Справа № 173/3711/24
Провадження №2/173/398/2025
іменем України
12 лютого 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кожевник О.А.
за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів,
10 грудня позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
У позовній заяві зазначила, що на підставі рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.11.2015 року по справі № 173/2073/15-ц 03.12.2015 року виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1500 гривень щомісячно до її повноліття.
14.12.2015 року державним виконавцем Мелюс О.О. відділу державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного управління юстиції відкрите виконавче провадження № АСВП: 49614910 (Ідентифікатор: 970Б9Б56Б629).
З початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, ОСОБА_2 став на захист України, вступивши до лав ЗСУ, а тому нею було прийняте рішення про відмову від стягнення з ОСОБА_4 аліментів на доньку у примусовому порядку. За її завою від 03.05.2022 року скасована заборгованость, яка складала більше 200 тисяч гривень, а Державним виконавцем Верхньодніпровського відділу ДВС у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Кваша О.М, винесено постанову від 21.12.2022 року про повернення виконавчого документа стягувачу. За домовленістю з ОСОБА_2 , останній зобов'язався добровільно утримувати неповнолітню дитину належним чином, але, незважаючи на домовленість, Відповідач відмовляється виконувати добровільно взяті на себе аліментні зобов'язання, що змушує її звернутися до суду з даним позовом про зміну способу стягнення аліментів, оскількиз часу ухвалення рішення про стягнення аліментів, розмір витрат на утримання доньки значно зріс. Донька навчається в 10 класі Верхньодніпровського ліцею № 5 Верхньодніпровської міської ради на відмінно, але для досягнення таких результатів позивачка щомісячно витрачає лише 6 400 гривень на оплату репетиторів з англійської мови та математики, адже донька бажає отримувати додаткові знання. З 2015 року у доньки збільшилися потреби і в інших життєво необхідних елементарних речах, а це і сезонний одяг, взуття, засоби гігієни та інше, вартість на які суттєво змінилася в порівнянні з 2015 роком. Крім того, змінився мінімальний розмір аліментів на утримання дітей. Більше того, з 2015 року змінився і майновий стан Відповідача. ОСОБА_2 офіційно працевлаштований та продовжує походити службу в тилу в м. Дніпро. Крім того, останній має додатковий прибуток, так як займається адвокатською діяльністю, що підтверджується витягом з реєстру Національної асоціації адвокатів України. Крім цього, 27.03.2023 року Відповідач зареєстрував Адвокатське об'єднання «Центр правового рішення» за адресою: м. Дніпро, вул. Петрова Олега Архітектора, 47, ідентифікаційний код юридичної особи: 45100615. ОСОБА_2 не має утриманців, тому вважає, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання своєї доньки.
10 грудня 2024 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Кожевник О.А.
Ухвалою судді від 18 грудня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала на адресу суду заяву в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. У разі неявки відповідача справу розглянути заочно.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалась позивачка.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить розписка. Заяви про відкладення судового розгляду від останнього не надходило. Правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, на підставі ч. 2 ст. 247 та ст. 279 ЦПК України розгляд справи проведено в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі наданих суду доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що від спільного проживання сторони мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком якої згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_2 .
Відповідно до копії виконавчого листа виданого на підставі рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області в справі 173/2073/15-ц з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 09.10.2015 і до досягнення дитиною повноліття.
Як вбачається з Інформації про виконавче провадження від 07.12.2024 виконавче провадження № 49614910 за виконавчим листом 173/2073/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 завершено, виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 1 ст. 37 за письмовою заявою стягувача.
Згідно з витягом з Державного реєстру адвокатів від 14.11.2024 ОСОБА_2 обліковується у Раді адвокатів Дніпропетровської області, свідоцтво №1785 від 21.01.2008 виданео Дніпропетровською обласною КДКА.
З копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є співзасновником адвокатського об'єднання «Центр правового рішення».
Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до ст. 12, 229 ЦПК України ці докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
У статті 19 та частинах 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов'язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від неналежного піклування з боку батьків чи інших осіб.
Разом з тим, держава визнала право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Одним із способів захисту прав неповнолітньої дитини щодо належного матеріального забезпечення є законодавчо передбачена можливість зміни визначеного рішенням суду розміру аліментів залежно від зміни певних життєвих обставин.
Згідно зі ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Розмір аліментів з урахуванням статті 48 Конституції України має забезпечувати такий достаток, який би забезпечив покриття поточних основоположних життєвих потреб.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Як визначено ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися усупереч інтересам дитини.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Суд враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим певним чином з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.
Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у справі №565/2071/19 від 16 вересня 2020 року.
Згідно з ч. 3 ст. 180 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Як видно із ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України). Стаття 192 Сімейного кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може означати й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок цілком узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17-ц.
Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце, як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
На підставі ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Ураховуючи зміст ст. 181, 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено що у 2024 році прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років становить - 3196 гривень.
За таких умов, зважаючи на законодавчо змінений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, а також збільшення вікових потреб дитини з часу присудження аліментів у 2015 році, їх розмір, визначений рішенням суду в справі 173/2073/15-ц, не може задовольнити необхідні потреби дитини, та не повністю відповідає вимогам ст. 141 Сімейного кодексу України стосовно рівності обов'язків батьків щодо дитини.
Змінюючи розмір аліментів, судом враховано те, що дитина потребує матеріальної допомоги, а відповідач є працездатним, офіційно працевлаштованим та може таку надати.
Згідно із ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Разом з тим, пунктом 23 Постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», визначено, що аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Виходячи з критеріїв розумності та справедливості, а також враховуючи прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, суд робить висновки про те, що необхідно змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, встановлених рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області 10.11.2015 з твердої грошової суми в розмірі 1500 гривень на 1/4 частину всіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене та рекомендації, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зміни способу та розміру стягнення аліментів на утримання дитини є законними та обґрунтованими, відтак такі необхідно задовольнити.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави потрібно стягнути судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
На підставі ст. 18, 19, 27 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року; ст. 9, 48, 51 Конституції України; ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»; ст. 141, 155, 180-182, 191-192 Сімейного кодексу України; керуючись, ст. 4, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 141, 211, 229, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд,
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини.
Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на утримання неповнолітньої дитини: доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення нею повноліття.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25.10.2024, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок на рахунок: отг м. Верхньодніпровськ, Отримувач ГУК у Дніпропетровській обл/ОТГм.Верхньодніпровськ/22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37988155, Банка отримуача Казначейство України(ел. адм. подат.) , Р/р UA528999980313111206000004523, Код кваліфікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), Н"00" Без деталізації за відомчою ознакою, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою завою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем та/або подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення та/або апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги та/або заяви про перегляд заочного рішення, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги та/або заяви про перегляд заочного рішення, залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 12.02.2025.
Суддя О.А. Кожевник