Справа № 210/6173/24
Провадження № 3/210/32/25
іменем України
07 лютого 2025 року
Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Скотар Р.Є., розглянувши матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, місце роботи не відоме, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу 23.102024 надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимоги п. 2.5 ПДР України, кваліфіковані за частиною 1 ст.130 КУпАП за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №149300 від 12 жовтня 2024 року, 12.10.2024 року о 22:52 год. в м. Кривий Ріг, по вул. Вадима Гурова (Металургійний район) 29, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ2107 днз НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 надав суду клопотання про закриття провадження у справі, та пояснив, що вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнає у повному обсязі, оскільки не керував транспортним засобом о 22:52 годині. Зазначив, що 12.10.2024 року, приблизно о 21:00 годині приїхав додому з роботи, автомобіль залишив у дворі біля будинку в якому мешкає. Потім, приблизно о 22:00 годині зустрівся зі знайомою ОСОБА_2 , після чого вони разом підійшли до його автомобіля, який був припаркований у дворі, з метою взяти свій гаманець з грошима та особисті речі. В цей час під'їхав автомобіль патрульної поліції. Після вимоги патрульних поліцейських надати посвідчення водія, зазначили йому, що він має ознаки алкогольного сп'яніння і запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 зазначає, що від проходження огляду відмовився, оскільки транспортним засобом не керував та не мав наміру керувати. Також, заявив клопотання про допит свідка ОСОБА_2 ..
Враховуючи викладене, просив суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення №210/6173/24 щодо притягнення до адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд, дослідивши в судовому засіданні надані до справи докази, клопотання про закриття провадження у справі, вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю з наступних підстав.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку із цим при розгляді справи про адміністративне правопорушення, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість.
Пунктом 1.3. ПДР України, що кореспондується з п. 1.9 ПДР України на учасників дорожнього руху покладений обов'язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення цих Правил вони несуть відповідальність згідно з законодавством.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, передбачає необхідність обов'язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, чинне законодавство передбачає, що до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП може бути притягнена особа, яка є водієм і керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
З відеозапису, долученого до матеріалів справи, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи вбачається, що рух автомобіля ВАЗ 2107 днз НОМЕР_2 не зафіксовано, зупинка даного автомобіля працівниками поліції на відеозаписі також не зафіксована, докази того, що ОСОБА_1 12.10.2024 року о 22:52 годині керував транспортним засобом на відеозаписах відсутні.
Досліджений відеозапис «clip-0» (час 22:53 год.) розпочинається з моменту, коли працівники поліції підходять до автомобіля ВАЗ 2107, який припаркованний у дворі біля житлового будинку в нерухомому стані з вимкненим двигуном. Надалі, ОСОБА_1 виходить з автомобіля, поліцейський просить надати посвідчення водія, зазначили йому, що він має ознаки алкогольного сп'яніння і запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Відеозапис не містить інформації, яка свідчила б про те, що автомобіль здійснював рух.
Свідок ОСОБА_2 , допитана у судовому засіданні, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст.384 КК України, зазначила, що 12.10.2024 року приблизно о 22:00 годині зустрілась зі знайомим ОСОБА_1 .. Пізніше вони разом пішли до магазину. Після чого ОСОБА_1 згадав, що забув свій гаманець в автомобілі, який стояв біля будинку, і вони пішли за гаманцем до автомобіля. Надалі, коли ОСОБА_1 перебував в автомобілі, підійшли працівники патрульної поліції, після вимоги надати посвідчення водія та документи на транспортний засіб, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Свідок зазначила, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, і працівники поліції його не зупиняли 12.10.2024 року о 22:52 год.
Покази свідка є логічними, послідовними та взаємопов'язаними, узгоджуються з дослідженим відеозаписом на якому вбачається присутність свідка ОСОБА_2 під час складання адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 .. Крім того, покази свідка підтверджують пояснення надані у судовому засіданні ОСОБА_1 ..
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 №14, відповідальність за ст. 130 КУпАП, зокрема, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Вказана правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду у справі №404/4467/16-авід 20 лютого 2019 року.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено відсутність доказів керування ОСОБА_1 12.10.2024 року о 22:52 годині транспортним засобом ВАЗ 2107 днз НОМЕР_2 , оскільки ані відеозаписів (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону), ані пояснень свідків, які були б свідками керування, ані будь-яких інших доказів, які можуть підтвердити факт керування ОСОБА_1 до матеріалів адміністративної справи не долучено.
Отже, доводи ОСОБА_1 , що він не керував 12.10.2024 року о 22:52 год. транспортним засобом, підтверджуються дослідженим відеозаписом, та показами свідка ОСОБА_2 ..
Суб'єктом відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є лише водій транспортного засобу, тобто особа, яка ним керує. Тобто предметом доказування між іншим є і те, що певна особа керувала транспортним засобом будучи в стані алкогольного (наркотичного, тощо) сп'яніння, або за певними ознаками можна вважати, що перебувала в такому стані при відмові від проходження відповідного огляду.
Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів керування 12.10.2024 року о 22:52 год. ОСОБА_1 транспортним засобом, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не можна вважати суб'єктом відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, суд звертає увагу на наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами.
Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення відповідний запис про відсторонення від керування автомобілем відсутній, як і відсутній в матеріалах справи протокол про відсторонення від керування автомобілем, або передачу його для керування іншій особі, що також ставить під сумнів обставини, викладені у протоколі щодо ОСОБА_1 .
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено рапорт поліцейського, який не може вважатися об'єктивним доказом у справі, оскільки поліцейський є представником суб'єкта владних повноважень, що повністю узгоджується із правовою позицію, висловленою у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року №489/4827/16а.
Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.
При цьому сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, тому, протокол не відповідає вимозі його достовірності.
Суд приходить до висновку, що надані матеріали адміністративної справи є суперечливими, не відповідають критеріям достовірності та належності, таким чином відсутні докази, які можуть свідчити «поза розумним сумнівом» про винуватість ОСОБА_1 .
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
Враховуючи вищевикладене, склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП є недоведеним поза розумним сумнівом.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).
Приймаючи дане рішення, суддя керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення .
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя: Р. Є. Скотар