справа № 179/945/24
провадження № 1-кп/179/21/25
про продовження запобіжного заходу
11 лютого 2025 року с-ще Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041470000064 від 09.03.2024 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Подвірки Дергачівського району Харківської області, українця, громадянина України, маючого повну середню освіту, одруженого, військовослужбовцю військової служби за призивом під час мобілізації в посаді солдат резерву військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
У провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041470000064 від 09.03.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
11 лютого 2025 року прокурором до суду подано письмове клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України та зазначає, що у разі незастосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , існують ризики, що він:
- може переховуватися від суду, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує;
- незаконно впливати на потерпілого та експертів у кримінальному провадженні шліхом підбурювання, вмовляння чи залякування, оскільки обвинуваченому відомі анкетні данні та місце проживання (роботи) потерпілого у кримінальному провадженні, що у свою чергу зашкодить вирішенню завдань кримінального судочинства та перешкоджатиме ефективному, повному, всебічному та неупередженому судовому розгляду;
- перешкоджати кримінальному провадженню, іншим чином, оскільки ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка систематично здійснює виїзди в зону бойових дій, він матиме можливість не прибувати або несвоєчасно прибувати за викликом для проведення судового розгляду, в зв'язку з чим обвинувачений може перешкоджати проведенню судового розгляду у розумні строки;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки під важелем понесення відповідальності, будучи діючим військовослужбовцем, ОСОБА_4 може самовільно залишити місце служби та взагалі територію України, що в свою чергу, утворить самостійний склад злочину, передбачений ст.407 КК України (самовільне залишення військової частини) або ст.408 КК України (дезертирство).
Крім того, застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам, та не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на необґрунтованість висунутого обвинувачення, оскільки у обвинуваченого був відсутній умисел на вбивство потерпілого та його дії неправильно кваліфіковані стороною обвинувачення. Просить врахувати, що ризики впливу на потерпілого не доведені, оскільки в у кримінальному провадженні допитана потерпіла та свідки, а інші заявлені стороною обвинувачення ризики на даний час зменшилися.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Вислухав думку сторін кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме - до 15 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтю 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання до 15 років позбавлення волі.
Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, обвинуваченому вже вручений обвинувальний акт, а тому, на думку суду, та з огляду на стадію кримінального провадження не можуть підлягати окремому вирішенню питання щодо оцінки доказів, з огляду на їх належність, допустимість та достатність для визнання обвинуваченого винуватим або невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, але підлягають оцінці характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.
В судовому засіданні прокурором доведено, що ризики, передбачені п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на момент розгляду клопотання не зменшилися та продовжують існувати, а саме ризики:
- переховуватися від суду, з огляду на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, санкція якого передбачає покарання до 15 років позбавлення волі, та суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання; крім того, обвинувачений ОСОБА_4 не має постійного місця проживання на території Дніпропетровської області, що створить передумови для ухилення останнього від явки до суду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, як діючий військовослужбовець, з метою переховування від суду, може залишити розташування військової частини та вчинити інший злочин пов'язаний з військовою службою.
Суд вважає, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, як і ризик незаконного впливу на потерпілу та експертів у кримінальному провадженні необґрунтовані та наразі нічим не підтверджені. Крім того, суд враховує, що у даному кримінальному провадженні свідки та потерпіла вже допитані.
Разом з тим, встановлені щодо обвинуваченого ризики з числа передбачених ч.1 ст. 177 КПК України є виключно вагомими та попередження їх можливе лише за умови ізоляції обвинуваченого ОСОБА_4 від суспільства.
Доводи захисника про необґрунтованість висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, суд не бере до уваги, оскільки, як було зазначено вище, з огляду на стадію кримінального провадження не можуть підлягати окремому вирішенню питання щодо оцінки доказів, з огляду на їх належність, допустимість та достатність для визнання обвинуваченого винуватим або невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
В судовому засіданні не встановлено стримуючих факторів чи обставин, які б слугували гарантіями уникнення встановлених ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та їх усунення.
Суд враховує інші доводи сторони захисту, але у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому судовому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню ризиків, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінується останньому, та більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать його належної процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межи розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяє застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості ухилення від суду, ризики щодо цього є дійсними та триваючими, а більш м'яка міра запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .
З урахуванням існуючих ризиків та оцінюючи сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо обвинуваченого, може забезпечити його належну процесуальну поведінку у майбутньому, та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обставин, передбачених ч. 2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Доказів того, що обставини, які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з часом змінилися, суду не надано, тому підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу у встановленому законом порядку суд не вбачає.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
На теперішній час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, судом не досліджені всі докази, не проведені інші обов'язкові процесуальні дії, у зв'язку з чим закінчити судовий розгляд кримінального провадження до спливу дії запобіжного заходу, тобто до 15 лютого 2025 року неможливо.
Таким чином, з врахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, особи обвинуваченого, його стану здоров'я, наявності ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання вказаним ризикам, тому обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Враховуючи, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, суд відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України, вважає можливим не визначати розмір застави.
Керуючись ст. ст. 177, 176-178, 183, 193, 199, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 квітня 2025 включно, без визначення розміру застави.
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1