Справа № 183/12702/23
№ 2/183/3333/24
06 лютого 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,
за участю:
представника позивача Степанова І.В.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
15 листопада 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
1.Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позову фізична особа-підприємець ОСОБА_2 посилався на те, що 18.07.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Релакс Резорт» і ОСОБА_3 укладено договір позики № 18/07-2023, договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павленко І.В., зареєстровано у реєстрі за № 518.
Відповідно до п.1.1.Договру позики Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у позику кошти в сумі 1 352 949,00 грн.
Згідно п. 1.2 Договору позики, сторонами визначено строк повернення позики - до 31.08.2023 р.
Позивач зазначає, що у строк, визначений договором, відповідачем не були повернуті суми позики, у зв'язку з чим. Відповідачу було вручено вимогу про повернення позики.
27.10.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Релакс Резорт» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_3 за договором позики від 18.07.2023 р. № 18/07-2023.
На виконання умов Договору відступлення права вимоги, Товариством з обмеженою відповідальністю «Релакс Резорт» направлено повідомлення відповідачу про заміну сторони в зобов'язанні..
Станом на день звернення до суду відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання зобов'язання з повернення позики.
У зв'язку з наведеним, у позовній заяві фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , посилаючись на вимог ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 1046 ЦК України, просив суд,
-стягнути з ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 18.07.2023 р., яка складається з основної суми позики у розмірі 1 352 949,00 грн.; 3% річних у розмірі 8 228,90 грн.; інфляційних втрат у розмірі 6 764, 74 грн.; пені у розмірі 1 001 1982,26 грн., а всього - 2 369 124, 90 грн. (два мільйони триста шістдесят дев'ять сто двадцять чотири грн. 90 коп.).
Стислий виклад позиції та заперечень відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 не зверталася до суду з відзивом на позов.
3. Рух справи та процесуальні дії у справі.
15 листопада 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2023 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 28 лютого 2024 року закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 01 квітня 2024 року цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Нововолинського міського суду Волинської області.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2024 року скасовано ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 06 лютого 2025 року уточнено анкетні дані відповідача, суд постановив, належним відповідачем у справі вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
4.Судовий розгляд
Представник позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвокат Степанов О.В. в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, посилався на обставини та підстави звернення до суду, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити вимоги позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала частково, посилаючись на те, що не заперечує факту укладення нею договору позики та отримання від ТОВ «Релакс Резорт» грошових коштів в сумі 1 352 949,00 грн., не заперечувала проти стягнення з неї на користь позивача зазначеної суми, у той же час, зазначила, що не була повідомлена належним чином про укладення договору відступлення права вимоги. Вона не визнає вимоги позивача в частині стягнення з неї пені, сум інфляційних та 3 % (трьох) відсотків річних з простроченої суми, просила суд у задоволенні зазначеної частини вимог відмовити, посилаючись на те, що у відповідності до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
5.Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 18.07.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Релакс Резорт» і ОСОБА_3 укладено договір позики № 18/07-2023, договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павленко І.В., зареєстровано у реєстрі за № 518.
Відповідно до п.1.1.Договру позики Позикодавець при укладення цього Договору передав у власність Позичальникові строком до 31.08.2023 включно грошові кошти у національній валюті України в сумі 1 352 949,00 грн., що на день підписання цього Договору складається з еквіваленту суми 36 566,19 доларів США, за офіційним курсом Національного банку України, які були одержані Позичальником від Позикодавця до підписання цього договору.
Згідно п. 1.2 Договору позики, сторонами визначено строк повернення позики - до 31.08.2023 р.
Пунктом 2.4 Договору позики передбачено, що у випадку, якщо Позичальник порушив своє зобов'язання у вигляді повернення сум позики у строки, передбачені цим Договором, він сплачує Позикодавцеві неустойку (пеню) в розмірі 1 % (один відсоток) від своєчасно неповернутої суми за кожен день прострочення.
27.09.2023 р. ТОВ «Релакс Резорт» направило ОСОБА_3 вимогу про виконання зобов'язання за договором позики.
Встановлено, що 27.10.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Релакс Резорт» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_3 за договором позики від 18.07.2023 р. № 18/07-2023.
Згідно п. 1.1. Договору відступлення права вимоги, Первісний кредитом передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належало Первісному кредиторові, і стає кредитором за вимогою до Боржника з повернення позики за Договором позики № 18/07-2023 від 18.07.2023 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павленко І.В., за реєстровим номером № 518 у частині повернення позики у розмірі 1 352 949,00 грн.
У відповідності до п.1.2 Договору відступлення права вимоги, за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов'язання зі сплати заборгованості (позики) за Основним договором у розмірі, що встановлений п. 1.1 цього Договору, також право вимоги сплати інфляційних втрат, відсотків річних (в т.ч. за користування чужими грошовими коштами) та санкцій (неустойки), що визначена п. 2.4 Основного договору.
На виконання умов Договору відступлення права вимоги, 30.10.2023 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Релакс Резорт» направлено повідомлення відповідачу про заміну сторони в зобов'язанні..
Встановлено, що у відповідності до актового запису про зміну імені № 24 від 01 червня 2024 року, складеного Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Новомосковськ Дніпропетровської області змінила своє ім'я на - ОСОБА_1 .
Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів виконання умов договору позики.
6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
6.1 Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
6.2 У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частина 1 ст. 14 ЦК України визначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно приписів ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини;
Статтею 202 ЦК України, визначено, що 1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
6.3 За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами
6.4 Згідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що 1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. 2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ст. 1049 ЦК України,
1. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
2. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
3. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
6.5 За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина друга статті 516 ЦК України).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
6.6 У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України визначено, що 1. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту 2. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
6.7 Згідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
На підставі ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, 1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. 2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. 3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 550 ЦК України передбачено, що 1. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. 2. Проценти на неустойку не нараховуються. 3. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).
У відповідності до ст. 551 ЦК України, 1. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. 2. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. 3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
6.8 На підставі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
2. У разі порушення боржником негативного зобов'язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов'язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов'язання. Така вимога може бути пред'явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов'язання.
На підставі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України визначено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме,
1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
6.9 Загальновідомим є те, що 24.02.2022 року російська федерація розпочала збройну агресію щодо України, у зв'язку з чим, з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан по всій підконтрольній Україні території до 26.03.2022 р.
В наступному, дія воєнного стану неодноразово продовжувалася Верховною Радою України, а 15 січня 2025 року Верховна Рада України ухвалила закони № 12404 та № 12405 про чергове продовження строку дії воєнного стану і мобілізації в Україні з 8 лютого до 9 травня 2025 року.
6.10 У відповідності до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
7.Висновки суду.
7.1 Суд приходить до висновку, що позивачем надано докази того, що 18.07.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Релакс Резорт» і відповідачем у належний спосіб укладено договір позики № 18/07-2023, відповідно до якого Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у позику кошти в сумі 1 352 949,00 грн., та грошову суму позики відповідач зобов'язався повернути до 31.08.2023 р.
Також позивачем надано суду докази укладення 27.10.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Релакс Резорт» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договору про відступлення права вимоги до відповідача за договором позики від 18.07.2023 р. № 18/07-2023.
Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання нею умов договору позики.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в частині стягнення на його користь з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 18.07.2023 р. № 18/07-2023, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Релакс Резорт» і ОСОБА_3 , яка складається з основної суми позики у розмірі 1 352 949,00 грн. (один мільйон триста п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять грн. 00 коп.) обґрунтовані та підлягають задоволенню.
7.2 Судом встановлено, що з 24.02.2022 р. в Україні запроваджено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.
Як зазначалося судом вище, у відповідності до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 8 228,90 грн.; інфляційних втрат у розмірі 6 764, 74 грн.; пені у розмірі 1 001 1982,26 грн. не підлягають задоволенню, та зазначені платежі підлягають списанню позикодавцем.
8.Судові витрати
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначалося вище, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 2 369 124, 90 грн.
Враховуючи те, що судом частково задоволено позовні вимоги, а саме, на суму 1 352 949,00 грн., з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у розмірі 7 663,83 грн. (1 352 949,00 грн. х 13 420,00 : 2 369 124, 90 грн.).
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273-279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 18.07.2023 р. № 18/07-2023, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Релакс Резорт» і ОСОБА_3 , яка складається з основної суми позики у розмірі 1 352 949,00 грн. (один мільйон триста п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять грн. 00 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати у справі, які складаються з судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 7 663,83 грн. (сім тисяч шістсот шістдесят три грн. 83 коп.).
Учасники справи:
-позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 11 лютого 2025 року.
Суддя Д.І. Городецький