вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 910/180/24
Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Фізичної особи-підприємця Коломійця Віталія Миколайовича
про стягнення 57 004,42 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
Без виклику сторін
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області за встановленою територіальною юрисдикцією (підсудністю) з Господарського суду м. Києва на підставі ухвали суду від 12.01.2024 року № 910/180/24 та ст. 31 Господарського процесуального кодексу України надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (позивач) до Фізичної особи-підприємця Коломійця Віталія Миколайовича (відповідач) про стягнення 57 004,42 грн, з яких: 38 178,83 грн основного боргу, 15 309,70 грн інфляційних та 3 515,89 грн 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору № 520123-03 від 01.08.2019 на постачання теплової енергії, що укладений між позивачем та відповідачем, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 38 178,83 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 15 309,70 грн інфляційних та 3 515,89 грн 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/180/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк, відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд
Як вбачається з викладених у позові обставин, Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
01.08.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (Теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Коломійцем Віталієм Миколайовичем (Абонент) укладено Договір № 520123-03 на постачання теплової енергії (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію відповідачу для потреб опалення та вентиляції, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.
Договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2020 року (п.8.1. Договору). Припинення дії Договору не звільняє «Абонента» від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.8.3. Договору).
При виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1.Договору).
Відповідно до п. 2.2.1 Договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Об'єктом постачання теплової енергії є нежитлове приміщення відповідача (додатки 8, 9 Договору) за адресою: м. Київ, вул. Глазунова, буд. 3.
Відповідно до п. 4.1. Договору, підключення теплової енергії до системи теплоспоживання «Абонента» здійснюється відповідно до розпорядження КМДА про початок опалювального періоду.
Відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору (п. 2.3.1. 2.3.2. Договору).
Облік теплової енергії здійснюється у відповідності до розділу 5 Договору, згідно п. 5.2. 5.3. якого, «Абонент», що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає «Теплопостачальній організації» звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку №1 до Договору. У разі оснащення приміщення вузлом розподільного обліку, обсяг спожитої теплової енергії визначається за його показниками відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Облік споживання теплової енергії будинку в цілому за адресою: м. Київ, вул. Глазунова, буд. 3 здійснюється за особовим рахунком: 520123.
Оскільки, відповідач є споживачем теплової енергії, поставленої до нежилого приміщення за вказаною адресою, окремий облік теплоспоживання відповідача пропорційно його опалюваній площі (114,60 кв.м.) здійснюється за особовим рахунком 520123-03 (номер особового рахунку ідентичний номеру укладеного Договору). Опалювальна площа нежитлового приміщення відображена у Додатку № 8 до Договору.
Відповідно до п. 1. та п. 3 Додатку 3 до Договору, розрахунки з відповідачем за відпущену теплову енергію позивачем проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для KП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». Можливе змінення тарифів в період дії Договору.
Відповідно до п. 1, 2 Додатку 4 до Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформляє Договір про заставу майна, згідно Закону Укураїни «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата здійснюється на окремі рахунки, за кожною тарифною групою окремо. Пункт 3 Додатку 4 до Договору визначає, що відповідач щомісяця самостійно отримує з 12 по 15 число в ЦОК за адресою: вул. Волоська, буд. №42:
- Облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;
- Акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в ЦОК);
- Акт виконаних робіт.
Згідно п. 3.1.1 та 3.2.1 Договору, сторони договору мають право вимагати виконання умов цього Договору.
Сторони несуть відповідальність та невиконання умов цього Догорвору (п. 6.1.1. та 6.3.1. Договору).
Договір № 520123-03 на постачання теплової енергії від 01.08.2019 складений у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник з них зберігається в «Теплопостачальної організації», а інший - у «Абонента» (п. 9.10. Договору).
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Отже, за період фактичного постачання позивачем теплової енергії, з жовтня 2019 року по вересень 2023 року (включно), при оформленні щомісячно рахуйку-фактури, останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом.
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Позивачем належним чином поставлялась відповідачу теплова енергія за Договором.
Проте, порушуючи умови Договору, відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого утворилась заборгованість, яка становить 38 178,83 грн.
На підтвердження факту постачання теплової енергії та підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії та її вартості, позивач надає копію Договору № 520123-03 від 01.08.2019 на постачання теплової енергії з додатками; копії корінців нарядів на включення та відключення об'єкту теплоспоживання, складені КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»; копії рахунків-фактури; копії облікових карток (за місяці, в яких здійснено нарахування); копі довідки про нарахування за теплову енергію (за місяці, в яких здійснено нарахування); акти приймання-передавання товарної продукції.
Відповідач відзиву на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.
Судом встановлено, що відповідач в період з жовтня 2019 року по вересень 2023 року (включно) споживав теплову енергію на підставі укладеного з позивачем Договору № 520123-03 від 01.08.2019, однак своєчасно та в повному обсязі не перерахував позивачу кошти в оплату спожитої теплової енергії в сумі 38 178,83 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію за період з жовтня 2019 року по вересень 2023 року в сумі 38 178,83 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 38 178,83 грн підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15 309,70 грн інфляційних та 3 515,89 грн 3 % річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 309,70 грн інфляційних та 3 515,89 грн 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 2 684,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коломійця Віталія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) 38 178 (тридцять вісім тисяч сто сімдесят вісім) грн 83 коп., основного боргу, 15 309 (п'ятнадцять тисяч триста дев'ять) грн 70 коп. інфляційних, 3 515 (три тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн 89 коп. 3 % річних та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.П. Карпечкін