Провадження № 11-сс/4823/88/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11 лютого 2025 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчої ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу прокурора Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено частково клопотання слідчого СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні за № 12024270000000713 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 04.03.2025, із визначенням застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 680 грн та покладенням обов'язків, щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Цією ж ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання захисника про передачу підозрюваного ОСОБА_9 на особисту поруку.
Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованістю підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, достатньої на даному етапі досудового розслідування, та з урахуванням доведених ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, дійшов переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 грн, з покладенням обов'язків, і що такий запобіжний захід зможе запобігти вказаним ризикам.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 800 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб та покладенням ряду обов'язків: прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом; не відлучатися із м. Шостки Сумської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні та іншими підозрюваними у провадженні; здати на зберігання слідчому, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ухвала слідчого судді в частині визначення розміру застави є незаконною у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам. Розмір застави має достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і має визначатися з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, тобто з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави буде достатньою для того, аби утримати його від втечі. Тоді як з матеріалів досудового розслідування вбачається, що при спробі працівників поліції провести обшук автомобіля, підозрюваний намагався втекти на автомобілі, зберігаючи при собі сумку, у якій знаходилася психотропна речовина. При цьому, прокурор посилається на правильність висновків слідчого судді щодо визнання обґрунтованою підозри та наявності встановлених ризиків.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги, підозрюваного та захисника, які просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вважаючи запропонований прокурором розмір застави надмірним, який позбавить можливості підозрюваного скористатися таким альтернативним запобіжним заходом, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах доводів поданої апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270000000713 від 03.04.2024 за підозрою ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 307 КК України.
01.02.2025 ОСОБА_9 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та 02.02.2025 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Слідчий, повідомивши ОСОБА_9 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, зібрав, перевірив та оцінив у встановленому законом порядку докази, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене КК України і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.
Згідно вимог ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
Під час прийняття рішення про часткове задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який відноситься до тяжких, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, визнав доведеними ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховування від органів досудового розслідування або суду та ризик незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні. При цьому врахував обставини, передбачені ст. 178 КПК України: те, що обвинувачений раніше не судимий, до затримання працював, розлучений, має на утриманні малолітнього сина, який проживає з ним, батьків пенсіонерів, врахував молодий вік підозрюваного та стан здоров'я.
Також, враховано, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
Стосовно доводів прокурора про визначення розміру застави, який не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, то колегія суддів приходить враховує наступне.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово висловлювалася думка про те, що розмір застави повинен встановлюватися головною мірою з урахуванням особи підсудного, належної йому власності, його стосунків з поручителями, іншими словами - з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (Неймайстер проти Австрії, рішення від 27.06.1968 р.; Гафа проти Мальти, рішення від 22.05.2018).
13 січня 2022 року Європейський Суд ухвалив рішення в справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), у якому зазначив, що застава має на меті передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
Застава - це не менш слабкий запобіжний захід, як безпідставно вважає прокурор, а є альтернативним запобіжним заходом по відношенню до триманню під вартою. За тяжкістю ці запобіжні заходи рівні.
Обов'язок суду призначити такий розмір застави, щоб була забезпечена процесуальна поведінка особи, а людина вийшла на волю. Правосуддя не потребує, щоб людина чекала вироку під вартою, адже вина її ще не доведена.
Застава для особи не має бути надмірним тягарем і призвести до скрутного матеріального становища її та її родини, адже запобіжний захід та визначення розміру застави не має ототожнюватися із призначенням покарання. На даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не має карати особу, вина якої ще не доведена, а має виконувати лише контролюючу функцію та може обмежити особу у певних правах, при цьому обґрунтовуючи кожне конкретне обмеження.
На даному етапі застава має лише забезпечити виконання особою (підозрюваним, обвинуваченим) процесуальних обов'язків на час досудового розслідування чи судового розгляду.
Вимагаючи визначити заставу у розмірі 800 прожиткових мінімумів для підозрюваного, прокурор ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні не наводить обґрунтованих підстав для прийняття такого рішення.
Визначення надмірного розміру застави не може бути важелем для того, щоб особа була позбавлена можливості його внести, тим самим продовжувала перебувати під вартою, а фактично була позбавлена можливості скористатись таким альтернативним запобіжним заходом. Такий підхід суперечить принципам кримінального процесуального законодавства та є прямим порушенням прав підозрюваної особи, гарантованих не тільки національним законодавством, а й положеннями Європейської конвенції з прав людини.
При тому, що до клопотання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 були надані достатні докази на підтвердження обґрунтованості оголошеної підозри, стороною обвинувачення не було надано жодного доказу на підтвердження необхідності визначення розміру застави, який значно перевищує можливий розмір для такої тяжкості злочину, визначений у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. І обґрунтування таких вимог способом вчинення злочинів за допомогою поштового зв'язку, що, на думку сторони обвинувачення, призводить до масивнішої інтенсивності вчинення злочинів та їх географію вчинення, поряд з посиланням при обґрунтуванні ризику переховування на відсутність роботи у ОСОБА_9 та постійного джерела доходу, є неспроможними для визначення заявленого розміру застави.
При цьому колегія суддів враховує, що як на слідчого суддю покладається обов'язок враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, її майновий стан та інші обставини, так і на сторону обвинувачення покладається обов'язок доводити всі вимоги, які вона ставить перед слідчим суддею, судом при зверненні з відповідним клопотанням.
У даному судовому провадженні прокурор ставить лише вимогу про визначення розміру застави 800 прожиткових мінімумів, при цьому не виконавши обов'язок щодо доведеності та обґрунтованості таких вимог.
На даному етапі досудового розслідування, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді про те, що застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що перебуває в межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК та наближена до максимальної межі, буде співмірним та пропорційним щодо конкретної особи, необхідним і достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та досягненню завдань кримінального провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни законного і обґрунтованого судового рішення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначенням розміру застави щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4