ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.02.2025Справа № 910/14692/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
про стягнення 16.254,62 грн
Представники сторін: не викликались
28.11.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення 16.254,62 грн страхового відшкодування.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.10.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ford Cargo 3542D», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Ford Escape», державний номер НОМЕР_2 . Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 25.06.2022 у справі № 759/14555/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, а тому позивач, як страховик транспортного засобу «Ford Cargo 3542D», державний номер НОМЕР_1 , на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/210404599 виплатив страхове відшкодування у розмірі 16.254,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 37529 від 25.11.2022. Оскільки згідно полісу № ЕР/210404599 страхувальником транспортного засобу є відповідач, тому на підставі ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має відшкодувати позивачу суму сплаченого страхового відшкодування в сумі 16.254,62 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14692/24 від 03.12.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
04.12.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 відкрито провадження у справі № 910/14692/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.12.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 12.12.2024 о 14:46 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 27.12.2024 включно.
26.12.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що для підтвердження факту ДТП обов'язковим є наявність протоколу про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, що підтверджує настання ДТП та інформація щодо завданих автомобілю пошкоджень. Оскільки в матеріалах справи відсутні вищевказані документи (докази), що підтверджують факт ДТП 10.10.2022 відсутньою є і подія, що спричинила дану шкоду. Позивачем стверджується, що ОСОБА_1 було самовільно залишено місце пригоди. При цьому, позивачем не надано жодного акту огляду транспортного засобу «Ford Cargo 3542D» державний номер НОМЕР_1 , проведеного працівниками поліції на предмет наявності характерних пошкоджень, інших обставин ДТП з відповідною фото фіксацією як-то передбачено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Водночас, позивачем стверджується, що факт самовільного залишення місця пригоди підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва по справі № 759/14555/22 від 07.11.2022. Однак, судове рішення само по собі не є доказом у справі, про що свідчить правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 13.04.2021 у справі № 554/10204/15-к. Зазначає, що відповідача не було повідомлено про проведення огляду автомобіля «Ford Escape» державний номер НОМЕР_2 , що ставить під сумнів достовірність відомостей щодо проведеного огляду автомобіля та відповідно суму страхового відшкодування. Звертає увагу на те, що в наданому акті огляду транспортного засобу зазначено, що до пошкоджень, які не стосуються події належать пошкодження переднього бамперу. При цьому до розрахунку вартості завданого збитку включені роботи з усунення пошкоджень переднього бамперу. Також зазначає, що транспортний засіб, який на думку, позивача був учасником дорожньо-транспортної пригоди та зник з місця ДТП, не містить жодних пошкоджень, які могли б свідчити, що 10.10.2022 між транспортними засобами «Ford Escape» державний номер НОМЕР_2 та «Ford Cargo 3542D» державний номер НОМЕР_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода. Вважає, що вина відповідача у настанні шкоди відсутня.
Також у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про здійснення розгляду справи № 910/14692/24 з повідомленням (викликом) учасників справи.
Суд розглянувши дане клопотання відповідача відзначає наступне
Згідно з частинами 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справи незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частина 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи викладене, з огляду на ціну позову та незначну складність справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
08.01.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що згідно з постановою Святошинського районного суду міста Києва по справі № 759/14555/22 від 07.11.2022 особою, винною у скоєнні ДТП, є ОСОБА_1 , якого було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених ст. 124 КУпАП; ст. 122-4 КУпАП. ОСОБА_1 при розгляді справи був присутній та вину визнав. В даній постанові зазначено, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами адміністративної справи в повному обсязі, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення, поясненнями, схемою місця ДТП. Зазначає, що виклик відповідача під час проведення огляду КТЗ може здійснюватися у разі потреби, обов'язковість такого виклику не передбачено, а відтак твердження, що його не повідомили про огляд пошкодженого транспортного засобу не можуть бути підставою для відмови у позові. Більше того, пошкоджений автомобіль «Ford Escape», державний номер НОМЕР_3 10.01.2023 був оглянутий оцінювачем/спеціалістом ПрАТ «СК «ВУСО», на підставі чого було складено акт (протокол) огляду ТЗ. Відповідач був присутній при розгляді справи стосовно адміністративного правопорушення, він не заперечував своєї вини, та не скористався можливістю на подання апеляційної скарги, якщо він не погоджувався з його висновками або вважав їх протиправними.
13.01.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що факт дорожньо-транспортної пригоди має бути підтверджений позивачем за допомогою належних та допустимих доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, та огляду транспортного засобу, який зник з місця пригоди на предмет наявності характерних пошкоджень. При цьому, позивачем жодного з зазначених доказів не надає. Крім того, матеріали справи не місять і жодного іншого доказу яким би було зафіксовано факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди, як от відеозапис з реєстратору машини, або камер вуличного спостереження. Посилання позивача на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 07.11.2022 у справі № 759/14555/22 не є тим доказом, що підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди. З наданого акту огляду транспортного засобу в якому зазначено, що до пошкоджень які не стосуються події належать пошкодження переднього бамперу. При цьому до розрахунку вартості завданого збитку включені роботи з усунення пошкоджень переднього бамперу. Тобто, позивач не досліджував обставини настання ДТП, причини виникнення пошкоджень автомобіля «Ford Escape» державний номер НОМЕР_2 та не оформлював належним чином факт ДТП. Вищевикладене свідчить про відсутність факту завдання шкоди позивачу, а тому й відсутність підстав для її відшкодування. Позивач помилково стверджує, що відповідач був присутній при розгляді справи № 759/14555/22. Зі змісту наданої постанови не вбачається, що ПАТ «АК «Київводоканал» був учасником судової справи № 759/14555/22 чи про те, що йому було нібито відомо про таку судову справу, з огляду на що незрозуміло на підставі яких відомостей останній дійшов до висновку про те, що відповідач був присутній при розгляді справи. ПАТ «АК «Київводоканал» не був учасником судової справи № 759/14555/22 та відповідно позбавлений правомочності її оскаржувати. Транспортний засіб, який на думку, позивача був учасником дорожньо-транспортної пригоди та зник з місця ДТП, не містить жодних пошкоджень, які могли б свідчити, що 10.10.2022 між транспортними засобами «Ford Escape» НОМЕР_2 та «Ford Cargo 3542D» державний номер НОМЕР_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода. При цьому, твердження позивача, щодо не оскарження її ОСОБА_1 , не звільняє Позивача від обов'язку доведення складу цивільного правопорушення, та не створює для відповідача жодних правових наслідків, оскільки, останній не був учасником в даній справі. Крім того, сам по собі факт не заперечення вини не є безумовною підставою для встановлення вини особи.
14.01.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення довіреності.
15.0.12025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява здійснювати розгляд справи за відсутності представника.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07.11.2022 у справі № 759/14555/22 встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 372345 10.10.2022 о 12:18 год. в м. Києві по бул. Р.Роллана, 3 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ford Cargo 3542D», державний номер НОМЕР_1 при повороті не дотримався інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Ford Escape», державний номер НОМЕР_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України.
Також Святошинський районний суд м. Києва постановою від 07.11.2022 у справі № 759/14555/22 встановив, що крім цього, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 372346 ОСОБА_1 10.10.2022 о 12:18 год. в м. Києві по бул. Р.Роллана, 3 керував автомобілем «Ford Cargo 3542D», державний номер НОМЕР_1 не дочекавшись працівників поліції для оформлення матеріалів ДТП залишив місце ДТП.
З даної постанови суду вбачається, що ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи та свою вину в судовому засіданні визнав.
В даній постанові зазначено, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами адміністративної справи в повному обсязі, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД № 372345 від 21.10.2022, серї ААД № 372346 від 21.10.2022, поясненнями, схемою місця ДТП.
Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3.400,00 грн.
У даному випадку господарський суд виходить з того, що принцип юридичної визначеності є одним з основних елементів верховенства права, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, оскільки на момент розгляду даної справи набрало законної сили судове рішення у справі № 759/14555/22 від 07.11.2022, яким встановлено автомобілі за участю яких сталася ДТП та її винуватця, а тому дані обставини не підлягають доказуванню в межах даної справи.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля «Ford Cargo 3542D», державний номер НОМЕР_1 застрахована Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (відповідач, страхувальник) у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів № ЕР/210404599 від 04.08.2022.
11.04.2022 власник ( ОСОБА_2 ) пошкодженого автомобіля «Ford Escape», державний номер НОМЕР_2 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» із заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування.
Відповідно до ремонтної калькуляції № 2259292 від 27.10.2022 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Escape», державний номер НОМЕР_2 склала 25.773,00 грн з урахуванням ПДВ.
При цьому, автомобіль «Ford Escape», державний номер НОМЕР_2 був оглянутий оцінювачем/спеціалістом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», на підставі чого було складено акт огляду колісного транспортного засобу від 13.10.2022. в якому зафіксовано найменування деталей та характер їх пошкодження,що стали наслідком ДТП, а також окремо зафіксовано пошкодження, які не стосуються ДТП.
За страховим випадком Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» складено страховий акт № 2259292-1 від 25.11.2022, яким визнано подію страховою та розраховано суму страхового відшкодування в розмірі 16.254,62 грн.
При цьому суму відшкодування розраховано наступним чином:
6.045,04 грн - вартість робіт;
6.789,75 грн - вартість запасних частин з урахуванням зносу;
6.670,75 грн вартість матеріалів фарбування, що загалом становить 19.505,54 грн з ПДВ. Оскільки кошти підлягають сплаті безпосередньо потерпілій особі страхове відшкодування у відповідності до ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем зменшено на суму ПДВ та складає 16.254,62 грн.
Згідно платіжного доручення № 37529 від 25.11.2022 ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» виплачено власнику транспортного засобу «Ford Escape», державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 16.254,62 грн.
Оскільки згідно полісу № ЕР/210404599 від 04.08.2022 страхувальником транспортного засобу «Ford Cargo 3542D», державний номер НОМЕР_1 є ПрАТ АК «Київводоканал», тому позивач звернувся до відповідача - ПрАТ АК «Київводоканал» як до особи, яка зобов'язана відшкодувати позивачу виплачену суму страхового відшкодування у розмірі 16.254,62 грн.
За загальним правилом ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.
Статтею 1187 Цивільного кодексу України встановлено особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала транспортним засобом «Ford Cargo 3542D», державний номер НОМЕР_1 , та покинула місце ДТП, встановлена у судовому порядку.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимого (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Разом з тим, за змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано факт настання дорожньо-транспортної пригоди за участю належного йому на праві власності транспортного засобу «Ford Cargo 3542D», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Ford Escape», державний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди водієм транспортного засобу «Ford Cargo 3542D», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , та здійснення позивачем виплати за наслідками дорожньо-транспортної пригоди страхового відшкодування у розмірі 16.254,62 грн.
Отже, оскільки водій забезпеченого транспортного засобу після вчинення дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, в силу підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув право регресної вимоги до відповідача, як страхувальника, за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/210404599 від 04.08.2022.
Також судом враховано, що з огляду на положення підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які надають право страховику після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, подання цього позову саме до відповідача як страхувальника за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідає вищенаведеним положенням законодавства і не вимагає необхідності доведення перебування водія забезпеченого транспортного засобу у трудових відносинах із відповідачем.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1А; код ЄДРПОУ 03327664) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; код ЄДРПОУ 31650052) 16.254 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн 62 коп. страхового відшкодування, 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова