Дата документу 06.02.2025 Справа № 335/2091/24
запорізький апеляційний суд
Провадження №11-сс/807/152/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №335/2091/24Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
06 лютого 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27 січня 2025 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27 січня 2025 року за клопотанням слідчого продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 в межах строку досудового розслідування, до 22 лютого 2025 року включно, з можливістю внесення застави у розмірі та на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20 листопада 2024 року.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_8 просив скасувати ухвалу слідчого судді та звільнити його з-під варти. Зазначив, що розгляд клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою відбувався з грубим порушенням норм ст.ст.214, 55, 56, 60, 87, 219, 28 КПК, а також норм ст.ст.129, 55, 64 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, обравши більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту або особистого зобов'язання. Зазначив, що застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою розходиться з практикою ЄСПЛ та практикою України. Слідчий суддя не взяла до уваги те, що ОСОБА_8 має стійкі соціальні зв'язки, раніше не судимий, за місцем постійного проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Вказав, що слідчим та прокурором не доведений жодний ризик, передбачений ст.177 КПК. ОСОБА_8 не має сенсу переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки він вважає себе невинуватим та розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що в подальшому може призвести до отримання санкції у виді позбавлення волі. Зазначив, що протягом розгляду клопотання не доведено обґрунтованість підозри. Застосовуючи підозрюваному найбільш суворий запобіжний захід, слідчим суддею не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти передбаченим ст.177 КПК ризикам. Вважав, що ризик впливу на інших учасників кримінального провадження відсутній та є припущенням органу досудового розслідування, оскільки свідки у даному кримінальному провадженні вже допитані та досудове розслідування завершено 27.11.2024 року. Призначення ОСОБА_8 тяжкого покарання, у разі встановлення його винуватості, також не може бути підставою для обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду захисник та підозрюваний підтримали апеляційні скарги. Прокурор заперечив проти скарг.
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що старший слідчий відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 , посилаючись на продовження існування передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 та які на теперішній час не зменшилися, звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , якому 14.05.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК злочину, а 15.05.2024 року повідомлено про нову підозру у вчиненні передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.345 КК злочинів.
16.05.2024 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8 до 12.07.2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05.07.2024 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, а саме до 14 листопада 2024 року включно, у строк якого не входить строк на ознайомлення із матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження.
09.07.2024 року, 03.09.2024 року та 29.10.2024 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8 до 06.09.2024 року, 01.11.2024 року та 25.11.2024 року відповідно.
20.11.2024 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8 до 16.12.2024 року включно, з визначенням застави у сумі 151 400 гривень, а також з роз'ясненням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави.
13.12.2024 року та 07.01.2025 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8 до 08.01.2025 року та 02.02.2025 року відповідно, з можливістю внесення застави у розмірі та на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.11.2024 року.
З повідомлення про завершення досудового розслідування від 18.10.2024 року вбачається, що підозрюваного та його захисника повідомлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023080000000663 від 25.04.2023 року завершено, а зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акта, у зв'язку із чим, відповідно до ст.290 КПК, сторонам кримінального провадження відкрито матеріали. Цим же повідомленням підозрюваному та його захиснику надано право на доступ до матеріалів досудового розслідування.
У зв'язку з тим, що 27.01.2025 року спливає строк тримання під вартою ОСОБА_8 , а у даному кримінальному провадженні наразі триває стадія ознайомлення із матеріалами досудового розслідування сторін кримінального провадження, з огляду на продовження існування у даному провадженні ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК, слідчий просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 .
Слідчий суддя, задовольняючи дане клопотання, в ухвалі зазначила, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК, на теперішній час продовжують існувати, а тому ОСОБА_8 необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, який складає 27 днів, тобто до 22.02.2025 року включно, з можливістю внесення застави у розмірі та на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.11.2024 року.
Колегія суддів погоджується із зазначеним рішенням слідчого судді.
За змістом ст.199 КПК слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання особи під вартою, має дослідити надані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу та з'ясувати конкретні причини тривалого строку досудового розслідування і тримання особи під вартою.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 197 КПК строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування не повинен перевищувати шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості, дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотрималась зазначених вимог закону при розгляді вищевказаного клопотання.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зроблено з посиланням на матеріали провадження, що їх підтверджують, а тому доводи захисника про недоведеність обґрунтованості пред'явленої ОСОБА_8 підозри є неприйнятними.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності передбачених ч.1 ст.177 КПК ризиків в межах своїх повноважень слідчий суддя встановила, що доводи слідчого є обґрунтованими. Заявлені у клопотанні ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК, на даний час не зменшились та продовжують існувати.
З таким висновком слідчого судді погоджується колегія суддів.
Доводи захисника про недоведеність існування вищевказаних ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК, а не факту конкретного їх вчинення.
Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.345 КК злочинів, які відповідно до ст.12 КК відносяться до тяжкого та нетяжкого злочинів.
Під час проведення 14.05.2024 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за підозрою його у вчиненні передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК злочину останній, в порушення вимог ч.3 ст.236 КПК, втік з квартири через вікно, залишивши у квартирі малолітню дитину. Після чого, ОСОБА_8 здійснив неправомірні дії відносно працівника поліції, у зв'язку із чим йому було повідомлено про підозру й у вчиненні передбаченого ч.2 ст.345 КК злочину.
Крім того, під час проведення співробітниками поліції слідчих дій, зокрема обшуку, ОСОБА_8 вів трансляцію таких дій, закликаючи глядачів до вчинення протиправних дій відносно працівників поліції.
Таким чином, вказана поведінка підозрюваного на самій початковій стадії кримінального провадження свідчить про його схильність до переховування та вчинення нових кримінальних правопорушень.
До того ж підозрюваний, будучи обізнаний про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому в разі визнання винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому тяжкий та нетяжкий злочини, а тому передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК ризик не зменшився та продовжує існувати на теперішній час.
Стимулюючі фактори, які б свідчили, що підозрюваним не будуть вживатися перешкоди у відправленні правосуддя шляхом неявок до органу досудового розслідування та суду, відсутні.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що передбачений ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК злочин, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_8 , вчинений за попередньою змовою групою осіб, проти вжиття військовослужбовцями ЗСУ мобілізаційних заходів під час дії воєнного стану. У судових засіданнях суду першої інстанції підозрюваний зазначав, що його діяльність була законною, він є правозахисником та таким чином він захищав конституційні права людей від незаконної діяльності ТЦК та СП, які є незаконно створеними органами, а тому судова колегія вважає, що така «діяльність» ОСОБА_8 може продовжуватися, що свідчить про продовження існування передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК ризику.
Судова колегія відмічає, що тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п.2 ч.1 ст.178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року).
Також колегія суддів погоджується, що на теперішній час продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки стадія судового розгляду не розпочалась, судом свідки наразі не допитані і, відповідно, їх показання не сприйняті судом безпосередньо задля можливості використання їх як доказів у кримінальному провадженні при розгляді справи по суті пред'явленого обвинувачення.
З цього приводу судова колегія звертає увагу на визначену КПК процедуру отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
За таких обставин ризик здійснення підозрюваним спроб незаконного впливу на свідків (враховуючи обізнаність ОСОБА_8 про їх анкетні дані), з метою зміни ними показань або відмови від їх надання перед судом для уникнення ним кримінальної відповідальності, є реальним.
Під час вирішення питання про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою слідчим суддею також враховано дані про особу підозрюваного, який проживає з цивільною дружиною та її дитиною, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, офіційно не працевлаштований, на військовому обліку не перебуває, підозрюється у вчиненні злочинів шляхом розміщення інформації на відеохостингу «Ютуб», від чого, зі слів самого підозрюваного, він отримував неофіційний дохід.
Крім того, слідчий суддя, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , обґрунтовано звернула увагу на ту обставину, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , скоєні за попередньою змовою групою осіб проти вжиття військовослужбовцями Збройних Сил України мобілізаційних заходів під час дії воєнного стану.
Також слідчий суддя зважила й на поведінку підозрюваного під час проведення відносно нього слідчих дій та його неналежну процесуальну поведінку під час досудового розслідування, перешкоджання завершенню досудового розслідування шляхом відмови від ознайомлення з матеріалами кримінального провадження з надуманих підстав, а також підвищену суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , їх спрямованість проти основ національної безпеки України.
Ухвалене слідчим суддею рішення ґрунтувалося на сукупності обставин, які мають значення для вирішення питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу і відповідає вимогам закону.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на характеризуючі дані підозрюваного ОСОБА_8 не спростовують висновки слідчого судді та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються вищевикладеним.
При цьому судова колегія зауважує на положеннях ч.6 ст.176 КПК, якими визначено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 ст.176 КПК, тобто тримання під вартою.
У зв'язку з чим, вимога захисника в апеляційній скарзі про необхідність застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту або особистого зобов'язання не узгоджується з положеннями кримінального процесуального законодавства.
Посилання підозрюваного ОСОБА_8 в апеляційній скарзі на те, що розгляд клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою здійснено з грубим порушенням норм законодавства, є безґрунтовними, оскільки апелянт не вказав які саме були допущені порушення, обмежившись в апеляційній скарзі лише переліченням статей КПК, Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В свою чергу перевіркою матеріалів провадження колегією суддів не встановлено жодних порушень вимог законодавства під час розгляду клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 .
Висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 та неможливості застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, виходячи з положень ч.6 ст.176 КПК.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин слід визнати неприйнятними доводи апеляційної скарги захисника про те, що застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою розходиться з практикою ЄСПЛ та практикою України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційних скарг сторони захисту.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27 січня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4