616) на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за Кредитним договором №115.52829/FW115.2227 від 30.06.2022р., який є невід'ємною частиною Рамкової угоди № FW115.2227 від 30.06.2022, у сумі 55 786,56 євро, яка складається з 54 210,49 євро капіталу та 1516,07 євро процентів.
4. В рахунок часткового погашення заборгованості ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "ДОНБАС-АГРО" (код ЄДРПОУ 40107616) за Кредитним договором №115.52829/FW115.2227 від 30.06.2022р., який є невід'ємною частиною Рамкової угоди №FW115.2227 від 30.06.2022, у сумі 55 786,56 євро, на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333), звернути стягнення шляхом продажу з прилюдних торгів (аукціону) на майно заставодавця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зазначене в Договорі застави рухомого майна №426893-ДЗ2 від 30.06.2022, а саме:
- Транспортний засіб: тип - спеціалізований вантажний- спеціалізований сідловий тягач-Е, марка MAN, модель TGA 18.440, випуску 2007 року, колір зелений, N° шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 , виданого ТСЦ 7443, 08.11.2018р. з заставною вартістю 192 240,00 грн.
5. В рахунок часткового погашення заборгованості ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "ДОНБАС-АГРО" (код ЄДРПОУ 40107616) за Кредитним договором №115.52829/FW115.2227 від 30.06.2022р., який є невід'ємною частиною Рамкової угоди №FW115.2227 від 30.06.2022, у сумі 57 886,56 євро, на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333), звернути стягнення шляхом продажу з прилюдних торгів (аукціону) на майно заставодавця ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТРАНС ЛОГІСТІК ПЛЮС-ШИП» (код ЄДРПОУ 42026639), зазначене в Договорі застави рухомого майна №437545-ДЗ1 від 30.06.2022, а саме:
- Транспортний засіб: тип - Загальний легковий загальний хетчбек-В, марка AUDI, модель Q8, випуску 2019 року, колір білий, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , реєстраційний N° НОМЕР_7 , який належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_8 , виданого ТСЦ 8048 від 13.12.2019 р. з заставною вартістю 1 125 360,00 грн.
6. Стягнути з з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "ДОНБАС-АГРО" (код ЄДРПОУ 40107616) на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333) 45 992,28 грн витрат зі сплати судового збору.
7.Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2025 року. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/