ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.02.2025Справа № 910/12596/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС"
до 1) Приватного підприємства "КОЧАСО"
2) ОСОБА_1
про стягнення 1 128 923,61 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (далі - позивач) з позовом до Приватного підприємства "ЧАКО" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про солідарне стягнення 1 128 923,61 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом зазначення вірної назви відповідача-1 та надання доказів надіслання відповідачу-1 позовної заяви та доданих до неї документів, зокрема, вказавши вірну назву відповідача-1 - (ПП "КОЧАСО") та надавши докази надіслання такій особі позовної заяви з додатками.
25.10.2024 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 відкрито провадження у справі № 910/12596/24 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Так, ухвала суду від 05.11.2024 була доставлена до електронних кабінетів позивача, його представника 05.11.2024 о 19:51 год. та відповідно до приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) вважається врученою останнім 06.11.2024.
Відповідачу-1 копія ухвали суду від 05.11.2024 направлена за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення № 0610204580890, яким направлялась ухвала суду, повернуто до суду та, як вбачається з трекінгу відстеження/пересилання поштових відправлень, причиною невручення відправлення 20.11.2024 вказано «одержувач відсутній за вказаною адресою».
Відповідачу-2 копія ухвали суду від 05.11.2024 направлена за адресою, вказаною у відповіді на запит суду № 885 від 05.11.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, проте поштове відправлення № 0610204580874, яким направлялась ухвала суду, повернуто до суду та, як вбачається з трекінгу відстеження/пересилання поштових відправлень, причиною невручення відправлення 12.01.2025 вказано «закінчення встановленого терміну зберігання».
Крім того, ухвала суду від 05.11.2024 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції, у зв'язку з відсутністю фінансування) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Приватним підприємством «ЧАКО» (код 32085326, далі - ПП «ЧАКО», Підприємство, Відповідач, Боржник, Клієнт, назва якого станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом змінена на Приватне підприємство «КОЧАСО») із АТ «ОТП БАНК» (далі - Первісний Кредитор, Банк) укладено Договір про надання банківських послуг № CR19-535/600-2_1 від 28 листопада 2019 року (далі - Договір, Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надає Клієнту Банківську послугу, а Клієнт приймає її на наступних умовах: Генеральний ліміт дорівнює UAH 1 150 000,00. Генеральний строк становить період з дати укладення Договору до 27 листопада 2022 року включно. Детальні умови Банківської послуги узгоджені Сторонами в пункті 1.1. Договору.
Відповідно до п.1.1.9. Договору стандартний розмір процентної ставки: 23% річних, протягом строку дії Договору Банк має право ініціювати зміну Стандартного розміру процентної ставки в порядку, передбаченому в пункті 5 Договору.
Відповідно до п. 1.1.12. Договору розмір та порядок оплати комісійної винагороди:
- грошова сума, що становить 1,5% від чинного на момент сплати Ліміту Банківської послуги («комісія за надання Ліміту Банківської послуги»), підлягає сплаті Клієнтом Банку до надання Банківської послуги, проте не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати укладення Договору;
- грошова сума, що становить 1,5% від чинного на момент сплати Ліміту Банківської послуги (призначення платежу «комісія за управління Банківською послугою»), підлягає сплаті Клієнтом Банку протягом 10 (десяти) календарних днів з дня початку Періоду фінансування 2;
- грошова сума, що становить 1,5% від чинного на момент сплати Ліміту Банківської послуги (призначення платежу «комісія за управління Банківською послугою»), підлягає сплаті Клієнтом Банку протягом 10 (десяти) календарних днів з дня початку Періоду фінансування 3.
Відповідно до умов Договору Банк надає на вимогу Клієнта Банківську послугу, а Клієнт приймає Банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в Договорі відносно такої Банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку. Ліміт Банківської послуги може змінюватися шляхом укладення додаткових договорів про зміну Договору (ч. 2 Договору про надання банківських послуг).
Згідно з ч. 3 Договору про надання банківських послуг ціна (сума) Договору дорівнює Генеральному ліміту.
Як погоджено сторонами у ч. 4 Договору про надання банківських послуг, строк дії Договору дорівнює Генеральному строку за обставини, що відсутній Випадок невиконання умов Договору. За обставини наявності Випадку невиконання умов Договору, Договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов'язання Клієнта перед Банком не будуть виконані в повному обсязі. Цей Договір не поширюється на зобов'язання, що виникли у Сторін до укладення ними Договору, якщо інше прямо не передбачене ним. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії Договору.
Банк здійснює надання Банківських послуг за плату, що має сплачуватися Клієнтом Банку в порядку та на умовах Договору виключно в безготівковій формі. Видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода, проте цей перелік не є вичерпним і Сторонами можуть бути погоджені інші види плати. Розмір плати визначається Сторонами в Договорі (ч. 5 Договору про надання банківських послуг).
Також вказаною частиною договору сторонами погоджено, що проценти розраховуються на підставі процентної ставки. Процентна ставка є фіксованою та виражається числом. Протягом строку дії Договору розмір процентної ставки встановлюється як для Стандартного розміру, так і для Підвищеного розміру, та може становити будь-яке числове значення в межах від 0,000001 до 100,000001 процентів річних. Залежно від Банківської послуги проценти можуть розраховуватися від розміру Боргових зобов'язань, їх частини або будь-якої іншої суми, що погоджена Сторонами та/або відома Сторонам, оскільки є загальнодоступною (загальновідомою), Якщо Сторонами письмово не домовлено інше, проценти мають сплачуватися Клієнтом Банку з валюті Банківської послуги, відносно якої вони розраховуються. База нарахування для Банківської послуги - становить 365 днів.
Комісійна винагорода виражається числом. Протягом строку дії Договору розмір комісійної винагороди встановлюється як будь-яке числове значення в межах від 0,000001 до 100,000001 процентів. Комісійна винагорода розраховується від суми Ліміту Банківської послуги. Розрахунок, нарахування та оплата комісійної винагороди передбачено п. 1.1. Договору.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, Банком у період з 11.11.2021 по 17.12.2021 надано відповідачу кредитні кошти в загальному розмірі 905 476,71 грн, що підтверджується копіями меморіальних ордерів, а також випискою з рахунку відповідача-1, відкритого в АТ «ОТП Банк».
Крім того, як встановлено судом під час розгляду даної справи, 28.11.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , відповідач-2) укладено Договір поруки № SR 19-621/600, відповідно до якого Поручитель поручається перед Банком за виконання Клієнтом Боргових зобов'язань.
Поручитель відповідає перед Банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) Боргових зобов'язань Клієнтом. Порукою забезпечується виконання Боргових зобов'язань у повному обсязі. Порука та солідарний обов'язок Поручителя перед Банком виникають з моменту укладення Договору поруки та є чинними протягом всього строку (терміну) дії Боргових зобов'язань (4.2 Договору поруки).
Клієнт та Поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Клієнт, в таких же порядку та строках, що і Клієнт. Банк має право вимагати виконання Боргових зобов'язань частково або в повному обсязі як від Клієнта та Поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 3 Договору поруки).
Крім того, як вказує позивач у позові, відповідачем-1 не виконано належним чином кредитні зобов'язання, у зв'язку з чим 16.11.2023 між АТ «ОТП БАНК» (Первісний кредитор) та позивачем укладено Договір відступлення права вимоги № 16/11/23 (далі - «Договір відступлення»), згідно з яким відступлено право вимоги за Кредитним Договором № CR19-535/600-2_1 від 28.11.2019 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - «Новий кредитор»).
Відповідно до Договору відступлення ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (позивач) набув прав кредитора в розмірі 1128923,61 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 905 476,71 грн; заборгованість за відсотками - 223 446,90 грн; заборгованість за комісійними винагородами - 0.00 грн; · заборгованість за пенею - 0.00 грн.
Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу Відповідача-1 та Відповідача-2 направлено Повідомлення про відступлення права вимоги вих. № CR19-535/600-2_1 від АТ «ОТП БАНК» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору.
Крім того, 19.02.2024 позивачем на адресу Відповідача-1 та Відповідача-2 направлено досудову вимогу щодо виконання зобов'язань за Кредитним договором № CR19-535/600-2_1, проте, як вказує позивач, у позовній заяві заборгованість за Кредитним договором № CR19-535/600-2_1 лишається несплаченою відповідачем-1 та відповідачем-2, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Крім того, відповідно до ст. 350 ГК України Банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.
Як визначено ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.
Відповідачі документів, які б підтверджували оплату ними заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надали, зокрема, доказів повернення кредитних коштів або сплату процентів.
Отже, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 905 476,71 грн та за процентами у розмірі 223 446,90 грн заявлені позивачем правомірно, обґрунтовано та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судового збору суд зазначає, що звернення до суду з даним позовом позивачем здійснено в електронній формі через підсистему «Електронний суд», до ставки судового збору підлягає застосуванню понижений коефіцієнт 0,8 (ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»), у зв'язку з чим сума судового збору, що підлягала сплаті, становить 13 547,08 грн.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідачів порівну в розмірі 13 547,08 грн, а саме по 6 773,54 грн з кожного з відповідачів.
Крім того, у попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат позивачем вказано про понесення ним витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Стосовно вказаних витрат позивача суд вказує про наступне.
В обґрунтування понесення таких витрат позивачем надано суду:
- договір № 42649746 від 01.04.2024 між позивачем та адвокатом Білецьким Б.М.;
- додаткову угоду від 13.09.2024 до вказаного договору;
- акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) на суму 20 000,00 грн;
- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" щодо стягнення кредитної заборгованості.
Відповідно до умов договору № 42649746 від 01.04.2024 (з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2024) адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЧАКО» (п. 1.2 договору).
Крім того, додатковою угодою від 13.09.2024 сторонами доповнено розділ 4 договору новим пунктом такого змісту: « 4.9. За здійснення представництва та захист інтересів Клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, Клієнт виплачує Адвокату гонорар, у порядку та строки за погодженням сторін. Виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування) та/або, що підтверджується підписаним сторонами відповідним Актом про надання професійної правничої допомоги, складеним та підписаним сторонами на підставі Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатом».
Згідно з актом від 13.09.2024 позивачем прийнято послуги з надання правничої (правової) допомоги на суму 20 000,00 грн, а саме: попередня (усна) консультація Клієнта); письмова консультація Клієнта щодо кредитних правовідносин; здійснення перевірки кредитної справи Боржника; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»; юридична перевірка статусу Боржника щодо доцільності здійснення претензійно-позовної роботи; направлення запитів для отримання необхідних інформації та документів для подання позову; здійснення досудового врегулювання спору; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, позивач; формування додатків до позовної заяви (письмові докази).
Згідно з положеннями ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).
Водночас, у пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів у вищевказаній постанові вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Тлумачення статей 540 та 541 ЦК України дає підстави для висновку, що при існуванні множинності осіб у зобов'язанні виникають часткові зобов'язання. Тому стягувач у частковому зобов'язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов'язок у рівній частці.
За вказаних обставин, враховуючи, що відповідачами не подано клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу, а також зважаючи не неподільність зобов'язань відповідача-1 та відповідача-2, суд вважає вимоги позивача про солідарне покладання на відповідачів витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "КОЧАСО" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39, код 32085326), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код 42649746) заборгованість за Кредитним договором № CR19-535/600-2_1 від 28.11.2019 у розмірі 1 128 923,61 грн (один мільйон сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять три грн 61 коп.), витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.).
3. Стягнути з з Приватного підприємства "КОЧАСО" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39, код 32085326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код 42649746) 6 773,54 грн (шість тисяч сімсот сімдесят три грн 54 коп.) судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код 42649746) 6 773,54 грн (шість тисяч сімсот сімдесят три грн 54 коп.) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 12.02.2025.
Суддя О.Г. Удалова