Справа № 591/8709/24 Провадження № 3/591/2137/24
12 лютого 2025 року м. Суми
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Сибільов О.В., за участю захисника Моісеєнка В.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця
за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу, 25 серпня 2024 року о 00 год. 25 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом- автомобілем Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Суми по вул. Харківська, 1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження огляду на місці зупинки транспортного заходу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За цим фактом 25 серпня 2025 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 117303.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Захисник не заперечив слухати справу у відсутність ОСОБА_1 , оскільки він не може бути присутнім у судових засіданнях, у зв'язку з проходженням військової служби, тому згідно ст. 268 КпАП України, вважаю за можливе справу розглянути без його участі.
З наданих письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що провину він не визнає повністю, пояснив, що за наведених обставин їхав по справам військової служби та діяв в стані крайньої необхідності, оскільки отримав наказ командира про термінову явку в інше місце дислокації для подальшого несення служби на наведеному транспортному засобі. Оскільки він був зупинений працівниками поліції без вагомих підстав, а наказ про виконання службового завдання повинен виконуватися негайно та його невиконання тягне відповідальність, так як діє воєнний час, то не мав можливості витрачати час на проходження огляду. При цьому, вказує, що поліцейськими допущені порушення при проведенні огляду, в зв'язку з чим просив закрити провадження у справі.
Згідно позиції сторони захисту, в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки при складанні протоколу, проведенні огляду та оформленні матеріалів, працівниками поліції допущено ряд порушень, тому провадження у справі підлягає закриттю внаслідок вчинених дій ОСОБА_1 в тому числі, в стані крайньої необхідності (ст.ст. 17, 18 КУпАП).
Разом з тим, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 25 серпня 2024 року серії ЕПР1 № 1173030 (а.с.1);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 2);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (а.с. 3);
- довідкою відділу адміністративної практики УПП в Сумській області Департаменту патрульної поліції від 27 серпня 2024 року, з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 (а.с. 5);
- відеозаписом.
Підстави для недовіри вказаним доказам суду не наведені, ними підтверджено проведення огляду на визначення стану сп'яніння водія згідно встановленого порядку, а наданим суду відеозаписом підтверджено керування водієм ОСОБА_1 автомобілем за наведених обставин, наявність у нього очевидних ознак сп'яніння, а також складання протоколу відносно нього та проведення зазначеного огляду працівниками поліції з дотриманням вимог закону.
Крім цього, присутність свідків при проведенні огляду для визначення стану сп'яніння (частиною якого є і зафіксована відмова водія від його проходження) не є обов'язковою, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 266 КУпАП, оскільки проводився відеозапис.
При цьому, суд зважає і на той факт, що ОСОБА_1 під час складання адміністративних матеріалів з моменту його зупинки повідомляв суперечливу інформацію про наявність будь-якої крайньої необхідності, яка змусила його керувати автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння (при спілкуванні з правоохоронцями він зазначав, що може залишити транспорт та піти додому відпочивати, що підтверджує відсутність нагальної потреби в керуванні транспортом). Крім того, жодних доказів на підтвердження того, що термінове прибуття до місця призначення було пов'язане з усуненням небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, окрім як керувати автомобілем, при наявності очевидних ознак алкогольного сп'яніння, матеріали справи не містять.
До того ж, на переконання суду, ймовірна необхідність в виконанні наказу стосовно прибуття в певне місце є менш значущим ніж створення небезпеки для громадян при керуванні особою джерелом підвищеної небезпеки з очевидними ознаками алкогольного сп'яніння, що могли спричинити не тільки пошкодження майна інших осіб, а й могло загрожувати життю та здоров'ю громадян.
Вирішуючи питання стосовно відсутності ознак крайньої необхідності, суд виходить і з того, що з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 цілком усвідомлював можливу необхідність керування транспортом, з огляду на характер служби та загострену військову ситуацію в області, оскільки він та керівник зазначав про те, що він весь час за кермом («живе в автомобілі»), тобто це свідчить по те, що ОСОБА_1 повинен був припускати можливість та необхідність керування транспортом в інтересах служби, а отже, що він повинен перебувати в тверезому стані, без ознак сп'яніння в будь-який момент, що виключає наявність крайньої необхідності, оскільки обставин керуванням транспортом з ознаками сп'янінні в такій ситуації можливо було б уникнути, за умови невживання алкоголю та відсутності ознак сп'яніння.
Отже, керування ОСОБА_1 транспортним засобом, маючі ознаки алкогольного сп'яніння та відмови від проходження огляду, жодним чином не може бути розцінено як дія в стані крайньої необхідності, оскільки не наведено достатніх та беззаперечних тверджень про виникнення обставин, які б підпадали під ознаки ст.ст. 17, 18 КУпАП.
Таким чином, факт скоєння ОСОБА_1 цього правопорушення суд вважає доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, всупереч п. 2.5 Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом автомобілем Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Суми по вул. Харківська, 1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду у визначений спосіб.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суду не зазначені.
Суд, вивчивши матеріали справи, враховуючи характер скоєного правопорушення та особу винного, вважає за необхідне накласти на особу, що притягується до адміністративної відповідальності адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 12 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» слід звільнити особу, що притягується до адміністративної відповідальності від сплати судового збору.
Керуючись п. 12 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», ч. 1 ст. 130, ст.ст. 40-1, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст.ст. 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, в порядку якого з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Сибільов