Провадження номер № 2/0186/282/25
Справа № 186/2178/24
12 лютого 2025 року м.Шахтарське.
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Янжули С.А.
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
24 грудня 2024 року в провадження суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 вересня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z75.22064.004354489, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 17 880 гривень для власних потреб, строком на 60 місяців зі сплатою 9,99% річних. Підписанням даного Кредитного договору позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції, що діяла станом на дату у договору і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку.
У порушення зазначених умов договору відповідач своє зобов'язання не виконав належним чином, у зв'язку з чим, станом на 24 грудня 2024 року утворилась заборгованість, яка становить 39 783,76 гривень, з яких: 14 088,85 гривень - заборгованість за основним боргом, 4 566,27 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками та 21 128,64 гривень - заборгованість за іншими процентними платежами.
25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників, в тому числі за договором №Z75.22064.004354489 від 19 вересня 2019 року.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39 783,76 гривень. Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» від 25 березня 2024 року змінено назву товариства з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс».
Оскільки відповідачем кредитні зобов'язання не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.
Просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 39 783,76 гривень та судові витрати по справі.
Ухвалою судді від 04 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позові просить суд про розгляд справи без його участі, зазначив, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 , у судове засідання не з'явилася, надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги не визнає і просить відмовити в їх задоволенні, оскільки протягом строку кредитування нею здійснювалося часткове погашення боргу, позивачем не доведене існування заборгованості за іншими процентними платежами в розмірі 21 128,64 гривень, умови кредитного договору такого виду платежу не містять. Позивачем не надано виписки по картковому рахунку позичальника, первісних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення.Позивачем не надано доказів передачі йому права вимоги за вказаним кредитним договором та зарахування грошових коштів за договором факторингу. Умови кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до Паспорту споживчого кредиту позичальник має сплачувати банку «Плату за обслуговування кредитної заборгованості» в розмірі 3,03% щомісячно від початкової суми кредиту. Вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме: за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування)^ 10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21. Суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку позичальника їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Позивачем не наданого жодного підтвердження факту надання послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. В п.1.10 договору кредиту визначено, що плата за обслуговування кредиту включає в себе надання інформації за рахунками позичальника і опрацювання запитів позичальника. При цьому таку інформацію безоплатно позичальник має право отримувати не частіше одного разу на місяць. Тобто, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Позивач не зазначив та не надав доказів наявності конкретного переліку таких послуг, які надаються більше, ніж один раз на місяць, погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, підтверджень факту надання таких послуг в обсязі, що перевищує право споживача за законом. Та обставина, що оплата таких послуг внесена в графік погашення кредиту, не нівелює обов'язок позивача довести позовні вимоги належним чином, оскільки розшифрування таких послуг також не наведено в додатку до договору.
За таких обставин умови кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, які саме види платежів були включені позивачем при нарахуванні так званої «заборгованості за іншими процентними платежами».
З огляду на викладене вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за іншими процентними платежами в розмірі 21 128,64 гривень, є необґрунтованими.
Відповідно п. 89 Постанови ВП ВС від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Таким чином, укладення кредитного договору і надання позичальнику кредитних коштів за обставин викладених в позові перед судом не доведено.
Отже позовні вимоги на основі належних, допустимих та достатніх доказів позивачем не доведено, а тому в задоволенні вказаного позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
Просить розглянути справу в її відсутність.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19 вересня 2018 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №Z75.22064.004354489, відповідно якого відповідач отримала кредит в сумі 17 880 гривень строком на 60 місяців. Процентна ставка становить 9,99% річних, реальна процентна ставка - 91,52946473%, відповідно до паспорту споживчого кредиту. Підписанням даного Кредитного договору позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції, що діяла станом на дату у договору і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку.
Факт укладання вказаного кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та погодження позичальника з його умовами, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження, відповідачем не заперечується.
25 липня 2023 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23. Відповідно до розділу 2 вказаного Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло Право Вимоги за Первинними Договорами, в розмірі Заборгованостей Боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників. В тому числі за даним Договором Факторину ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №Z75.22064.004354489 від 19 вересня 2018 року.
Копією платіжної інструкції №9217 від 25 липня 2023 року підтверджується, що ТОВ "Росвен Інвест Україна" (нині назва ТОВ "Свеа Фінанс", відповідно до рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" від 25 березня 2024 року), перерахувало на рахунок первісного кредитора - АТ "Ідея Банк" суму в 11963508 гривень, виконавши умови договору факторингу №01.02-31/23 від 25 липня 2023 року та набувши право грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрах боржників, які є додатком до договору факторингу, в тому числі, й до відповідача.
Згідно з розрахунком заборгованості по Кредитному договору №Z75.22064.004354489 від 19 вересня 2018 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» станом на дату подачі позову (24 грудня 2024 року), складає 39 783,76 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом - 14 088,85 гривень; заборгованість за відсотками - 4 566,27 гривень; заборгованість за іншими процентними платежами - 21 128,64 гривень.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту (основним боргом) в сумі 14 088,85 гривень, яка підтверджується випискою по рахунку відповідача, доданого до матеріалів справи.
Разом з тим, щодо правомірності вимог про стягнення заборгованості за відсотками - 4 566,27 гривень та заборгованості за іншими процентними платежами - 21 128,64 гривень, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.
Матеріали справи не містять обґрунтування позивачем позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що позивачем не долучено належного розрахунку заборгованості по нарахуванню сплати за іншими процентними платежами, не зазначено, які саме платежі має на увазі позивач, матеріали справи не містять обґрунтування позивачем позовних вимог в цій частині, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за іншими процентними платежами в сумі 21 128,64 гривень, оскільки позивач не надав суду належних доказів на її підтвердження, тоді як саме на позивача покладено обов'язок щодо доведення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі наведених норм права, оскільки відповідач в порушення умов договору позики не виконав зобов'язання по поверненню грошових коштів та відсотків, в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 18 655,12 гривень, з яких: 14 088,85 гривень - тіло кредиту та 4 566,27 гривень - заборгованість за відсотками, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Свеа Фінанс".
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі пропорційній до задоволених вимог, виходячи з відсоткового співвідношення задоволених вимог - 47% від суми сплаченого судового збору 2422,40 гривень, що становить 1 138,53 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 610, 612, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 253, 256, 258, 259, 263, 265, 267 ЦПК України, - суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" заборгованість по кредитному договору №Z75.22064.004354489 від 19 вересня 2018 року, яка, станом на 24 грудня 2024 року, складається із: 14 088,85 гривень - заборгованість за основним боргом, 4 566,27 гривень - заборгованість за відсотками, а всього стягнути: 18 655 (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 12 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" судовий збір по справі в розмірі 1 138 (однієї тисячі ста тридцяти восьми) гривень 53 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Інформація про учасників справи.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВЕА ФІНАНС", код ЄДРПОУ 37616221, адреса: бульвар Вацлава Гавела, буд.6, м.Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду виготовлений 12 лютого 2025 року.
Суддя: С.А.Янжула.