65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"10" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3632/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/3632/24
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676)
До відповідача: Комунального некомерційного підприємства “Білозерська лікарня» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області (75000, Херсонська обл., Білозерський район, смт Білозерка, вул. Свободи, буд. 192; код ЄДРПОУ 02003929)
Про стягнення 562518,60 грн.
Представники:
Від позивача: Піун С. П, за довіреністю
Від відповідача: Тимофеєв Д. В., за довіреністю
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства “Білозерська лікарня» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області про стягнення 1746617,07 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» було передано на розгляд судді Мостепаненко Ю.І.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 4.2.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 05.12.2019 №17-06/2019 (зі змінами від 09.07.2024 №916-3/2024), у зв'язку з надходженням до суду позовної заяви вх.№3709/24 від 19.08.2024, перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. з 20.08.2024 на тривалому лікарняному та спливу 14-денного терміну з дня реєстрації заяви, з метою дотримання строків, визначених Господарським процесуальним кодексом України, призначено повторний автоматичний розподіл вищевказаної позовної заяви.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу між суддями від 03.09.2024р. заяву передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2024р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3632/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "07" жовтня 2024 р. о 10:40. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 07.10.2024р. о 10:40.
02.10.2024р. до суду відповідачем надано пояснення.
07.10.2024р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.10.2024р. о 10:00.
11.10.2024р. позивачем надано додаткові пояснення.
28.10.2024р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.11.2024р. о 10:40.
18.11.2024 підготовче засідання не відбулося, у зв'язку з проведенням працівниками правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового пристрою в адміністративній будівлі суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2024р. підготовче засідання у справі №916/3632/24 призначено на "02" грудня 2024 р. о 13:00. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 02.12.2024р. о 13:00.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/3632/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні (з урахуванням перебування судді у відпустці з 25.12.2024р. по 17.01.2025р.) на "20" січня 2025 р. об 11:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 20.01.2025р. об 11:00.
20.01.2025р. судове засідання не відбулося, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.01.2025р. судове засідання у справі №916/3632/24 призначено на "10" лютого 2025 р. о 12:30. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 10.02.2025р. об 12:30.
23.01.2025р. до суду позивачем надано додаткові пояснення, відповідно до яких було зазначено суду, що відповідачем повністю сплачено основну заборгованість за спірним Договором №20-1077/21-БО-Т постачання природного газу від 08.11.2021, та станом на 20.01.2025 сума основної заборгованості за спірним Договором № 20-1077/21-БО-Т постачання природного газу від 08.11.2021 складає 0,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2025р. провадження у справі №916/3632/24 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Комунального некомерційного підприємства “Білозерська лікарня» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області про стягнення основного боргу 1184098,47 грн. закрито.
Судом розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Комунального некомерційного підприємства “Білозерська лікарня» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області пені у розмірі 269050,21 грн., 3% річних - 68761,80 грн. та інфляційних втрат - 224706,59 грн.
У судовому засіданні 10.02.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 12.02.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивачів та відповідача, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову було зазначено суду, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Комунальним некомерційним підприємством "Білозерська лікарня" Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області 08.11.2021р. укладено Договір №20- 1077/21-БО-Т постачання природного газу.
Відповідно до п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання передачі природного газу.
Відповідно до п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС позивач готує та надає відповідачу два примірники акту приймання передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником позивача.
Відповідно до п.п. 3.5.3 та 3.5.4 п. 3.5 Договору, відповідач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п. 3.5.1 Договору, та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.
За посиланням позивача, на виконання п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, уповноваженими представниками позивача та відповідача підписані примірники актів приймання-передачі за листопад 2021 - серпень 2022 та грудень 2022.
Таким чином, як вказує позивач, він на виконання умов Договору, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1526948,43 грн.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Як зазначає позивач суду, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.
Сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 1184098,47 грн.
За час розгляду справи, позивачем були надані пояснення до суду та зазначено, що відповідачем повністю сплачено основну заборгованість за спірним Договором №20-1077/21-БО-Т постачання природного газу від 08.11.2021, та станом на 20.01.2025 сума основної заборгованості за спірним Договором № 20-1077/21-БО-Т постачання природного газу від 08.11.2021 складає 0,00 грн.
Згідно пункту 7.2. Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору складає 269050,21 грн., згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову.
Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 224706,59 грн., згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову
Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 68761,80 грн., згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову.
Надаючи пояснення по справі, відповідачем було зазначено суду, що відповідач частково визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ у сумі 1184098,47 грн. Відповідач заперечує проти задоволені позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Також відповідачем було зазначено суду, що Комунальне некомерційне підприємство "Білозерська лікарня" Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області наразі перебуває в надзвичайно складному фінансово-економічному становищі, коштів на оплату комунальних послуг з місцевого бюджету за бюджетними призначеннями на погашення комунальних послуг лікарня не отримує, втім, відповідач не має умислу не виконувати свої зобов'язання за своєчасною сплатою по заборгованості за спожиту теплову енергію.
Відповідач вважає, що наразі є підстави для можливого прийняття судом рішення щодо зменшення розміру пені.
Також, відповідачем було зазначено суду, що у вересні 2024 року місцевою адміністрацією були виділені кошти для погашення заборгованості за спожитий Відповідачем у 2022 році природний газ. Станом на 18 вересня 2024 року відповідачем було сплачено на користь позивача відповідно до платіжних інструкцій грошову суму у розмірі 1184098,47 грн.
Також, відповідач просив суд зменшити пеню, посилаючись на положення ст. 233 Господарського кодексу України.
В судовому засіданні 10.02.2025р. представником відповідача підтримано свою позицію щодо необхідності зменшення усіх нарахованих позивачем санкцій за несвоєчасне виконання умов договору.
Надаючи додаткові пояснення, позивачем було зауважено суду щодо доказової необґрунтованості посилань відповідача на наявність підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення строків оплати природного газу.
Також позивачем було зазначено суду, що станом на 06.10.2024 основна заборгованість за договором № 20-1077/21-БО-Т постачання природного газу від 08.11.2021 не була погашена та становила 1184098,47 грн.
Що стосується платіжних інструкцій, які були долучені відповідачем до додаткових пояснень від 02.10.2024, то позивачем було вказано суду, що в графі "Призначення платежу" відповідачем зазначено номери інших договорів: №20-6077/24-БО-Т від 16.09.2024 та №20-7077/24-БО-Т від 16.09.2024. Таким чином, оплати проводились не за спірним договором.
Однак, в подальшому, відповідно до наданих суду письмових пояснень від 23.01.2025 року позивачем підтверджено суду відсутність основної заборгованості у відповідача.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як з'ясовано судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Комунальним некомерційним підприємством "Білозерська лікарня" Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області 08.11.2021р. укладено Договір №20-1077/21-БО-Т постачання природного газу.
Станом на момент подання позову, за відповідачем рахувалась заборгованість зі сплати основаного боргу у розмірі 1184098,47 грн.
За час розгляду справи позивачем були надані пояснення до суду та зазначено, що відповідачем повністю сплачено основну заборгованість за спірним Договором №20-1077/21-БО-Т постачання природного газу від 08.11.2021, та станом на 20.01.2025р. сума основної заборгованості за спірним Договором № 20-1077/21-БО-Т постачання природного газу від 08.11.2021 складає 0,00 грн., у зв'язку з чим судом закрито провадження у даній частині позовних вимог.
Судом розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Комунального некомерційного підприємства “Білозерська лікарня» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області про стягнення пені у розмірі 269050,21 грн., 3% річних - 68761,80грн. та інфляційних втрат - 224706,59 грн.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо сплати вартості спожитого природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Подаючи до суду письмові пояснення, відповідачем було зазначено, що станом на 18 вересня 2024 року ним сплачено на користь позивача відповідно до платіжних інструкцій: №21 від 18.09.24 року на суму 307350,41 грн.; №22 від 18.09.24 року на суму 253476,41 грн.; №23 від 18.09.24 року на суму 270222,19 грн.; №24 від 18.09.24 року на суму 262423,22 грн.; №65 від 18.09.24 року на суму 40010,39 грн.; №66 від 18.09.24 року на суму 2401,00 грн.; №67 від 18.09.24 року на суму 3291,26 грн.; №68 від 18.09.24 року на суму 1994,76 грн.; №69 від 18.09.24 року на суму 256,60 грн.; №70 від 18.09.24 року на суму 42672,21 грн. - суму 1184098,47 грн., відповідно, як зазначав відповідач, заборгованість перед позивачем в частині основного боргу - погашено.
Однак, такі доводи відповідача, на підтвердження відсутності основного боргу, не було прийнято до уваги, оскільки, як з'ясовано судом, та було зазначено позивачем, вищевказані платіжні інструкції, які долучені відповідачем до додаткових пояснень, в графі "Призначення платежу" містять номери інших договорів: №20-6077/24-БО-Т від 16.09.2024 та №20-7077/24-БО-Т від 16.09.2024, які не є підставою позовних вимог у даній справі, та предмет даного позову не пов'язан з зазначеними угодами.
При цьому, суд зазначає, що доказів вчасного виконання зобов'язання зі сплати заборгованості за Договором, що є предметом розгляду даної справи, відповідачем до матеріалів справи залучено не було, та провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1184098,47 грн. - закрито судом на підставі додаткових пояснень позивача від 23.01.2025р., за якими було підтверджено суду, що відповідачем повністю сплачено основну заборгованість за Договором №20-1077/21-БО-Т постачання природного газу від 08.11.2021, та станом на 20.01.2025 сума основної заборгованості за Договором № 20-1077/21-БО-Т постачання природного газу від 08.11.2021 складає 0,00грн.
Поряд з цим, відповідачем не було спростовано доводи позивача, що сума основної заборгованості, як ним зазначалось раніше, була погашена саме 20.01.2025р. у повному обсязі. Додаткових доказів, спростовуючих позицію позивача, викладену у позові, надано не було, контррозрахунків стягуваних сум, спростовуючих дані розрахунків позивача, відповідачем не надано.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 68761,80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 224706,59 грн.
Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 269050,21 грн., суд, переривши розрахунок пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.
Вирішуючи питання про розмір пені, який має бути присуджений до стягнення із відповідача, суд зазначає таке.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.2 ст.216 ГК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Враховуючи встановлені судом обставини за час розгляду справи, при ймаючи до уваги, що відповідачем було сплачено основну суму боргу у розмірі 1184098,47 грн., а також доводи відповідача, огошені суду під час розгляду справи, які, за його посиланням вказують на тяжке фінансове становище і поважні причини неможливості вчасного виконання договірних зобов'язань з боку відповідача, суд приходить до висновку про достатність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря, оскільки порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов'язання у зв'язку із певними обставинами.
Отже, на думку суду, зменшення заявленої позивачем до стягнення пені до суми 26905,02 грн. повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 6750,22 грн. покладаються на відповідача.
Суд зазначає позивачу, що надлишково сплачений судовий збір у розмірі 14209,18 грн. буде повернуто судом після подання відповідного клопотання.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» - задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Білозерська лікарня» Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області (75000, Херсонська обл., Білозерський район, смт Білозерка, вул. Свободи, буд. 192; код ЄДРПОУ 02003929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) пеню у розмірі 26905 (двадцять шість тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 68761 (шістдесят вісім тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 224706 (двісті двадцять чотири тисячі сімсот шість) грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового у розмірі 6750 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 22 коп.
3.В іншій частині позову - відмовити.
Повне рішення складено 12 лютого 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко