Справа № 444/4475/24 Головуючий у 1 інстанції: Олещук М. М.
Провадження № 33/811/94/25 Доповідач: Партика І. В.
04 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 20 листопада 2024 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 20 жовтня 2024 року, о 01 год. 05 хв. в с. Малехів по вул. Київській, 7, Львівський район, Львівської області, керував автомобілем марки «Chevrolet lacettі» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, з використанням технічного засобу «Drager Alkotest - 6820» результат тесту №2031 від 20 жовтня 2024 року становить 1.48 проміле алкоголю, чим своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.9 а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Жовківського районного суду Львівської області від 20 листопада 2024 року, оскільки участі в розгляді справи він не приймав про результат розгляду справи дізнався 31 грудня 2024 року коли ознайомився із постановою суду першої інстанції.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки судом не повно з'ясовано обставини справи, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Наголошує, що він є військовослужбовцем, подавав клопотання про відкладення розгляду справи, яке не було враховано судом.
Зазначає, що не погоджується з результатом приладу «Драгер», оскільки працівники поліції не направили його для проведення огляду в медичний заклад, не склали відповідного направлення.
Окрім того, 3 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав клопотання у якому зазначає, що він зміг продути прилад «Драгер» не з першої спроби, просить звернути увагу суд на допустиму похибку газоаналізатора та, що у зв'язку із неодноразовим продуванням приладу він видав помилковий результат.
Наголошує, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Звертає увагу, що огляд на стан сп'яніння було проведено з третьої спроби, патрульними не роз'яснено його права та обов'язки, пояснення, які він зазначив у протоколі, написав за порадою працівника поліції.
Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що ОСОБА_1 участі в розгляді справи не приймав, про результат розгляду справи дізнався 31 грудня 2024 року, а виготовлення апеляційної скарги потребує часу, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду, призначене на 4 лютого 2025 року не прибув, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки не повідомив.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №154591 від 20 жовтня 2024 року (а.с. 1,2), відповідно до якого ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Chevrolet lacettі» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився із згоди водія з застосуванням приладу «Alcotest Drager», результат 1,48 проміле;
- роздруківкою приладу «Drager Alcotest 6820» (а.с. 1), з якої встановлено, що огляд було проведено о 1 год. 09 хв., 20 жовтня 2024 року, результат огляду 1,48 проміле;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6), відповідно до якого у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода, результат огляду 1,48 проміле;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 8), відповідно до якого у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода, у зв'язку із чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі;
- рапортом працівника поліції (а.с. 9), з якого встановлено, що працівниками поліції було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , у період дії комендантської години, під час опитування в нього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода), у зв'язку із чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат 1, 48 проміле;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу ««Chevrolet lacettі» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , у період дії комендантської години, під час опитування у водія виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), у зв'язку із чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, роз'яснено порядок проходження такого огляду, надано герметично запаковану трубочку, під час першої спроби водій імітував видих, в подальшому продув прилад, результат огляду 1,48 проміле. Працівниками поліції повідомлено водія, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення, роз'яснено права та обов'язки, після чого водій намагався домовитися з працівника поліції, у зв'язку із чим патрульні повідомили водію про кримінальну відповідальність, відсторонили від керування транспортним засобом, ознайомили ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення, повторно повідомлено йому, що його відсторонено від керування транспортним засобом.
Твердження апелянта, що він є військовослужбовцем, подавав клопотання про відкладення розгляду справи, яке не було враховано судом, апеляційний суд розцінює критично, оскільки сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у клопотанні (а.с. 12) просив, відкласти розгляд справи та зупинити судове провадження до закінчення обставин, які перешкоджають реалізації його законних прав на захист, а саме до завершення воєнного стану.
Апеляційний суд зазначає, що відкладення розгляду та зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, у зв'язку із воєнним станом, не передбачено чинним законодавством України.
Доводи апелянта, що він не погоджується з результатом приладу «Драгер», не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки такі спростовуються відеозаписом, описаним вище за текстом.
Покликання апелянта на те, що працівники поліції не направили його для проведення огляду в медичний заклад, не склали відповідного направлення, апеляційний суд розцінює критично.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Із матеріалів судової справи встановлено, що водій не висловлював не згоди з результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим працівники поліції не доставляли його для проведення огляду на стан сп'яніння в медичний заклад, разом із тим до матеріалів судової справи долучено направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 8), з якого вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Покликання апелянта на те, що він продув прилад «Драгер» не з першого разу, в зв'язку із чим результат газоаналізатора був некоректним, тобто помилковим та в межах допустимої похибки, не заслуговують на увагу апеляційного суду.
З роздруківки приладу «Drager Alcotest 6820 (а.с. 4) та протоколу серії ЕПР 1 №154591 від 20 жовтня 2024 року (а.с. 1), вбачається, що у видихуваному ОСОБА_1 повітрі вміст алкоголю становить 1,48 проміле, що значно перевищує допустиму норму 0,2 проміле.
Відповідно до технічних характеристик приладу «Drager Alcotest 6820» границі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка +/- 0,02 проміле - у діапазоні від 0 до 0,2 проміле, відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0,2 проміле; для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка: +/- 0,04 проміле - у діапазоні від 0 до 0,4 проміле; відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0,4 проміле.
З огляду на зазначене не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи сторони захисту, що отриманий під час проходження огляду результат ОСОБА_1 (1,48 проміле) не свідчить про його перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 до початку тестування намагався уникнути процедури проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», оскільки пробував домовитися з працівниками поліції та імітував видих у газоаналізатор, що свідчить про те, що він розумів, що результат огляду буде перевищувати допустиму норму алкоголю.
Покликання ОСОБА_1 , що на він є військовослужбовцем, а отже на підставі п. 12, ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору під час виконання службових обов'язків, слід зазначити.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справив усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків стосовно військовослужбовців у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
З огляду на те, що подія за участю водія ОСОБА_1 мала місце не під час виконання ним службових обов'язків, а відтак він не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Доводи ОСОБА_1 , що патрульні не роз'яснили його права та обов'язки, пояснення, які він зазначив у протоколі написав за порадою працівника поліції, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі мають формальний характер та не впливають на кваліфікацію його дій.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Жовківського районного суду Львівської області від 20 листопада 2024 року.
Постанову Жовківського районного суду Львівської області від 20 листопада 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.