Справа №: 302/188/25 Провадження № 3/302/98/25
07.02.2025 с-ще Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серії ВАД № 247182 від 04.02.2025 року), який надійшов з ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Сойми Міжгірського району Закарпатської області, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , моб.тел: НОМЕР_2 ,
за ч.3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
04 лютого 2025 року, біля 18-50 годині ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме виражався нецензурними словами на її адресу, погрожував їй фізичною розправою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав частково, з викладеними у протоколі обставинами погодився, проти фактичних обставин, відображених у протоколі, не заперечує При цьому, не згодний із кваліфікацією діяння, вказує, що протягом року за аналогічне правопорушення притягнути до адміністративної відповідальності не був. Вказує, що 04.02.2025 року близько 18-30 годині, будучи в стані алкогольного сп'яніння, почав сварку з колишньою дружиною, нецензурно виражався на її адресу, також висловлював погрози фізичною розправою. Про скоєне шкодує, запевняє, що належні висновки він для себе зробив та подібного більше не повториться. У вчиненому щиро розкаюється та зазначає, що вибачення у колишньої дружини він просив та вона будь-яких претензій до нього не має. Просить суворо його не карати.
Вивчивши надані матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №247182 від 04.02.2025 року, що надійшов до Міжгірського районного суду Закарпатської області з ВП №2 Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області вбачається, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідальність за ч.3 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яке вчинене повторно протягом року після вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
З наведеного слідує, що обов'язково умовою настання відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП є наявність наступних умов: 1) умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо); 2) заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої особи; 3) вчинення вказаного правопорушення повторно протягом року особою, яку вже було піддано адміністративному стягненню за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а також вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи).
Таким чином, проаналізувавши зміст диспозиції ч.3 ст.173-2 КУпАП вбачається, що обов'язковою кваліфікуючою ознакою об'єктивної сторони вказаного правопорушення є вчинення дій особою, яка вчинила правопорушення повторно протягом року за одне з порушень передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, що з огляду на положення ч.1 ст.256 КУпАП та Інструкції має бути конкретно відображено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Як вбачається, фабула протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 247182 від 04.02.2025 року не містить інформації про те, що ОСОБА_1 вчинив психологічне, фізичне, економічне насильство в сім'ї, будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою ст.173-2 КУпАП, що не узгоджується з диспозицією адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.
Однак, в якості доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, копія постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та піддання його повторно протягом року адміністративному стягненню за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.173-2 КУпАП, до матеріалів справи не долучена.
Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт того, що ОСОБА_1 протягом року вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 або ч.2 ст.173-2 КУпАП та був підданий адміністративному стягненню.
Суд, розглядаючи справу на засадах безсторонності та неупередженості, приходить до висновку щодо відсутності повноважень витребовування додаткових доказів за власною ініціативою. Зважаючи на викладене, розгляд справи має бути здійснений лише за тими матеріалами, які містяться у справі.
За таких обставин, правові підстави для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП, відсутні.
Оскільки КУпАП не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд застосовує аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення.
Відтак, на цю категорію справ поширюються гарантії ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.
Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП доведена наявними у справі доказами, тому наявні підстави для зміни кваліфікації його дій з ч.3 на ч.1 ст.173-2 КУпАП та пом'якшення стягнення до меж, які встановлені санкцією ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Однак, суд вважає, що дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП як домашнє насильство, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - органом Національної поліції кваліфіковані невірно, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про повторне вчинення протягом року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 або ч.2 ст.173-2 КУпАП та притягнення його до адміністративної відповідальності.
При цьому, суд зазначає, що перекваліфікація дій особи не порушує і не погіршує права ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих у протоколі.
Вказані висновки суду відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Закарпатського апеляційного суду від 21.06.2023 у справі № 308/2793/22, Харківського апеляційного суду від 23.08.2023 у справі № 638/2177/23, Житомирського апеляційного суду від 10.08.2023 у справі № 289/2473/22, та ін.
Стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати і протокол про адміністративне правопорушення (рішення у справі «Лучанінова проти України»).
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що є достатньо підстав вважати, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, підтверджується наступними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 247182 від 04.02.2025 року (а.с.3), рапортом чергового ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Щокало О.І. від 04.02.2025 року (а.с.4), письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.5), усними в судовому засіданні поясненнями ОСОБА_1 , письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 від 09.01.2024 року (а.с.6).
Приймаючи до уваги характер та обставини скоєного адміністративного правопорушення, ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суд враховує особу правопорушника, його вік, також матеріальний та сімейний стан, при цьому суд приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_1 на теперішній час ніде не працює, регулярного доходу та постійного джерела прибутку не має, а також суд враховує ті обставини, що ОСОБА_1 вину визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не заперечував, при цьому будь-яких заяв від потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, матеріали справи не містять, також суд враховує вчинення правопорушення ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено в своїх поясненнях в судовому засіданні самим ОСОБА_1 та вказані обставини суд відносить до обставин, які обтяжують його відповідальність, а тому, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає необхідним та достатнім застосувати до правопорушника ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 173-2 ч.1, 40-1, 221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -
Дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч.3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення на ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати ОСОБА_2 адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави, що відповідає сумі - 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 - судовий збір в дохід держави в сумі - 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (Отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Адміністративний штраф сплачувати: ГУК у Зак. обл/Міжгірська тг/210811002, код ЄДРПОУ - 37975895, рахунок - UA208999980313020106000007423, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».
Роз'яснити правопорушнику, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Міжгірського районного суду
Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО