ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.02.2025Справа № 910/14119/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ»
до Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД»
про стягнення 1 047 741,32 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» про стягнення 1 047 741, 32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №6766/2-07 на послуги водопостачання та водовідведення від 26.05.1999 року.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 21.11.2024, направленою до електронного кабінету відповідача 21.11.2024, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи від 22.11.2024.
Зі змісту частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання договору № 6766/2-07 на послуги водопостачання та водовідведення від 26.05.1999, укладеного між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Відкритим акціонерним товариством «КИЇВМЕТРОБУД», в особі ремонтно-експлуатаційного управління Відкритого акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД», перейменованого в управління реконструкції та будівництва Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2019 по 30.04.2024 на суму 2 027 259,67 грн (з урахуванням перерахунків на загальну суму - 150 265,50 грн).
Натомість, відповідач неналежно виконав покладені на нього договором обов'язки в частині повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг, частково сплатив грошові кошти за отримані послуги у розмірі 1 323 398,16 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 703 861,51 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в в сумі 703 861,51 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані: інфляційні втрати в розмірі 151 037,15 грн; три проценти річних в розмірі 46 285,07 грн; пеню в розмірі 5 785,29 грн; штраф в розмірі 140 772,30 грн.
Позиція відповідача
Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
26.05.1999 між Відкритим акціонерним товариством «АК «Київводоканал» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»), як постачальником, та Відкритим акціонерним товариством «КИЇВМЕТРОБУД» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «КИЇВМЕТРОБУД»), як абонентом, укладений договір №6766/2-07 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 (Правила).
Відповідно до приписів пунктів 3.1 - 3.4 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника, або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі тривалості роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менше 10-днів. Такий порядок зберігається до установки нового водо-лічильника і перерахунок за попередній час не провадиться.
Якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший засіб обліку використаної води, передбачений Правилами.
Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншими засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.
Згідно із п.3.6 договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п. 3.7. договору).
Згідно з п. 4.1 договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від несплаченої суми.
Згідно п. 4.2. договору за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 0,1 відсоток несплаченої суми за кожен день прострочення.
Даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання та набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 5.1. договору).
Даний договір може бути розірваний за згодою сторін. Договір може бути розірвано у судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов'язань. Сторона, що бажає розірвати договір має письмово попередити про це другу сторону за один місяць (п. 5.2 договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у період з 01.07.2019 по 30.04.2024 надав абоненту послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 2 027 259,67 грн, в підтвердження чого позивач надав суду: акти про зняття показань з вузла обліку; наряди-завдання на технічне обслуговування, фотофіксацію показань водолічильника; довідками АТ «СЕНС БАНК», АТ «КОМІНБАНК» та АТ «Банк Кредит Дніпро» з додатками до них реєстрами дебетово-інформаційних повідомлень.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач частково сплатив надані послуги у розмірі 1 323 398,16 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з водопостачання та водовідведення у загальній сумі 703 861,51 грн.
Оскільки відповідач заборгованість у сумі 703 861,51 грн, що виникла у період з01.07.2019 по 30.04.2024 за послуги водопостачання та водовідведення, не погасив, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані: інфляційні втрати в розмірі 151 037,15 грн; три проценти річних в розмірі 46 285,07 грн; пеню в розмірі 5 785,29 грн; штраф в розмірі 140 772,30 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору № 6766/2-07 на послуги водопостачання та водовідведення від 26.05.1999, за період з 01.07.2019 по 30.04.2024 надав абоненту послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 2 027 259,67 грн.
На підтвердження факту надання послуг ПАТ "Київводоканал" надано акти про зняття показань з вузла обліку; наряди-завдання на технічне обслуговування, фотофіксацію показань водолічильника; довідками АТ «СЕНС БАНК», АТ «КОМІНБАНК» та АТ «Банк Кредит Дніпро» з додатками до них реєстрами дебетово-інформаційних повідомлень.
Заперечень щодо обсягу наданих послуг та їх вартість відповідачем не надано під час розгляду справи.
Закон України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.
Статтею 2 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначено, що дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел, систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.
Суб'єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення (стаття 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення").
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008.
Наявними в матеріалах справи актами про зняття показань з вузла обліку підтверджується, що у період з 01.07.2019 по 30.04.2024 відповідач отримував послуги з водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована плата за надані послуги у розмірі 2 027 259,67 грн.
На виконання умов п. 3.6. договору позивачем виставлено платіжні документи до банківських установ за спірний період, що підтверджується довідками АТ «СЕНС БАНК», АТ «КОМІНБАНК» та АТ «Банк Кредит Дніпро» щодо надсилання на адресу відповідача реєстру платіжних повідомлень.
Також, пунктом 3.7. договору сторонами погоджено, що в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом
Доказів заперечень відповідача щодо кількості або вартості наданих послуг та доказів направлення відповідачем свого представника для звірки даних матеріали справи не містять.
Відповідачем було частково здійснені оплати по договору, що підтверджується реєстром надходжень грошових коштів.
Згідно із детальними розрахунками заборгованості за договором № 6766/2-07 на послуги водопостачання та водовідведення від 26.05.1999, заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період становить 703 861,51 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов'язання за договором № 6766/2-07 на послуги водопостачання та водовідведення від 26.05.1999 підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 703 861,51 грн.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 151 037,15 грн; три проценти річних в розмірі 46 285,07 грн; пеню в розмірі 5 785,29 грн; штраф в розмірі 140 772,30 грн.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат та штрафу.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Розрахунок інфляційних втрат у розмірі 151 037,15 грн 3% річних у розмірі 46 285,07 грн є арифметично вірним, у зв'язку зі чим суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 4.1. та 4.2. договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від несплаченої суми.
За несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 0,1 відсоток несплаченої суми за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 5 785,29 грн., а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Оскільки відповідачем не було сплачено нарахованої за спірний період заборгованості у загальному розмірі 703 861,51 грн, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 4.1 договору у сумі 140 772,30 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» до Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» (03065, Україна, місто Київ, вулиця Світлогірська, будинок, 2/25, ідентифікаційний код 01387432) на користь Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок, 1а, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у сумі 703 861,51 грн., пеню у сумі 5 785,29 грн., 3% річних у сумі 46 285,07 грн, інфляційні втрати у сумі 151 037,15 грн., штраф у сумі 140 772,30 грн. та судовий збір у розмірі 12 572,90 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 12.02.2025.
Суддя О.В. Гулевець