65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"05" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/9/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А., розглядаючи справу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (36020, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060) в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 4, код ЄДРПОУ 40165856), Північно-східного офісу Держаудитслужби (61022, Харківська обл., м. Харків, майдан Свободи, будинок 5, код ЄДРПОУ 40478572) до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області (36039, м. Полтава, вул. Вячеслава Чорновола, 22а, код ЄДРПОУ 25898491), Товариства з обмеженою відповідальністю “РОЛЛО ТРЕЙДІНГ» (73003, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Ушакова, 35А, код ЄДРПОУ 38238694)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, код ЄДРПОУ 22630473)
про визнання недійсним Договору про закупівлю послуг за державні кошти від 16.07.2020 № 47-02-20 та застосування наслідків недійсності правочину
Представники:
Прокурор - Бойчук М.М.
Від ДАСУ - Куслій Т.Є. (в порядку самопредставництва юридичної особи);
Від Північно-східного офісу Держаудитслужби - не з'явився;
Від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області - не з'явився;
Від ТОВ “РОЛЛО ТРЕЙДІНГ» - не з'явився;
Від третьої особи - не з'явився.
Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України та Північно-східного офісу Держаудитслужби до Господарського суду Одеської області із позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЛЛО ТРЕЙДІНГ» в якому просить:
- визнати недійсним Договір про закупівлю послуг за державні кошти від 16.07.2020 № 47-02-20, укладений між Службою автомобільних доріг у Полтавській області (нині Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області) та ТОВ «Дорстрой Монтаж Київ» (нині ТОВ «Ролло Трейдінг);
- стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Ролло Трейдінг» (ЄДРПОУ38238694, проспект Ушакова, 35А, м. Херсон, Херсонська обл., 73003) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області (ЄДРПОУ 25898491, вул. Вячеслава Чорновола, 22а, м. Полтава, Полтавська обл., 36039) - 23 790 395,68 грн, а з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області (ЄДРПОУ 25898491, вул. Вячеслава Чорновола, 22а, м. Полтава, Полтавська обл., 36039) одержані ним за рішенням суду 23 790 395,68 грн стягнути в дохід Держави.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Договір про закупівлю послуг за державні кошти від 16.07.2020 № 47-02-20, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, а тому підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Ухвалою суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та призначено підготовче засідання на 05.02.2025.
Північно-східний офіс Держаудитслужби не забезпечив явку свого повноважного представника до підготовчого засідання, про місце, дату та час повідомлений належним чином.
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області не забезпечила явку свого повноважного представника до підготовчого засідання, про місце, дату та час повідомлена належним чином.
ТОВ “РОЛЛО ТРЕЙДІНГ» не забезпечило яку свого повноважного представника до підготовчого засідання, про причини неявки суд не повідомило.
Третя особа не забезпечила явку свого повноважного представника до підготовчого засідання, про місце, дату та час повідомлена належним чином.
Позиція суду.
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.
Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Цивільний кодекс України при класифікації речей як об'єктів цивільних прав поділяє речі, зокрема, на рухомі і нерухомі.
Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив'язка об'єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і розглядати їх необхідно у сукупності.
У розумінні Цивільного кодексу України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям "нерухоме майно". Однак, вказаний перелік об'єктів нерухомого майна не є вичерпним.
Згідно із статтею 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV об'єктами нерухомого майна є житлові будинки; квартири; будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Статтею 71 Земельного кодексу України встановлено, що до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням
Згідно із статтею 1 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" від 18.09.1991 № 1562-XII автомобільні дороги загального користування та сільські дороги України (далі - автомобільні дороги) - це дороги державного та місцевого значення, які забезпечують внутрішньодержавні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів із врахуванням адміністративно-територіального поділу держави, з'єднують населені пункти і є складовою частиною єдиної транспортної системи держави. Класифікація та перелік цих доріг затверджуються Кабінетом Міністрів України. Автомобільні дороги є державною власністю, крім сільських доріг, порядок управління якою встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV закріплено, що автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів.
За умовами статті 5 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільні дороги поділяються на автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги, автомобільні дороги на приватних територіях.
Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації. Автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на обласні та районні.
Статтею 9 Закону України "Про автомобільні дороги" унормовано, що складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв'язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів.
До земель автомобільного транспорту належать землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роздавального господарства, автовокзали, автостанції, лінійні виробничі споруди, службово-технічні будівлі, станції технічного обслуговування, автозаправні станції, автотранспортні, транспортно-експедиційні підприємства, авторемонтні заводи, бази, вантажні двори, майданчики контейнерні та для перечеплення, службові та культурно-побутові приміщення й інші об'єкти, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. До земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв'язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання. До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: паралельні об'їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди; майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу; будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; придорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі ділової. Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами загального користування та їх спорудами, надаються дорожнім організаціям у користування відповідно до чинного законодавства (стаття 31 Закону України "Про транспорт").
Таким чином, системний аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що автомобільні дороги є лінійним комплексом інженерних споруд, які розташовані на землях автомобільного транспорту та не можуть бути переміщені без їх знецінення та зміни їх призначення, тобто належать до нерухомого майна.
Згідно із частинами першою, другою статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.
Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність норма статті 27 Господарського процесуального кодексу України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб'єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.
Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила виключної підсудності господарських справ.
Виключна підсудність означає, що відповідний спір не може бути розглянутий за загальними правилами підсудності або альтернативної підсудності.
Частиною третьою статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Аналогічні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладені в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18, а також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 та від 16.02.2021 у справі №911/2390/18.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною третьою статті 31 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).
Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав учасників справи, а, навпаки, є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.
Згідно із статтею 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України", № 32053/13, § 46, рішення від 29.10.2015, констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України", №29458/04, №29465/04, рішення від 20.07.2006, зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 (заява №7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, а у даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий позов.
З огляду на викладене, беручи до уваги те, що позов у даній справі містить вимоги про визнання недійсним договору № 47-02-20 від 16.07.2020, предметом якого є надання послуг «ДК 021:2015:50230000-6. Послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов'язаного обладнання та супутні послуги (обслуговування існуючих об'єктів стаціонарного штучного освітлення, систем дорожнього метеоспостереження та автоматизованої системи управління дорожнім рухом при експлуатаційному утриманні автомобільних доріг загального користування державного значення)». Місце надання послуг - ділянки автомобільних доріг загального користування державного значення згідно технічного завдання в межах Полтавської області, та стягнення 23 790 395,68 грн в дохід держави за укладеним договором, суд вирішив, що спір у даній справі виник з приводу утримання автомобільних доріг загального значення, які розташовані на землях дорожнього господарства на території Полтавської області та є їх невіддільною частиною.
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, а у даному випадку судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий позов.
Аналогічного висновку дійшов Південно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 16.01.2025 у справі № 916/1133/24.
Враховуючи викладене, з огляду на непідсудність даного спору Господарському суду Одеської області, з урахуванням вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне надіслати матеріали позовної заяви заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області та ТОВ “Ролло трейдінг» про визнання недійсним Договору про закупівлю послуг за державні кошти від 16.07.2020 № 47-02-20 та застосування наслідків недійсності правочину за встановленою підсудністю до Господарського суду Полтавської області.
Керуючись ст. ст. 30, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Передати до Господарського суду Полтавської області за виключною підсудністю справу № 916/9/25 за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України, Північно-східного офісу Держаудитслужби до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю “РОЛЛО ТРЕЙДІНГ», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним Договору про закупівлю послуг за державні кошти від 16.07.2020 № 47-02-20 та застосування наслідків недійсності правочину.
Ухвала відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України набрала законної сили 05.02.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст ухвали складено 11.02.2025.
Суддя Ю.А. Шаратов