Єдиний унікальний номер справи: 766/6302/24 Головуючий в І інстанції: Кузьміна О.І.
Номер провадження: 22-ц/819/107/25 Доповідач: Майданік В.В.
11 лютого 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
секретар Олійник К.О.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ;
відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 листопада 2024 року, ухвалене у складі судді Кузьміної О.І., дата складення повного тексту рішення - не зазначено, у справі за позовом адвоката Переходова Миколи Віталійовича, який діє від імені ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з первісним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу "HYUNDAI ACCENT", 2012 року випуску, VIN НОМЕР_1 , в розмірі 149 103,50 грн, а також понесені судові витрати.
Первісний позов обґрунтований наступним.
Сторони з 16.02.2012 року по 22.04.2024 року перебували у зареєстрованому шлюбі. За цей час ними було придбано автомобіль "HYUNDAI ACCENT", 2012 року випуску, VIN НОМЕР_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_2 та який на даний час перебуває у його володінні.
Враховуючи те, що відповідач ігнорує наміри досудового вирішення питання щодо поділу спільного майна, позивачка змушена звернутись до суду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.05.2024 року відкрито провадження у справі, суд ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.42).
21.05.2024 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого вважає позов необґрунтованим, оскільки спірний автомобіль "HYUNDAI ACCENT" був придбаний ним у свого батька за власний кошт і є більшою мірою як подарунок батька. В той час ОСОБА_1 не включила у розділ їх спільний автомобіль GOLF. Вказав, що у зв'язку з вказаним він пред'явить зустрічний позов до ОСОБА_1 (а.с.101).
21 травня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя. В обґрунтування позову зазначив, що сторони з 16.02.2012 року по 22.04.2024 року перебували у зареєстрованому шлюбі. За цей час ними було придбано 02.12.2022 року автомобіль "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску, VIN НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_1 .
В подальшому, а саме 12.01.2024 року, ОСОБА_1 подала вказаний автомобіль, уклавши договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 .
Згідно відкритих даних та веб-ресурсу "ua.carplates" вартість вказаного автомобіля становить 7250 доларів США, що за курсом НБУ на день подання позову еквівалентно 285 871,13 грн.
Посилаючись на те, що вказаний транспортний засіб є спільним сумісним майном подружжя, просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску, VIN НОМЕР_2 , в розмірі 142 935,56 грн (а.с.76-81).
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.07.2024 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом адвоката Переходова Миколи Віталійовича, який діє від імені ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, об'єднавши в одне провадження та присвоївши справі один реєстраційний № 766/6302/24 (а.с.135).
15.07.2024 року від представника позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Переходова М.В. через систему "Електронний суд" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого вважав її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, зазначив, що 02.12.2022 року сторонами дійсно було придбано транспортний засіб "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску, VIN НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_1 та який в подальшому був відчужений - 12.01.2024 року, тоді, коли сторони перебували у шлюбі та не перебували у процесі розірвання шлюбу. На момент продажу вказаного транспортного засобу ОСОБА_2 жодних претензій не мав та добровільно надав згоду на укладення договору купівлі-продажу, так як розумів, що продаж здійснювався з метою отримання грошових коштів на утримання спільної неповнолітньої дитини, яка наразі проживає і навчається за кордоном. Враховуючи те, що продаж вищевказаного транспортного засобу був здійснений в період шлюбу з дозволу ОСОБА_2 , а грошові кошти, які отримані з продажу вищевказаного транспортного засобу, були витрачені в інтересах сім'ї, просив відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви (а.с.121-124).
22.07.2024 року від відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, а також зазначив, що будь-якої згоди на продаж 12.01.2024 року автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску, VIN НОМЕР_2 , який був придбаний сторонами під час шлюбу, він не надавав, та більш того, про його продаж він дізнався після пред'явлення ОСОБА_1 первісної позовної заяви до суду. Вказав, що власником спірного автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF" стала ОСОБА_3 , 1968 року народження, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , яка є ніхто інше, як рідною матір'ю ОСОБА_1 (при цьому додав виписку з даних офіційного інтернет-ресурсу "АвтоНомера") (а.с.141-142).
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.08.2024 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с.150).
ОСОБА_1 та її представник, а також ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, надали заяви, в яких свої позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у відповідних позовах, а також просили відмовити у задоволенні позовів протилежної сторони з підстав, викладених у відповідних відзивах, а також просили розгляд справи проводити за їх відсутності.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 листопада 2024 рокупервісний позов ОСОБА_1 було задоволено, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 було відмовлено. Суд ухвалив:
--- в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсаційної вартості 1/2 частини транспортного засобу "HYUNDAI ACCENT", 2012 року випуску, VIN НОМЕР_1 , в сумі 149 103,50 грн, залишивши право власності на автомобіль за ОСОБА_2 ;
--- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплаченого позивачем судового збору в сумі 1 491,04 грн;
--- стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 491,04 грн.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами в судовому засіданні визнано та не підлягає доведенню, що між сторонам не досягнуто угоди про добровільний поділ автомобіля "HYUNDAI ACCENT", який є спільним сумісним майном подружжя, що придбаний в період шлюбу.
Також суд виходив з того, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 погоджується отримати компенсацію за 1/2 частину вказаного автомобіля й на підтвердження його вартості надала відомості про вартість аналогічних автомобілів марки "HYUNDAI ACCENT", 2012 року випуску, що розміщені на інтернет-ресурсі "AutoRia". Відповідно до вказаної інформації вартість автомобіля складає 298 207 грн. А тому, як вважав суд, вартість 1/2 частини автомобіля складає 149 103,50 грн. ОСОБА_2 не надав будь-яких заперечень стосовно вартості автомобіля, не надав висновку експерта та не клопотав про призначення автотоварознавчої експертизи. За таких обставин суд погодився з оцінкою спірного автомобіля, виходячи з його ринкової вартості.
Також суд виходив з того, враховуючи положення ст.ст.60, 69, 70 СК України, що первісний позов є обґрунтований, а оскільки позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, то унаслідок такого стягнення та залишення цього майна у власності відповідача право спільної сумісної власності на автомобіль припиняється.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що судом встановлено та сторонами не заперечується, що під час шлюбу подружжям також було придбано автомобіль марки "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску, VIN НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . І вказаний було відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 12.01.2024 року. При цьому, як вважав суд, належними доказами не доведено доводи позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про те, відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 здійснила відчуження вищевказаного транспортного засобу чи використала його на свій розсуд проти волі останнього і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні його зустрічного позову й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення його зустрічного позову в повному обсязі. При цьому він послався на те, що вказане рішення в частині відмови в задоволенні його зустрічного позову прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, порушенні судом норм процесуального права й неправильному застосуванні норм матеріального права.
Зокрема, зазначив, що судом не було прийнято до уваги те, що відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 здійснила відчуження вказаного автомобіля марки "VOLKSWAGEN GOLF" своїй матері проти його (як іншого з подружжя) волі і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби за сміхотворну ціну 15 000 грн при його вартості понад 7 000 доларів США. При цьому, як вказав скаржник, потреби в цьому не було, жодних матеріальних труднощів не було. А тому, як вважає скаржник, таке майно або його вартість мають враховуватися при поділі майна.
Також вказав, що обставини справи свідчать про зловмисність відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 на заволодіння їх спільним майном. Адже: у грудні 2022 року, після початку війни, вона з їхньою дитиною виїхала за кордон; вони підтримували зв'язок, жодних суперечок не було; у липні 2023 року вона повернулася додому і вони стали жити родиною як і раніше; через деякий час ОСОБА_1 знову заявила, що хоче виїхати за кордон та при цьому виявила бажання виїхати на їхній вказаній спільній автомашині марки "VOLKSWAGEN GOLF", яка була зареєстрована на неї, пояснюючи це тим, що без автомобіля там важко; він погодився і вона поїхала на вказаній автомашині; 01 лютого 2024 року дружина подала позов про розірвання шлюбу і рішенням суду від 22.04.2024 року шлюб був розірваний; про продаж 12.01.2024 року спірної автомашини своїй матері ОСОБА_3 , 1968 року народження та про розірвання між ним та ОСОБА_1 шлюбу йому стало відомо лише тоді, коли вона звернулася до суду з цим своїм первісним позовом про поділ майна; про намір дружини продати машину, розірвати шлюб йому відомо не було, адже між ними не було жодних конфліктів, не було й необхідності продавати машину, оскільки матеріально вони були забезпечені добре та судом не виявлено фактів, що доводять наявність матеріальних труднощів у ОСОБА_1 .
Отже, рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та не оскаржується в частині вирішення (задоволення) первісного позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Переходов М.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні зустрічного позову - без змін.
При цьому вказав, що відчуження спірного автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF" є актом спільного розпорядження спільним сумісним майном, адже відбулось ще в період шлюбу і без заперечень з боку іншого подружжя. При цьому ОСОБА_2 не довів, що відчуження відбулось не в інтересах сім'ї.
ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з письмовим зверненням, яке названо "Відповідь на відзив на апеляційну скаргу", в якому вказав, що не погоджується з висновками, зробленими у відзиві на апеляційну скаргу. Загалом він повторив все те, по що зазначив у своїй апеляційній скарзі. Крім того, вказав, що в позовній вимозі ОСОБА_1 визначила ціну автомобіля "HYUNDAI ACCENT" захмарну, адже автомобіль коштує набагато дешевше, в суді першої інстанції він не мав можливості заявити клопотання про експертну оцінку вказаної автомашини. Зазначив, що ним буде заявлено клопотання про витребування даних із компетентних джерел про реалізацію автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF", про родинні стосунки ОСОБА_1 й ОСОБА_3 , про експертну оцінку автомобіля "HYUNDAI ACCENT", а також про необхідність участі ОСОБА_1 в судових засіданнях.
Справу було призначено до апеляційного розгляду на 11.02.2025 року о 09-10 годині, однак учасники справи, за виключенням тих хто з'явився, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилася та про причини неявки суд не повідомила. У зв'язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Фактичні обставини, встановлені судом
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 16.06.2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_4 від 16.06.2012 року. Місце реєстрації шлюбу - Відділ ДРАЦС Комсомольського районного управління юстиції у місті Херсоні (а.с.88).
Законом України "Про доступ до судових рішень" встановлений порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону, зокрема до відомостей, які дають можливість ідентифікувати фізичну особу.
У Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднене заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22.04.2024 року (реєстраційний номер рішення 118638182) у справі № 766/1566/24 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) про розірвання шлюбу. Вказаним заочним рішенням суд ухвалив позов задовольнити й розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано 16 червня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комсомольського районного управління юстиції у місті Херсоні, актовий запис № 65.
Зі змісту вказаного заочного рішення вбачається, що позовні вимоги позивачка обґрунтовувала наступним. 16 червня 2012 року між сторонами зареєстровано шлюб. Від вказаного шлюбу вони мають неповнолітню дитину, дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає із позивачкою. Спільне життя між подружжям не склалося, на даний час шлюбні відносини фактично припинені, спільного господарства не ведуть, спільно не проживають. Шлюбні стосунки не підтримують, шлюб існує формально. Примирення та збереження шлюбу позивачка вважала неможливим. Су, задовольняючи позов, встановив такі обставини: на теперішній час сторони проживають окремо; шлюб існує формально; будь-яких майнових претензій у сторін один до одного на час вирішення питання про розірвання шлюбу не заявлено; спору про визначення місця проживання дитини та визначення участі батьків у її утриманні сторонами на час розгляду справи не заявлено; перешкод для пред'явлення позову про розірвання шлюбу не встановлено.
Крім того, з ухвали від 19.03.2024 року про відкриття провадження в зазначеній справі № 766/1566/24 про розірвання шлюбу вбачається, що з позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_1 звернулася 01 лютого 2024 року.
За час спільного шлюбу подружжям придбано автомобіль "HYUNDAI ACCENT", 2012 року випуску, VIN НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1396 куб.см., який з 14.11.2023 року та на даний час зареєстрований за ОСОБА_2 , що підтверджується листом Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС ) від 15.02.2024 року за Вих.№31/30/03-8А3/03-2024 (а.с.19).
Сторонами в судовому засіданні визнано, що вказаний автомобіль є спільним сумісним майном подружжя, що придбаний в період шлюбу.
Також встановлено та сторонами не заперечується, що під час шлюбу подружжям також було придбано автомобіль марки "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску, VIN НОМЕР_2 , який був зареєстрований 02.12.2022 року за відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.84-85; 97-98).
Відповідно до листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) Головного сервісного центру МВС від 29.05.2024 року за Вих.№31/30/07/416-аз/08-2024-91-2024, адресованого адвокату Сікозі Вячеславу, автомобіль марки "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску, який був зареєстрований 02.12.2022 року за ОСОБА_1 , перереєстровано 12.01.2024 року на іншого власника (а.с.118).
Згідно Виписки з даних офіційного інтернет-ресурсу "АвтоНомера" на підставі договору купівлі-продажу через електронні сервіси та зовнішні ресурси власником автомобіля марки "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний номер автомобіля НОМЕР_7 , Свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_8 від 12.01.2024 року є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 . Попередній державний номер - НОМЕР_9 (а.с.143).
Згідно відкритих даних та веб-ресурсу ua.carplates вартість автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску становить 7250 доларів США (а.с.107).
Отже, за курсом НБУ на день подання позову вартість автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року, згідно відкритих даних та веб-ресурсу ua.carplates, еквівалентна 285 871,13 грн.
Тобто вартість 1/2 частки транспортного засобу "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску складає 142 935,56 грн.
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Згідно ст.60 СК України: майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч.1); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2).
Відповідно до ст.61 СК України: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1); об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (ч.2); якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.3); речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.4).
Тобто статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, а також в інших постановах Верховного Суду, наприклад, у постанові від 04.11.2020 року у справі № 662/1069/17.
За положеннями ст.65 СК України ("Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя"):
--- дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (частина 1);
--- при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина 2);
--- для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (частина 3);
--- договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина 4).
Відповідно до ст.369 ЦК України ("Здійснення права спільної сумісної власності"):
--- співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина 1);
--- розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена (частина 2);
--- співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном (частина 3);
--- правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (частина 4).
За змістом наведених норм (ст.369 ЦК України, ст.ст.61, 65 СК України), факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім'ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.
Аналогічна позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 158/2229/16-ц.
У вказаній постанові від 30.01.2019 року у справі № 158/2229/16-ц Верховний Суд зазначив таке:
"Оскільки норми СК України передбачають надання згоди іншого з подружжя на відчуження цінної речі, якою є автомобіль, у письмовому вигляді, тому наявність такої згоди може бути доведена лише письмовими доказами. З огляду на викладене, висновки судів про наявність згоди позивача на відчуження автомобіля, які ґрунтуються на показах свідка - суперечать положенням статті 59 ЦПК України 2004 року щодо допустимості доказів.
Висновки судів щодо передачі відповідачем позивачу Ѕ частини від 74 300,00 грн - коштів отриманих від продажу автомобіля, які також ґрунтуються на показах свідка, не відповідають вимогам статті 59 ЦПК України 2004 року щодо допустимості доказів. Оскільки, застосовуючи положення статей 208 та 218 ЦК України, суд повинен виходити з того, що передача грошових коштів від однієї фізичної особи до іншої у сумі, яка у двадцять і більше разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, не може підтверджуватись в суді показами свідків.
Відповідач свої твердження про те, що спірний автомобіль відчужено за взаємною згодою сторін та ним сплачено на користь позивача половину вартості автомобіля підтверджував лише показами свідка ОСОБА_5, який є його рідним братом.
Вищевикладене свідчить про те, що судами в цій частині встановлені обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що у відповідності до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування рішення судів та направлення справи на новий розгляд".
Згідно зі ст.ст.69, 70 СК України: дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності (ст.69); у разі поділу цього майна їх частки є рівними (ст.70).
Положення ст.365 ЦК України регулюють випадки, коли позивач - співвласник майна, домагається позбавлення права власності на частку майна інших співвласників - відповідачів по справі.
Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно, регулюються ст.364 ЦК України.
За ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
За положеннями ст.364 ЦК України:
--- співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина 1);
--- якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (частина 2);
--- у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частина 3);
--- договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (частина 4).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.ч.1, 2 ст.71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (ч.4 ст.71 СК України). У процесі поділу майна суди можуть одночасно застосовувати не один спосіб, а їх поєднання.
Аналіз положень ст.ст.69, 70, 71 СК України дає підстави застосовувати такий спосіб поділу майна, як поділ речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні.
Згідно із ч.ч.1, 2, 4 і 5 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК України за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Системне тлумачення ч.ч.4 і 5 ст.71 СК України дає підстави дійти висновку, що згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача у цій справі) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача у цій справі) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов'язку такого у відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.
Такий правовий висновок викладено у багатьох постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04.11.2020 року у справі № 662/1069/17.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
З урахуванням наведеного та відступаючи від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, провадження № 61-189ск17, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03.10.2018 року у справі № 127/7029/15-ц дійшов висновку, що "у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно".
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 року у справі № 686/26591/21.
У цій справі предметом позову й апеляційного перегляду є автомобіль марки "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску, VIN НОМЕР_2 , який був куплений сторонами під час шлюбу й зареєстрований за відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 .Проти вказаних обставин сторони не заперечують. А тому він є їх спільною сумісною власністю. Отже, їх частки у праві власності на вказаний автомобіль є рівними.
Також сторони не заперечують проти того, що вказаний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу від 12.01.2024 року був проданий. Вони підтверджують що продаж вказаного автомобіля відбувся в період, коли їхній шлюб ще не припинився, тобто під час спільного проживання як подружжя.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просив застосувати спосіб поділу автомобіля, який є неподільною річчю та який був проданий 12.01.2024 року відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 без його згоди та відома, як стягненням з останньої на його користь компенсації вартості 1/2 його частини, а саме 142 935,56 грн.
Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 заперечила проти зустрічного позову, вказуючи, що на момент продажу вказаного транспортного засобу ОСОБА_2 жодних претензій не мав та добровільно надав згоду на укладення договору купівлі-продажу, так як розумів, що продаж здійснювався з метою отримання грошових коштів на утримання спільної неповнолітньої дитини, яка наразі проживає і навчається за кордоном. Враховуючи те, що продаж вищевказаного транспортного засобу був здійснений з дозволу ОСОБА_2 , а грошові кошти, які отримані з продажу вищевказаного транспортного засобу, були витрачені в інтересах сім'ї, зустрічний позов є необґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Предметом доказування у цій справі в оскаржуваній частині рішення є такі обставини: --- чи було здійснено ОСОБА_1 продаж спірного автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF" проти волі іншого з подружжя ( ОСОБА_2 ) і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби;
--- якщо так, то яка дійсна вартість вказаного автомобіля на час розгляду справи або яка дійсна ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) автомобіля на час розгляду справи.
Щодо першої обставини, то апеляційний суд враховує те, що, як вже було зазначено, за змістом ст.369 ЦК України, ст.ст.61, 65 СК України факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім'ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя (відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 158/2229/16-ц).
Однак, ОСОБА_1 належними доказами (наприклад, письмова згода, письмова заява, письмова довіреність тощо) не доведено того факту, що спірний автомобіль було нею продано за згодою іншого подружжя - чоловіка ОСОБА_2 , та що кошти, отримані від продажу автомобіля, було використано в інтересах сім'ї ч на її потреби. Адже цей факт позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 категорично заперечує, а самі по собі одні лише посилання сторони відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 добровільно надав згоду на укладення договору купівлі-продажу автомобіля і що грошові кошти, які отримані з продажу вказаного автомобіля, були витрачені в інтересах сім'ї, які не підтверджені іншими належним доказами, не можуть бути взяті до уваги, оскільки наявність такої згоди ОСОБА_2 на продаж автомобіля може бути доведена лише письмовими доказами. Матеріали ж справи таких письмових доказів не містять.
На думку суду апеляційної інстанції зазначене, а також встановлені обставини (продаж автомобіля 12.01.2024 року, звернення ОСОБА_1 в короткий проміжок часу після цього, а саме через 20 днів, до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, розірвання шлюбу між сторонами за заочним рішенням суду від 22.04.2024 року) свідчать про те, що ОСОБА_1 продаж спірного автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF" було здійснено проти волі іншого з подружжя ( ОСОБА_2 ) і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.
А тому вказаний автомобіль або його вартість повинні враховуватися при поділі майна.
Як вже вказувалось, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Аналізуючи докази щодо дійсної вартості спірного автомобіля, суд апеляційної інстанції враховує таке.
Дійсна ринкова вартість спірного автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску згідно відкритих даних та веб-ресурсу ua.carplates становить 7250 доларів США, що за курсом НБУ складає 285 871,12 грн. Сторона відповідачки за зустрічним позовом по суті проти неї не заперечує й інших належних доказів на її спростування не надала.
Тобто вартість 1/2 частки транспортного засобу "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску складає 142 935,56 грн.
З іншого боку, апеляційний суд не може прийняти за ринкову вартість спірного автомобіля його вартість 15 000 грн, яка нібито складає, як зазначив ОСОБА_2 , за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 12 січня 2024 року, оскільки позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 з такою вартістю спірного автомобіля (15 000 грн) категорично не погоджується, а також тому, що вона (вказана вартість) не свідчить про ринкову вартість автомобіля саме на час поділу майна (на час розгляду справи).
Таким чином, зустрічний позов підлягає задоволенню, необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки вказаного автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF" в розмірі 142 935,56 грн (285 871,12 грн : 2).
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З підстав наведеного рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (в частині відмови у задоволенні зустрічного позову) на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати й постановити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску, VIN НОМЕР_2 , в розмірі 142 935,56 грн. Відповідно апеляційну скаргу слід задовольнити.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:
--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);
--- інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2)
Позовні вимоги за зустрічним позовом й відповідно апеляційну скаргу задоволено повністю.
При поданні зустрічного позову та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в задоволенні зустрічного позову, ОСОБА_2 сплачено відповідно 1 429,40 грн та 2 144,00 грн судового збору, а всього ним сплачено 3 573,40 грн судового збору.
Таким чином, з урахуванням повного задоволення позову, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути судові витрати в сумі 3 573,40 грн.
Керуючись ст.ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 листопада 2024 року в оскаржуваній частині, а саме в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя скасувати й постановити нове рішення в цій частині.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу "VOLKSWAGEN GOLF", 2009 року випуску, VIN НОМЕР_2 , в розмірі 142 935,56 грн (сто сорок дві тисячі дев'ятсот тридцять п'ять гривень 56 коп.).
Це ж рішення суду в частині вирішення (задоволення) первісного позову адвоката Переходова Миколи Віталійовича, який діє від імені ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя в апеляційному порядку не переглядалось як таке, що не оскаржувалось.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у зв'язку зі сплатою судового збору в сумі 3 573,40 грн (три тисячі п'ятсот сімдесят три гривні 40 коп.).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повної постанови - 11 лютого 2025 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська