Справа № 456/4659/24
Провадження № 2/456/251/2025
(заочне)
10 лютого 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Шрамка Р. Т. ,
з участю секретаря: Сімонової-Мацигіної А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу №456/4659/24 за позовом ОСОБА_1 до Стрийського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції про звільнення нерухомого майна з-під арешту, -
встановив:
Представник позивач ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до відповідача Стрийського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції про зняття арешту з майна, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач ОСОБА_1 являється власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 20 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Стрийського нотаріального округу для укладення договору купілі - продажу квартири АДРЕСА_1 . Однак, нотаріусом при огляді пакету документів було зауважено те, що на дане нерухоме майно накладено арешт (обтяження). Також нотаріус порадила звернутись до державної виконавчої служби для зняття обтяження з квартири.
Після звернення позивача до Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла відповідь №26242 від 10.06.2024 року, у якій зазначено що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявне обтяження номер 4165699 від 05.12.2006 року на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі постанови ВДВС м. Стрий, 4159, 01.08.2000р. Також у вищевказаній відповіді зазначено, що справа була передана в архів та знищена у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Дане виконавче провадження було завершено. Отже, виконавче провадження у Стрийському відділі державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де боржником є ОСОБА_1 відсутнє, а арешт накладений державним виконавцем є безпідставний та такий що порушує права позивача.
В судове засіданні позивач та його представник не з'явились, однак представник позивача подав до суду заяву згідно якої вимоги позову підтримав та просив скасувати арешт та обтяження з нерухомого майна.
Представник відповідача - Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву на позов не подав.
Розгляд справи по суті відбувся без участі сторін.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , 24.10.2011, після реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , змінила своє дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 .
Так, згідно відповіді Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявне обтяження номер 4165699 від 05.12.2006р. на квартиру по адресі: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_6 , на підставі постанови ВДВС м. Стрий, 4159, 01.08.2000р.
Одночасно повідомили, що справа була передана в архів та знищена у зв'язків із закінченням терміну зберігання.
Оскільки дані виконавчі провадження є завершеними на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (попередній редакції), не передбачає зняття арешту з майна боржника, на підставі ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», на момент закінчення даного виконавчого документа підстав для звільнення майна з під арешту не було, позивач в інший спосіб, крім скасування арешту в судовому порядку захистити своє порушене право не може.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду.
На сьогодні позивач, має намір розпорядитись належним їй майном, проте через наявність арешту на майно, позбавлена можливості це зробити. Таким чином, безпідставно накладений арешт на майно порушує її право, позивача у справі.
Відповідно до вимог ч.1 ч. 2 ст. 56 Закону України «При виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. В разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. В разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження на належне йому майно.
З матеріалів справи вбачається, що на даний час відсутні будь-які стягнення за виконавчими документами з позивача та те, що ОСОБА_1 , є боржником. У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.
Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Отже, як було встановлено судом, що ОСОБА_1 , мала борги по яким перебували виконавчі провадження, які завершені. На час розгляду позовної заяви підстав знаходження нерухомого майна під забороною відчуження немає.
Арешт накладений на майно порушує права позивача.
Арешт майна має тимчасовий характер і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується розгляд справи.
Утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, суд дійшов до висновку про необхідність захисту права позивача шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
Встановивши дані обставини, суд дійшов до висновку, про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову та зняття арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладений згідно постанови №4159, 01.08.2000, ВДВС м. Стрий, реєстраційний номер обтяження №4165699, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 259, 263-268, 279, 280 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги задоволити.
Скасувати арешт та обтяження з нерухомого майна, а саме з квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження - 6165699, що належить ОСОБА_1 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Стрийського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, ЄРПОУ: 34903571, адреса реєстрації: вул. Болехівська, 27 м. Стрий Львівська область.
Суддя Р. Т. Шрамко